22)Культура України у другій половині XVIII ст.

В історії культури Української козацької держави XVIII ст. було складною і багатогранною добою. Це був період, коли продовжувався започаткований у попередні часи розквіт українського мистецтва й літератури. Однак у той самий час створювалися умови, за яких українська культура поступово втрачала свою самобутність і набувала рис провінційності. Підґрунтям, на якому квітло дерево української культури, була козацька державність. Особливістю культурних процесів на українських землях було також те, що до кінця XVIII ст. в Гетьманщині, з одного боку, і Правобережжі й західноукраїнських землях, з іншого, вони розвивалися в різних умовах. Але це не вплинуло на єдність національної культури українців. Прикметною рисою української культури Гетьманщини XVIII ст. був вищий за сусідів рівень розвитку. Вагомий внесок у розвиток російського мистецтва XVIII ст. зробили українські митці. Освіта і книгодрукування. На середину XVIII ст. загальний рівень грамотності населення України був досить високим. Його забезпечував, перш за все, найпоширеніший тип початкових шкіл — українські народні школи. Утримувалася школа коштом парафіяльного братства. У другій половині XVIII ст. тут працювало 866 українських народних шкіл. Подібні ніколи існували й на Слобідській Україні. Навчання здійснювалося українською мовою, учнями могли стати найнезаможніші прошарки населення.У 1829 р. Києво-Могилянську академію було перетворено на типовий для Російської імперії духовний навчальний заклад.Важливим осередком вищої освіти на західноукраїнських землях продовжував залишатися Львівський університет. Із приєднанням Галичини до Австрійської імперії в ньому відбулися певні зміни. Австрійський уряд дозволив існування певних кафедр, які увійшли до так званого Українського інституту. Діяльність цієї структури суворо регламентувалася. У навчальний процес було запроваджено викладання української мови. Однак викладання інших предметів здійснювалося лише польською і німецькою мовами. Інститут проіснував до 1805 р. У другій половині XVIII ст. добре розвивалося книгодрукування. Роль найважливіших видавничих осередків відігравали друкарні Києво-Печерського монастиря. Важливе місце в літературі другої половини XVIII ст. посідали поетичні твори. Високого рівня в Українській державі досягла освіта. Зокрема завдяки широкій мережі шкіл, письменність охопила всі верстви населення.

23)Декабристський рух в Україні в першій половині XIX ст.

Останні роки правління Олександра І показали, що уряд не збирається вирішувати питання, поставлені перед країною історією. Відтоді в російському суспільстві почалося протистояння між реакційною владою і тими, хто прагнув змін. Безпосереднім поштовхом до цього стали:

• зростання національної свідомості, патріотичне піднесення, пов'язане з французько-російською війною 1812 р.;

• знайомство з життям європейських країн під час закордонних походів 1813-1815 pp., що дозволило їх учасникам переконатись у значній відсталості від них самодержавно-кріпосницької Росії. У 1816 р. виник «Союз порятунку», який через два роки трансформувався у «Союз благоденства». Члени товариств ставили за мету скасування кріпосного права, ліквідацію самодержавної форми правління та запровадження у країні конституційної монархії або республіки. Однак між членами товариств існували розбіжності щодо шляхів реалізації власних задумів — від суто просвітницької діяльності й надання проектів на розгляд уряду до захоплення влади у результаті військового перевороту і вбивства імператора. У 1821 р. радикально налаштовані члени «Союзу благоденства» організували його розпуск, аби звільнитися від тих, хто не поділяв їхніх поглядів. У 1821 -1822 pp. було створено дві таємні організації — Південне товариство в Україні з центром у м. Тульчин (на чолі з П. Пестелем) і Північне товариство декабристів у Петербурзі (під орудою М. Муравйова і К. Рилєєва). Керівники товариств розробили програми реформ, відомі в історії як «Руська правда» П. Пестеля і «Конституція» М. Муравйова. Вони передбачали ліквідацію самодержавства, впровадження конституції з широкими громадянськими правами і свободами (друку, слова, зборів, віросповідань тощо), скасування кріпосного права і поділу на стани, введення представницьких органів державного управління. 14 грудня 1825 p., після оголошеної смерті Олександра І, Північне товариство вивело деякі гвардійські частини на Сенатську площу в Петербурзі з метою зірвати присягу новому імператору — Миколі І, але запізнилося. 29 грудня Південне товариство інспірувало повстання Чернігівського полку в Україні. Обидва виступи були придушені владою, яка жорстоко розправилася з їхніми учасниками. В історії цей рух залишився під назвою «декабристський» — від російської назви місяця декабрь».