- •2)Античні міста-держави Північного Причорномор’я. Трипільська культура
- •6)Українські землі в складі Литви та Польщі. Люблінська унія
- •10)Роль б. Хмельницького у формуванні української державності
- •11)Створення української козацької держави Гетьманщини(1649-1764рр.)
- •16)Конституція Пилипа Орлика
- •17)Малоросійська колегія 1722-1727рр.
- •18)Національно – визвольна боротьба у XVII ст.
- •19)Національне відродження України. Кирило – Мефодіївське товариство
- •22)Культура України у другій половині XVIII ст.
- •23)Декабристський рух в Україні в першій половині XIX ст.
- •24)Масонство в Україні
- •25)Українська культура в другій половині XIX ст.
- •29)Українська революція 1917 – 1918рр.
- •34)Західноукраїнська Народна Республіка. Акт Злуки
- •36)Нова економічна політика: Суть, причини, результати
- •48)Соціально – економічній розвиток урср(1965 – 1985рр.)
- •49)Україна і процес перебудови в срср(квітень 1985 – серпень 1991)
- •50)Україна на шляху незалежності. Розгортання державотворчого процесу
- •51)Зовнішня політика сучасної незалежної України
48)Соціально – економічній розвиток урср(1965 – 1985рр.)
У період «хрущовської відлиги» в процесі реформування (особливо реформ, спрямованих на децентралізацію) тоталітарну систему в СРСР було на якийсь час виведено з рівноваги. Однак реформаторського потенціалу суспільства виявилося недостатньо не тільки для її знищення, а навіть для збереження окремих вдалих ліберальних хрущовських проривів.Після усунення Хрущова суть консервативного курсу нового керівництва визначається одним словом — «стабілізація», яке стало своєрідним символом брежнєвської епохи. Проте досягти цієї мети, проводячи одразу жорсткий консервативний курс, було неможливо, адже система втратила два важливих стимули розвитку економіки: зі смертю Сталіна — страх перед репресіями, з усуненням Хрущова — ентузіазм і романтичну віру. Командно-адміністративна система не змогла пристосуватися до вимог та змін, продиктованих НТР, що, поряд з іншими факторами, стало однією з головних причин затухаючого, диспропорційного економічного розвитку. Середньорічний приріст валового суспільного продукту в Україні у 1961—1965 pp. становив 6,9%, 1966—1970 рр. — 6,7, 1971—1975 pp. — 5,6, 1976—1980 pp. — 3,4, 1981 — 1985 pp. — 3,5%. Тільки за 15 років (від 1965 до 1980 р.) темпи зростання продуктивності праці в УРСР зменшилися більш як удвічі. Знизилася ефективність господарювання. У 1960—1985 pp. капіталовкладення у сільське господарство республіки зросло більш як у 3 рази, а валовий збір його продукції — лише в 1,6. Деформована структура розміщення продуктивних сил. Ця структура склалася фактично ще в довоєнні п'ятирічки, коли на підставі аналізу наявних природних ресурсів союзним центром було вирішено зробити акцент на першочерговий розвиток у республіці таких галузей, як вугільна промисловість, чорна металургія, важке та електротехнічне машинобудування. У 60—80-х роках ці галузі отримали новий імпульс, відбувся інтенсивний процес прирощення потужностей, що ще більше посилило деформованість економіки України.
49)Україна і процес перебудови в срср(квітень 1985 – серпень 1991)
Головні чинники, що зумовили процес перебудови.
У міжнародній сфері:
— реальна загроза стадіального відставання: на той час світ вступав у постіндустріальну стадію розвитку, а СРСР ще не подолав індустріальної;
— загострення міжблокового протистояння, ескалація гонки озброєнь, що підривали економіку та посилювали соціальне напруження в державі;
— участь СРСР у безперспективній війні в Афганістані, яка вела до міжнародної ізоляції Радянського Союзу, значних матеріальних, демографічних та моральних втрат.
У політичній сфері:
— підміна справжнього народовладдя формальним представництвом трудящих у Радах, обмеження їх реальної влади, що зумовлювало відчудження народу від владних структур, формування атмосфери пасивності, утриманства, абсолютного пріоритету державних інтересів щодо особистісних;'
— ігнорування принципу розподілу влад, що призвело до невиправданої концентрації влади, зловживання нею, обмеження демократичних засад;
— узурпація значної частини законодавчих функцій виконавчою владою;
— максимальне обмеження самостійності, одержавлення громадських організацій, що блокувало розбудову та розвиток громадянського суспільства;
— обмеження гласності й інформованості суспільства, що не давало змоги громадянам об'єктивно оцінювати суспільні процеси, здійснювати діалог з владою, гальмувало формування політичної свідомості;
— зміцнення політичного монополізму КПРС, що посилювало недовіру до влади, подвійну мораль,