50)Україна на шляху незалежності. Розгортання державотворчого процесу

Проголошення незалежності України відкрило новий етап української історії, поклало початок перехідному періоду, суть якого — творення власної державності, зміцнення реального суверенітету. Протягом вересня 1991 р. —лютого 1992 р. Україна набула усі основні атрибути державності, включаючи символіку: 15 січня 1992 р. було затверджено музичну редакцію Державного гімну, 28 січня — Державний прапор, а 19 лютого — тризуб як малий Державний герб. Неодмінним атрибутом демократичної політичної системи є формування трьох основних гілок влади - законодавчої, виконавчої та судової. Необхідно було забезпечити створення управлінських структур на обласному, районному та місцевому рівнях. Судова влада в Україні концентрується в особі Верховного Суду республіки, загальних, арбітражних та військових судів. Контроль за дотриманням законодавства покладено на Генеральну прокуратуру республіки. Ще в 1990 р. в Україні розгорнувся конституційний процес. Проект концепції Основного Закону, що був представлений на розгляд Верховної Ради у травні 1991 p., наштовхнувся на різку критику представників обох крайніх флангів у Верховній Раді. Внесені зміни і доповнення не дали бажаних результатів і чинною залишилася Конституція, прийнята ще в 1978 р. До неї було внесено багато поправок і змін.Однією з важливих складових державотворчого процесу було створення власних Збройних сил. Першими кроками в цьому напрямку було створення Міністерства оборони, яке очолив генерал-майор авіації К. Морозов. У прийнятому 6 грудня 1991 р. Законі про Збройні сили України зазначалося, що Україна як незалежна держава і суб’єкт міжнародного права проголошує утворення власних Збройних сил. У жовтні 1993 р. Верховна Рада України прийняла воєнну доктрину.

51)Зовнішня політика сучасної незалежної України

з проголошенням незалежності Україна почала брати активну участь у міжнародних відносинах як повноправний суб'єкт міжнародного права. Основні принципи зовнішньої політики України визначені в Декларації про державний суверенітет України (1990), ухвалених Верховною Радою «Основних напрямках зовнішньої політики України» (1993), в Конституції України (1996).

Одним з основних напрямків зовнішньої політики України є підтримання дружніх взаємовигідних зв'язків з країнами СНД. Основним питанням щодо цього є забезпечення України енергоносіями з Росії та створення зони вільної торгівлі в межах СНД; спрощення режиму перетинання україно-російського кордону тощо. 2003 р. Президент України Л. Кучма обраний головою на саммітах СНД. У вересні 2003 р. Україна разом із Росією та деякими іншими країнами СНД підписала угоду про Єдиний економічний простір (ЄЕП), де провідну роль відіграла Москва. Цей договір передбачає створення наддержавних органів, що суперечить Конституції України. Проте вже у жовтні претензії росіян на острів Тузлу у Керченській протоці загальмували процес входження України до ЄЕП. Цей конфлікт ще не вичерпаний і його розв'язання — процес тривалого часу.

Західна політика України пов'язана з прагненням інтегруватись у європейські структури і зокрема з входженням у Європейський союз (у віддаленій перспективі). Але цьому заважають економічне становище держави та суспільно-політична ситуація в ній, які не задовольняють європейським вимогам (зокрема стан демократії в Україні). Тому Україна мусить задовольнятися певними двосторонніми угодами з високорозвиненими країнами з певних питань економічного та політичного співробітництва.

Україна є членом декількох регіональних міждержавних організацій, зокрема Центральноєвропейської ініціативи (з 1996 р.) та Чорноморського економічного співробітництва (1994) що дає їй можливість розширяти співробітництво в таких галузях, як зв'язок, енергетика, транспорт, екологічна безпека, наука і технологія, статистика, інформація, культура.

Певну роль Україна відіграє у врегулюванні локальних конфліктів, а саме, в Югославії, Сьєрра-Леоне, Південному Лівані, а з 2003 — в Іраку.

52)Кривий Ріг в роки Великої Вітчизняної війни

22 червня 1941 року гітлерівська Німеччина напала на нашу країну.Розпочалася Велика Вітчизняна Війна. Жителі Кривого Рога, як і всі радянські люди, з болем сприйняли цю звістку. 22—23 червня у місті і на рудниках відбулися сотні мітингів, у яких взяли участь по суті всі мешканці міста.Тисячі гірників та металургів подавали заяви про відправку на фронт добровольцями. Однак шахта чи цех заводу теж були важливою ділянкою боротьби з ворогом. Люди працювали самовіддано. Планові завдання червня та липня були виконані на 110—118%. В місті почалося формування народного ополчення,винищувальних батальйонів. На заводах виготовлялася й ремонтувалася бойова техніка. З наближенням фронту було організовано евакуювання на схід техніки, матеріалів та інших коштовностей. Тисячі криворіжців вирушили на нове місце для того, щоб там відбудувати заводи.Майже 20 тисяч мешканців Кривого Рога вступили до лав народногоополчення. Навкруг міста зводилися лінії оборони, де працювали в основному жінки й підлітки, його оточували протитанкові рви, траншеї таінші фронтові споруди. Німецько-фашистська авіація дуже часто здійснювала нальоти наКриворіжжя, що приводило до загибелі мирних жителів. Над Кривим Рогомйшли запеклі повітряні бої. Взагалі Кривий Ріг займав особливе місце упланах фашистської Німеччини. Вони розраховували на «Криворіжсталь», але їм не вдалося, бо криворіжці зупинили завод. На повному ходу три доменні печі були відключені від повітряних агрегатів. Розплавлений чавун, який був на той час у домнах, затвердів. Саме це не дозволило фашистам користатися домнами, Однак після визволення Кривого Рога в одній з домен його довелося підривати динамітом, але завод був відбудований досить швидко. У визволенні Кривого Рога брали участь також 37-ма стрілецька дивізія і 8-ма гвардійська армія генерала В.І. Чуйкова, героя Сталінграда. Саме ці війська звільняли північну групу рудників. Під час боїв за селище.Інгулець гітлерівці нанесли контрудар у фланг радянським військам. Проти ворога виступив артилерійський дивізіон капітана В.В. Іванова. Декілька разів фашисти намагалися знищити дивізіон, направляючи на нього велику кількість танків і піхоти. Але радянські воїни не залишили свої позиції і всі загинули. Це сталося за три дні до визволення Кривого Рога. Під час боїв за Криворіжжя були повністю знищені 22 дивізії, бригади, полки та окремі батальйони противника. Багато з'єднань радянських військ були удостоєні почесного найменування Криворізьких. 22 лютого 1944 року в Москві на честь визволення міста відбувся салют 22 артилерійськими залпами. Німецький військовий історик генерал Курт Тіппелькірх писав у своїх мемуарах, що поразка фашистських військ біля Кривого Рога та Нікополя за своїми масштабами була схожа на катастрофу, яку зазнала фашистська армія під Корсунь-Шевченківським.

53)Розвиток науки і культури незалежності України