70.Особенности пищеварения у свиней

Свиньи - всеядные животные с кишечным типом пищеварения. К органам пищеварения относятся: ротовая полость с зубами, языком и слюнными железами, глотка, пищевод, желудок, тонкий и толстый отделы кишечника, поджелудочная железа и печень.

Переваривание пищи у свиней начинается в ротовой полости после смачивания слюной измельченного корма. В слюне содержатся два фермента — амилаза и мальтаза, которые расщепляют углеводы (крахмал, сахар) на более простые соединения. Взрослая свинья выделяет в сутки около 15 л слюны, которая увлажняет измельченный корм, облегчает его проглатывание, способствует перевариванию. У новорожденных поросят на каждой челюсти имеются два резца и два клыка. К месячному возрасту прорезаются еще два резца и шесть коренных зубов на каждой челюсти. Взрослые свиньи имеют 44 зуба. Из ротовой полости через глотку и пищевод корм поступает в желудок, где под воздействием желудочного сока белки и жиры кормов расщепляются до полпоптидов, глицерина и жирных кислот. Кормовые массы в желудке свиньи не перемешиваются, а располагаются послойно по мере их поступления.

Пищеварение свиней разного возраста имеет свои особенности. У взрослых животных желудочный сок выделяется постоянно — и у голодных свиней, и во время кормления. У поросят-сосунов он начинает выделяться только после приема пищи.. При вході в шлунок знаходиться велике мішковидне випинання — дивертикул, який значно збільшує об'єм шлунка свиней. Слизова оболонка шлунка поділяється на такі зони: страховідну, кардіальну, сліпого мішка, дна шлунка і пі-лоричну. Фундальна зона виділяє кислий сік, багатий пепсином, хімозином та соляною кислотою, а піло-рична — сік нейтральної реакції і фермент пепсин. Шлунковий сік у свиней виділяється безперервно.

71 Типи відгодівлі«Суха» годівля- переваги

- збалансовані гранульовані корми більш стабільні за санітарно-гігієнічними характеристиками;

- процесі термічно-вологої обробки корму (гранулювання, експандування, екструдування) підвищується доступність складових раціону для ферментів шлунково-кишкового тракту. Це сприяє кращому засвоєнню поживних речовин корму (на 10-20%) та підвищенню продуктивності тварин (на 5-25%). Однак такі обробки не знижують кількість випадків, наприклад, сальмонельозних інфекцій;

- нижчими є інвестиційні витрати на установку та обслуговування необхідного обладнання.

недоліки «сухої годівлі» :

- суха годівля часто викликає суттєві зміни фізіологічних процесів в шлунково-кишковому тракті, сприяє виникненню гастритів та інших хвороб, що потребує медикаментозного втручання;

- хронометраж поведінки показує, що 18-25% тварин (особливо молодняку) знаходяться в постійному русі між годівницею та напувалкою, заважаючи відпочинку інших, а втрати корму при цьому досягають 3-9%;

- значну шкоду несе в собі підвищена запиленість приміщень, що негативно впливає як на тварин, так і на обслуговуючий персонал. Пиловидні частинки сухого комбікорму можуть складати до 20% його кількості, через пил на 8-10% зростає кількість тварин, які страждають легеневими хворобами.

«рідкої» годівлі слід визначити найважливішу – можливість використання відходів та вторинних продуктів харчової (молочної, пивоварної, цукрової, спиртової, борошномельної, м’ясопереробної, олійної, хлібобулочної) та мікробіологічної промисловості, що зменшує витрати зернових кормів та знижує собівартість продукції. Крім того, є і ряд інших переваг:

- рідкий корм більше відповідає фізіологічним потребам свиней і надає можливість забезпечити поступову заміну раціонів;

- більш точне дозування;

- спрощене внесення добавок (преміксів, медикаментів тощо);

- зменшення втрат корму;

- можливість відмовитися від напувалок;

- у порівнянні із сухими кормами, поїдання рідких кормів підвищується до 5%, прирости зростають до 6%, коефіцієнт конверсії (витрати) корму знижується до 10%; Таким чином, найбільш перспективним у сучасних умовах є комбінований тип годівлі свиней, який поєднує і сухі кормосуміші, і рідкі корми. Раціональне їх поєднання з урахуванням генетичних, фізіологічних особливостей тварин, технологічних характеристик виробництва дозволить, поряд з високою продуктивністю, отримувати біологічно повноцінну продукцію високої якості.

72. Оскільки при недостатньому надходженні поживних речовин у кнурів утворюється менше сперми і погіршується її запліднювальна здатність, а при надмірній вгодованості — знижується статева ак-тивність, годувати тварин потрібно за нормами. Проте в тривалий непарувальний період норми годівлі за всіма поживними речови-нами знижують: дорослим кнурам живою масою 200 – 250 кг — на 10, а 250 – 350 кг — на 20 %. Молодим кнурам і при помірному використанні їх залишають без змін.

При складанні раціонів для кнурів насамперед враховують нор-ми і тип годівлі, період року та інтенсивність використання, що зу-мовлює їхню структуру і поживність. Влітку у раціон обов’язково вводять зелену масу бобових (люцер­на, конюшина, еспарцет) і соковитих злакових (кукурудза, ріпак та ін.) трав, а також соковиті корми (гарбузи, кабачки, кормові каву-ни); взимку — кормові й напівцукрові буряки, моркву, комбісилос, картоплю, трав’яне та сінне борошно. Обов’язковим компонентом раціонів для кнурів є корми тваринного походження (збиране моло­ко, сироватка, рибне і м’ясо-кісткове борошно тощо).

Оскільки вплив повноцінної годівлі проявляється лише через 20 – 30 днів, готувати кнурів до інтенсивного використання почи-нають заздалегідь.

Важливе значення у годівлі плідників має дотримання розпо-рядку дня. Так, годують їх двічі на добу в один і той самий час. До-бова даванка не повинна перевищувати 2 – 3 % від маси тіла (5 – 7 кг кормової суміші). В раціон не можна вводити велику кількість об’ємистих кормів (трав’яне борошно, комбісилос, зелена маса), які знижують поїдання всієї кількості корму. Напувають досхочу.

На якість сперми позитивно впливає моціон, який надають кну­рам щоденно на відстань 3 – 4 км. Влітку їх доцільно утримувати у літніх таборах з використанням пасовищ, регулярно купати під ду­шем з температурою води 24 – 30 °С.

Строк раціонального використання кнурів значною мірою зале-жить від навантаження при паруванні та одержанні сперми для штучного осіменіння. Норма на одного кнура при природному пару-ванні — 50 – 70, при штучному осіменінні — 300 – 350 свиноматок за рік. Помірне використання кнурів сприяє підтриманню їх норма­льного фізіологічного стану, доброго апетиту та високої статевої ак-тивності

74. Годують свиноматок за нормами з урахуванням періоду підгото-вки до парування чи осіменіння (за 3 – 14 днів), стану поросності (перші 84, останні 30 днів), живої маси, віку, а також вгодованості. Холостим свиноматкам згодовують корми з розрахунку на 100 кг живої маси 1,5 – 1,8 к. од.; поросним у перші 84 дні — 1,2, а в остан-ні 30 днів — 1,5 – 1,7 к. од.

У раціоні холостих і поросних свиноматок на 1 кг сухої речовини

повинно припадати: кормових одиниць — 1,05, протеїну сирого — 140 г., перетравного — 105, лізину — 6,0, метіоніну + цистину — 3,6, сирої клітковини — 140, солі кухонної — 5,8,

Раціони для годівлі свиноматок в період підготовки до паруван-ня чи осіменіння і поросності складають з урахуванням потреби в поживних речовинах та їх структури. Взимку в раціони свиноматок обов’язково вводять трав’яне бо-рошно, комбінований силос, буряки та інші соковиті корми. У період годівлі холостих та поросних свиноматок стежать за якістю кормів, особливо за ураженістю грибними мікроорганізмами. Годують порос-них свиноматок двічі на добу, напувають без обмежень. Крім того, в 1 кг сухої речовини раціону має міститися: кароти­ну — 11,6 мг або вітаміну А — 5,8 тис. МО, вітаміну D3 — 0,6 тис. МО, вітаміну Е — 41 мг, тіаміну — 2,6 мг, рибофлавіну — 7 мг, пан-тотенової кислоти — 23 мг, холіну — 1,16 г, нікотинової кислоти — 81 мг та ціанкобаламіну — 29 мкг.

75. Потреба підсисних свиноматок у поживних речовинах залежить від живої маси, віку, кількості поросят у гнізді, рівня молочності та строку відлучення молодняку (26, 35 – 45, 60 днів). На 100 кг живої маси їм необхідно згодовувати 1,5 к. од. та додатково 0,33 – 0,38 к. од. на кожне порося, що становить 2,8 кг в перерахунку на суху речови-ну при наявності 10 поросят.

У 1 кг сухої речовини раціону для підсисної свиноматки повинно

бути: кормових одиниць — 1,30; обмінної енергії — 14,4 МДж; сиро­го протеїну — 186 або перетравного — 145 г; лізину — 8,0 г; метіо-ніну + цистину — 4,8, сирої клітковини — 70, кухонної солі — 5,8, кальцію — 9,3, фосфору — 7,6, натрію — 1,4, хлору — 2,0 г; мікро-елементів: заліза — 116 мг, міді — 17, цинку — 87, марганцю — 47, кобальту — 1,7, йоду — 0,35 мг; вміст вітамінів: каротину — 11,6 мг або вітаміну А — 5,8 тис. МО, D3 — 0,6 тис. МО, Е — 41 мг, тіамі-ну — 2,7, рибофлавіну — 7, пантотенової кислоти — 81 мг; ціанко-баламіну — 29 мкг.

Успішне вирощування поросят, особливо в перший період їх життя, значною мірою залежить від молочності свиноматок.

Для підвищення молочності в раціони для свиноматок вводять молокогінні корми, а потребу в енергії та протеїні забезпечують за рахунок інших різноманітних кормів з урахуванням природно-кліматичних зон.

У раціони підсисних свиноматок взимку обов’язково вводять со-ковиті корми (буряки, морква), комбінований силос, трав’яне борош-но бобових трав, а влітку — зелені та баштанні культури зеленого конвеєра. Молокогінними кормами для них є: збиране молоко, си-роватка, зелені бобові трави, кормові буряки, морква, баштанні культури.

Режим годівлі свиноматок у період лактації залежить від прийня-тої технології виробництва, стану організму після опоросу, строку відлучення поросят, а також від індивідуальних особливостей. На фермах спеціалізованих господарств свиноматок годують двічі на добу зволоженими кормосумішами, напувають досхочу.

Особливість годівлі підсисних свиноматок полягає в тому, що че­рез 4 – 6 год після опоросу їм випоюють рідку суміш із пшеничних висівок, ячмінної чи вівсяної дерті, замішаних на теплій воді або збираному молоці. Протягом двох днів після опоросу свиноматки одержують 50 % даванки і лише на 6 – 8-й день їх переводять на повний раціон, поступово додаючи соковиті, грубі, а в літній період — зелені і баштанні корми. Комбінований силос у раціон вводять по-ступово і дуже обережно, ретельно стежачи за станом молочних за-лоз та поведінкою поросят, щоб запобігти захворювання свиноматок на мастит, а поросят уберегти від шлунково-кишкових розладів

75.У перші години після опоросу свиноматку не годують, а дають лише воду. Якщо в цей час її не забезпечити водою, матка може з’їсти послід, що в свою чергу може призвести до поїдання поросят. Через 5-6 год після опоросу їй згодовують 0,5-0,7 кг концентратів (пшеничні висівки або дерть злакових культур) у формі пійла. За наступної годівлі кількість концентратів збільшують до 1 кг. До повної норми годівлі кількість концентратів доводять протягом 6 днів. Соковиті корми розпочинають давати через 4-6 днів після опоросу. Отже, на повний раціон маток переводять на 4-6-й день залежно від стану вимені.

Підсисний період триває до 60 днів, а за наявності в господарстві спеціальних сумішей (замінників молока) і того менше.

Норми годівлі для підсисної свиноматки значно вищі, ніж для холостої і поросної і залежать від віку матки і кількості поросят-сисунів. Підсисна свиноматка за добу виділяє 4-6 кг молока, на утворення 1 кг якого необхідно 0,85 корм. од. З врахуванням цього, на 100 кг живої маси дають 1,5-2 корм. од. і додатково на кожне порося – 0,35-0,5 корм. од. корму. В цьому випадку одна корм. од. повинна містити 110-120 г перетравного протеїну.

Приблизний раціон такої тварини повинен за поживністю включати: концентратів – 50-60%, сінного борошна – 10-15% і соковитих кормів – 25-30%, в зимовий період, а влітку – концентратів 70-75% і решту зелений корм. В раціоні підсисних маток обов’язковими є корми тваринного походження.