3. Наслідки першої світової війни

Перша світова війна мала значні політичні, економічні та соціальні наслідки. Вона змінила співвідношення сил на світовій арені. Поразка у війні на певний період відсунула Німеччину від активної ролі у світовій та європейській політиці. Значно були послаблені Великобританія та Франція. Виграли від війни США, що фактично перетворилися в економічний і фінансовій центр капіталістичного світу. Зріс і їхній політичний вплив.В результаті війни та соціальних революцій з політичної карти світу зникли імперії: Російська, Німецька, Австро-Угорська та Османська. Виникли нові держави — Австрія, Угорщина, Чехословаччина та Королівство сербів, хорватів і словенців на колишніх землях Австро-Угорщини, Фінляндія, Литва, Латвія, Естонія вийшли із складу Росії і стали незалежними державами. Після 125 років поневолення завоювала державну самостійність Польща.Неймовірні труднощі, що лягли на населення воюючих країн у період війни та в перші післявоєнні роки, породжували масове невдоволення. І якщо в роки війни воно тамувалося патріотичними настроями, то після неї наступило спочатку розчарування, а в подальшому — наростання масових рухів проти тих політичних сил, які втягли держави у війну. Вимоги змін — більшої рівності, справедливості, демократії — проявлялися скрізь. Однак були і відмінності. В тих країнах, що залишалися нейтральними, тягар війни був незмірно меншим, відповідно меншим було і невдоволення. Навпаки, в країнах Четвертного союзу, які пережили блокаду і зазнали поразки, падіння життєвого рівня населення досягло такої риски, коли воно вилилося у революції. Прагнення до змін реалізувалося у двох основних варіантах післявоєнного розвитку. Перший — це докорінна, насильницька зміна існуючої системи шляхом революції. Другий ~ поступове оновлення її шляхом реформ.У ході і після Першої світової війни революції відбулися у Росії Фінляндії, Німеччині, Австрії та Угорщини. В процесі революцій домінувало прагнення створити демократичні республіки із більш справедливим соціальним ладом. Але в деяких країнах — Угорщині, Німеччині, Болгарії — під впливом Жовтневої революції в Росії були спроби соціалістичних революцій і встановлення диктатур пролетаріату у формі Радянської влади, які врешті-решт зазнали поразки.В інших країнах Європи і Північної Америки революцій не відбулося. Зміни в них стали результатом реформ і ненасильницьких перетворень. Період післявоєнної нестабільності охоплює 1918-1923 pp. Своєї вищої точки рух за зміни в суспільстві досяг у 1919-1920 pp. Після цього починається спад. Він був неминучим, адже в ході боротьби багато що було досягнуто: підвищена заробітна плата, введено 8-го-динний робочий день, визнані права профспілок, поширено виборче право, створювалася система соціального страхування та ін. Слід зазначити, що більшість країн цієї групи — держави з стабільними традиціями політичних свобод, що створювати можливість для узгодження інтересів різних груп населення (США, Великобританія, Франція, скандинавські країни та ін.)На президентських виборах у США в 1920 р. під гаслами повернення до "нормальних часів", що означало відмову від зусиль президента Вільсона у зовнішній політиці і подолання економічної кризи, переміг республіканець Уоррен Гардінг, поклавши початок 12-річному правлінню республіканців. Не зв'язуючи себе пактами та союзами, США активно впливали на події в Європі та світі. З 1922 р. почалася стабілізація економіки США. В кінці 20-х років США випускали 44% промислової продукції капіталістичного світу (більше ніж Великобританія, Франція, Німеччина та Італія разом узяті). Високий рівень промислового виробництва (сільське господарство залишалося на попередньому рівні), ріст заробітної плати, різке зменшення безробіття, зростання чисельності середнього класу давало підстави американським політикам говорити про "проспериті" — загальне процвітання.В той же час, в значній частині країн і особливо в тих, що зазнали поразки у війні, поступово все більша частина населення, переживши революційну хвилю з її насиллям і не приймаючи його, все більше усвідомлювала, що й демократія сама по собі — загальне виборче право, демократичні свободи, багатопартійність, — не ліквідують автоматично ні безробіття, ні зростання цін, ні спад виробництва. До того ж, встановлення демократії мало одним з наслідків послаблення державної влади, з якою були пов'язані ілюзії на покращення становища.Так само як у свій час захоплення демократією швидко оволодівало масами, в такій мірі розчарування в ній набувало масового характеру. В деяких країнах це привело до виникнення масових антидемократичних рухів, що виступали з ідеєю тоталітарної держали, яка була в основі фашистських режимів Німеччини, Італії, Іспанії, Португалії, військово-монархічних та диктаторських режимів Болгарії, Румунії, Угорщини, Югославії, Польщі, Греції та ін. Період 1924-1929 pp. увійшов в історію міжвоєнного двадцятиріччя як період стабілізації. Його відмінними рисами були значне економічне піднесення, спад соціальної боротьби і послаблення міжнародних протиріч на базі Версальсько-Вашингтонської системи.Економічне піднесення, яке змінило післявоєнну економічну кризу, давало можливість для збільшення зайнятості трудящих, зменшення кількості безробітних, підвищення заробітної плати, що звичайно привело до спаду страйкового руху й інших виступів трудящих. Але стабілізація була хиткою, частковою і в багатьох країнах не привела до значних позитивних змін. Серед них посилюються фашистські та інші радикальні рухи, встановлюються диктаторські режими.Короткий період відносної економічної стабілізації змінився світовою економічною кризою (1929-1933 pp.). Ця криза, відмінно від попередніх, які час від часу виникали в капіталістичних країнах, мала свої особливості. По-перше, промислове виробництво не просто скоротилося, а було відкинуто до рівня початку XX ст. По-друге, криза стала глобальною, тобто охопила весь капіталістичний світ. Третя особливість кризи — її тривалість.Вона почалася у 1929 році — тривала до 1933 року, але і після цього майже до початку другої світової війни економіка більшості країн так і не досягла попереднього рівня.Спад виробництва, крах фінансової системи, масове безробіття спонукало правлячі кола провідних країн до більш активного державного втручання в економіку і її регулювання, одним із варіантів якого був "Новий курс'' президента США Ф.Рузвельта, обраного у 1932 р. — на противагу саморегульованій економіці Рузвельт висунув ідею "поєднання інтересш", яка включала всеохоплююче регламентування і планування економічного життя. Певні економічні реформи проводилися в демократичних країнах Західної Європи.В той же час, у цілому ряді інших країн посилюються фашистські тенденції, і особливо після встановлення гітлерівської диктатури у Німеччині в 1933 р. У фашистських державах вихід з кризи відбувався, в основному, шляхом мілітаризації економіки і встановлення тоталітарного контролю.Загроза фашизму привела до виникнення в окремих країнах широких народних антифашистських фронтш (Франція, Іспанія). У другій половині 30-х pp. утворився блок фашистських держав (Німеччина, Італія, Японія).