Мал. 29 Геоморфологічна карта штату Небраска (за а.С. Кесь)

1 – плато, складені палеогеновими і неогеновими породами; 2 – пішані масиви; 3 – 4 – лесові рівнини; 3 – з потужністю лесу 20 – 75 м; 4а - 5 – 30 м; 4б – менше 5 м; 5 – виходи корінних порід; 6 – межа поширення льодовиків.

Лесові рівнини характеризуються сильно розчленованим ерозійним рельєфом. Покриви жовто-бурих лесів і лесовидних суглинків перекривають межиріччя, складені мореною і дочетвертинними корінними породами. Вздовж долини р. Міссурі в Канзасі пояс вісконсинських лесів досягає ширини 200 км. Їх потужність поступово зменшується з півночі на південь з 75 до 5 м (мал. 29), Просторово леси тяжіють до ділянок флювіогляціальних відкладів. Основну масу матеріалу складають еолові відклади.

Провінція Великих Прерій - похила пластова рівнина, що тягнеться вздовж підніжжя Скелястих гір. Її ширина коливається від 300 км на півночі до 700 км в центрі. Західною межею рівнини служить уступ висотою від 100 до 300 м, утворений виступами крейдових пісковиків. В основі пластової рівнини розташований тектонічний прогин з асиметричним поперечником, заповнений палеозойськими і мезозойськими відкладами.

Рівнина виникла на межі крейди і палеогену в результаті тривалої акумуляції алювіальних відкладів річками, що брали почало у Скелястих горах, які в цей час зазнавали інтенсивного підняття. Процес акумуляції завершилася в пліоцені. В даний час на більшій частині регіону на поверхню виходять вапняки, глини, піски, алевроліти крейди і палеогену, з неузгодженим заляганням на древніх відкладах. Слабка протиерозійна стійкість цих порід зумовила широке вимоїн і ярів, піщаних горбів. На окремих ділянках виник бедленд. Проте основним типом рельєфу є лесові рівнини, розчленовані широкими річковими долинами.

В басейні р. Платт, в центрі Великих Прерій, спостерігаються крупні масиви лесових рівнин з характерним ярково-балковим розчленуванням. Потужність лесів досягає 20 - 30 м. Вони впритул примикають до території, де поширені піщані дюни і гряди вісконсинського віку. Фактично це є піщана напівпустеля площею близько 57 тис. км3 (Сенд-Хілз) із зарослими глибоко розчленованими еоловими грядами і численними дрібними озерами.

На півдні Великих Прерій в басейнах річок Арканзас, Бразос, Колорадо (штат Техас) спостерігається горбистий розчленований рельєф з добре терасованими річковими долинами. В основному - це лесові і алювіальні рівнини; тільки на крайньому півдні припіднімається вапнякове плато Едуардс, специфікою якого є замкнуті улоговини ерозійно-карстового походження.

Ближче до відрогів Скелястих гір рівнини поступово підвищуються до 800 -1200 м. В умовах посушливого клімату тут спостерігаються плоскодонні улоговини (плайя) шириною від 50 - 70 м до 1 - 3 км. і глибиною до 30 м. Ймовірно, що ланцюжки таких улоговин успадковують пізньопліоценові річкові долини.

Рельєф пластових рівнин і плато Північної Америки формувався тривалий час (більше 3 млн. років) при участі різних агентів рельєфотворення. Найбільшу активність проявили пліоцен-четвертинні льодовики, що зумовили появу на півночі цієї країни льодовикових, водно-льодовикових і озерно-льодовикових рівнин. На півдні пластових рівнин основними чинниками рельєфотворення були руслові потоки і вітер. Активізація останніх тісно пов'язана із змінами клімату, і перш за все з льодовиковими і міжльодовиковими епохами.