1 Підприємство – це організаційно виокремлена та економічно самостійна основна (первинна) ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію, виконує роботу або надає платні послуги.

До характерних особливостей підприємства слід віднести наступне:

-         економічна відокремленість

-         технологічна відокремленість

                 Наприклад, підприємство водопостачання не залучає до   виробничого  процесу інше підприємство для подачі води, яку вони  підняли насосними станціями у  мережу.

-         юридичне оформлення відокремленості

-         участь у суспільному розподілі праці

Типовими умовами діяльності підприємства у ринковому середовищі є:

А) самостійне здійснення відтворювального процесу;

Б) повна економічна відповідальність за результати своєї діяльності;

В) прибуток, який є головним джерелом коштів для розвитку підприємства;

Г) підприємство конкурує з іншими підприємствами;

Д) економічна допомога держави носить локальний, винятковий характер.

Місія – це чітко окреслена причина існування підприємства. На основі визначеної місії формулюється та встановлюються цілі підприємства, які повинні відповідати наступним вимогам:

1.цілі підприємства повинні бути конкретними та вимірювальними

2.вони повинні бути зареєстрованими у часі, тобто мати конкретні горизонти прогнозування.

3.цілі підприємства повинні бути досяжними та забезпечувати підвищення ефективності діяльності підприємства.

4.цілі повинні бути взаємо підтримуючими, тобто дії та рішення, які необхідні для досягнення однієї мети не перешкоджали реалізації інших цілей.

Головні напрями діяльності підприємств

Відповідно до логіки та послідовності стадій відтворювального процесу основні напрями діяльності підприємств поділяють наступним чином:

1.Маркетингова діяльність, яка включає в себе 2 форми:

а) вивчення ринку товарів або ситуаційний аналіз. Дана форма передбачає комплексне дослідження ринку, рівня конкурентоспроможності та цін на продукцію, методи формування попиту та каналів товарообігу зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства.

б) комерційна діяльність – дійова реклама та безпосередня організація збуту своєї продукції і розвиток системи товарних бірж.

2.Інноваційна діяльність – охоплює науково-технічні розробки, технологічну та конструкторську підготовку в-ва, формування інвестиційної політики на найближчі роки.

3.Виробнича діяльність – завдяки їй обґрунтовуються обсяги в-ва продукції певної номенклатури та асортименту відповідно до потреб ринку, проводиться збалансування виробничої потужності та програми випуску продукції на поточний і кожний наступний рік прогнозованого періоду.

4.Після продажний сервіс – охоплює вузько налагоджувальні роботи в сфері експлуатації куплених на ринку товарів.

5.Економічна діяльність включає: стратегічне і поточне планування; облік і звітність; ціноутворення; систему оплати праці та ресурсне забезпечення в-ва

6.Соціальна діяльність – істотно впливає на ефективність всіх напрямів, результативність яких безпосередньо залежить від рівня професійної кваліфікації працівників.

2. Діяльність підприємств в Україні регламентується Законом України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р. з подальшими змінами та доповненнями.

Закон України “Про підприємства в Україні” складається з 7 розділів:

1.     Загальні положення.

2.     Створення підприємств і порядок його реєстрації.

3.     Майно підприємства.

4.     Управління підприємством і самоврядування трудового колективу.

5.     Господарська, економічна та соціальна діяльність підприємства.

6.     Підприємство й держава.

7.     Ліквідація та реорганізація підприємства.

Підприємство може здійснювати будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.

Відносини, що пов'язані з підприємствами в Україні, регулюються Законом "Про підприємства в Україні", а також спеціальним законодавством, до якого відноситься податкове, митне, валютне, фінансове, інвестиційне та інше законодавство, що регулює окремі особливості, сторони та види діяльності підприємств в Україні.

Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що містить законодавство про підприємство, то застосовуються; правила міжнародного договору або міжнародної угоди.

3 Класифікація, Сутнісно-видова характеристика підприємств, мета та напрями їх діяльності.

Підприємство – це організаційно виокремлена та ек самостійна основна ланка виробничої сфери н/г, яка виготовляє продукцію, виконує роботи та надає послуги.

Існує багато видів підприємств, які класифікують за наступними ознаками:

1.За метою та характером діяльності:

- комерційні – одержання прибутку.

- не комерційні – доброчинні, освітянські, медичні, наукові та інші організації невиробничої сфери н/г.

2.За формою власності майна: приватне (індивідуальне, сімейне); колективне; державне; комунальне підприємство; підприємство, засноване на змішаній формі власності

3.За національною належністю капіталу: національні; іноземні; спільні

4.За правовим статусом і формою господарювання: одноосібні; кооперативні; орендні; господарські товариства

5.За галузево-функціональним видом діяльності: промислові; будівельні; с/г; транспортні; торгові; туристичні; банківські; страхові; лізингові

6. За технологічною і територіальною цілісністю майна: головні; дочірні; асоційовані; філії.

7.За розміром, чисельністю працівників і обороту капіталу:

- великі ( від 1000 чол., від 5 000 000 євро)

- середні

- малі (до 50 чол., до 500 000 євро)

За законодавством України в країні можуть створюватися об’єднання підприємств.

Господарські об’єднання – це об’єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об’єднали свою господарську діяльність.

Головну мету підприємства називають місією.

10-11 Договір- це форма закріплених партнерських зв’язків а саме предмета договору, взаємних прав обов’язків,наслідків порушення договору

1. Підприємнецький договрі відображає воєвиявлення сторін стосовно безосереднього здійснення підр. діяльності.

Розрізняють такі види підпр.договорів за сферою діяльності :1)кіпівля продаж оренда і лізинг 2)підрядні послуги 3)Трудові відносини 4)Страхування 5)розрах.і кредитування 6)зовніш екон.діяльність. 7)інші договори .

Поклавши в основу класифікації правовий наслідок (мету) договорів, В.В.Луць виділяє такі групи цивільно-правових договорів, що застосовуються в підприємницькій діяльності:

договори про передачу майна у власність, повне господарське ведення або оперативне управління (купівля-продаж, поставка, контрактація, міна (бартер), дарування, постачання енергетичних ресурсів тощо);

договори про передачу майна у тимчасове користування (майновий найом, оренда, лізинг, прокат тощо);

договори про виконання робіт (підряд, будівельний підряд, на виконання проектних і пошукових робіт, на проведення аудиту тощо);

договори про надання послуг (транспортні договори, доручення, комісія, зберігання, консигнація, кредитний договір, факторинг, страхування підприємницьких ризиків тощо);

договори на передачу результатів інтелектуальної діяльності (ліцензійні договори, договори на передачу науково-технічної продукції, франчайзинг тощо);

договори про спільну діяльність (установчий договір, угоди про науково-технічне співробітництво тощо) [7].

До першої групи відносяться договори про передачу майна у власність або підприємницькі договори, спрямовані на реалізацію (продаж) товарів.

Найбільш поширеною договірною моделлю, що опосередковує реалізацію (продаж) товарів у підприємницькій діяльності України і зарубіжних країн, є договір купівлі-продажу. Він виступає родовим поняттям стосовно ряду інших договорів (окремих видів купівлі-продажу, суть яких - в тому, що одна сторона (продавець) зобов’язується передати у власність іншої сторони (покупця) товари, а остання - прийняти ці товари і сплатити за них певну суму грошей (ціну товару).

До числа окремих видів договору купівлі-продажу, що використовуються у підприємницькій діяльності, відносяться: договір поставки товарів, договір поставки для державних потреб, договір контрактації, договір енергопостачання, договір продажу підприємства. До числа договорів у сфері підприємництва слід також віднести договір роздрібної купівлі-продажу, за якому одна із сторін виступає в якості підприємця й одержує підприємницький прибуток (прибуток) від продажу товарів споживачам.

Підприємницькі договори з реалізації товарів мають винятково важливе значення для підприємницького обігу, тому що розвинута цивілізована торгова діяльність - основа повноцінного підприємництва.

У другу групу включаються підприємницькі договори про передачу майна в користування. Широко застосовується в підприємницькій діяльності група орендних договорів. З одного боку, надання майна в тимчасове володіння і користування дозволяє орендодавцю одержати підприємницький прибуток (прибуток). З іншого боку для ефективного здійснення підприємцями своєї діяльності в ряді випадків економічно більш вигідно не придбати майно у власність, а одержати його в оренду і використовувати для своєї діяльності. Реалізація подібного роду підприємницьких відносин можлива за допомогою використання певних різновидів договору оренди. Найбільш типовими для підприємницької діяльності є договір оперативної оренди і договір фінансової оренди (лізингу).

До третьої групи відносяться підприємницькі договори, спрямовані на виконання робіт.

У підприємницькій діяльності велике поширення одержали договори підрядного типу суть яких - в тому, що підрядчик зобов’язується за завданням замовника виконати певну роботу і здати її результат замовнику, а останній - прийняти результат роботи й оплатити її.

Підрядні роботи в підприємницькій діяльності полягають у виготовленні, переробці (обробці) товару, тобто виробничої діяльності.

У четверту групу включаються підприємницькі договори, спрямовані на надання послуг.

Надання послуг необхідно в підприємницькому обороті. У зв’язку з цим значне число договірних зобов’язань у підприємництв пов’язані з наданням послуг, у яких можуть приймати участь як самі підприємці, так і особи, що до них не відносяться. На відміну від роботи послуги не одержують упредметненого виразу, відмінного від самої діяльності, у якій вони виконані. Законодавство передбачає можливість надання різних видів послуг у рамках наступних договорів: доручення, комісії, перевезення, експедирування, страхування, довірчого управління майном, зберігання тощо.

П'ята група - договори на передачу результатів інтелектуальної діяльності.

До їхнього числа відносяться ліцензійні договори, договори на передачу науково-технічної продукції і договір франчайзинга.

Шосту групу складають договори про спільну діяльність.

До складу цієї групи договорів включають і установчий договір, що слід визнати не точним.

Установчий договір слід відрізняти від договору про сумісну діяльність. Основна відмінність установчого договору від договору про сумісну діяльність полягає в тому, що спільні дії засновників здійснюються саме з метою створення нової юридичної особи, у діяльності якої вони потім і беруть участь. Установчий договір визначає не тільки спільні дії засновників, але і правове становище створеного засновниками суб’єкта підприємницької діяльності, будучи одним або єдиним установчим документом. У результаті ж укладення договору про сумісну діяльність його учасники утворюють об’єднання осіб, що не набуває статусу юридичної особи як нового, самостійного суб’єкта права, тобто сумісна діяльність здійснюється без створення для цієї мети юридичної особи. На відміну від договору про сумісну діяльність, де виникають відносини спільної часткової власності учасників на створене або придбане ними майно (включаючи отримані прибутки), внаслідок укладення установчого договору таких відносин не виникає, тому що власником майна стає створена засновниками юридична особа.

12. Існує два основних види підприємницької діяльності — виробнича і посередницька.

Виробнича підприємницька діяльність може мати характер основної (створюються вироби, готові до кінцевого споживання) і допоміжної (надаються послуги консалтингові, лізингові, маркетингові, проектні та ін.). Фізичні або юридичні особи, які репрезентують інтереси виробників або споживачів, називаються посередниками. Основна їх мета — інтегрувати економічні інтереси виробника і споживача.

Торговельно-посередницькі угоди за характером взаємовідносин між підприємством і посередником можна розподілити на такі види:

операції з перепродажу - посередник купує товари у виробника, тобто стає їх власником;

комісійні - посередник не купує товар у виробника, а здійснює угоди купівлі-продажу за його рахунок і за винагороду, обумовлену договором комісії (до 10 % від суми угоди);

агентські операції - здійснюються на основі агентської угоди (ук­ладається на певний період і регіон) між підприємством і посередни­ком на здійснення операції купівлі-продажу за рахунок і від імені під­приємства;

брокерські операції - посередник здійснює контракт між продав­цем і покупцем. Брокер за інформацію сторін отримує винагороду до 2-3 %. Такі операції майже завжди використовуються на біржах та аукціонах, а також при купівлі-продажу одного-двох товарів.

Посередництво - категорія ринку. Це відносини, що виникають між людьми за участю третьої особи при здійсненні комерційної угоди. Як відносини воно об'єктивне. Існувало воно в спотвореній формі і в ко­лишньому Союзі (у вигляді „постачів"). Сьогодні без нього не можуть обійтися підприємницькі структури та державні підприємства, оскіль­ки тільки посередництво може прискорити рух товарів до кінцевого споживача і замінити фондування, лімітування та інші розподільники. Посередник - це повноцінний суб'єкт економічних відносин.