Розділ 5 Екологія та охорона туристичних ресурсів

5.1. Туризм та навколишнє середовище

Туризм є одним з видів природокористування. Серед величезної кількості туристичного природокористування зупинимось на трьох основних типах: туристично-оздоровчому, туристично-спортивному та пізнавально- туристичному.

Туристично-оздоровчий тип природокористування слугує для задоволення потреб в простому та розширеному відтворенні фізичних та психічних сил людини. Цей тип природокористування супроводжується істотними змінами природних комплексів та вимагає значного благоустрою території, проведення її функціонального зонування.

Пізнавально-туристичний тип природокористування сприяє розвитку інтелектуальних та духовних сил людини. Здійснюється це шляхом споживання культурних та природних ресурсів. При цьому мова не йде про речове та енергетичне споживання, а про споживання інформаційне – через сприйняття екскурсійних об’єктів і ландшафтів в місцях їхньої локалізації.

Туристично-спортивний тип природокористування пов’язаний з задоволенням потреб людини у розширеному відновленні фізичних сил. Особливе місце в структурі даного типу займають групи фізичних занять з режимом тренування. Даний тип природокористування повинен пов'язуватися з унікальними, а іноді важкодоступними природними комплексами, включати наявні природні перешкоди, перепон, екстремальні природні умови.

Вплив туризму на природне середовище. Швидкі темпи розвитку світової індустрії туризму та значний економічний зиск, який вона приносить, робить використання земель для туризму перспективним та здатним успішно конкурувати, витісняючи інші види землекористування. Використання територій для туризму створює «фон» , де проявляються інші види господарської діяльності. В окремих місцях створюються ландшафти, де туристичне використання земель є основним.

Туристичні ландшафти досить тендітні, а туристичні ресурси вичерпні, незамінні та мають обмежені можливості. Їхнє стихійне та нераціональне використання створює ряд екологічних проблем в районах інтенсивного їхнього освоєння для туризму, як в економічно розвинутих країнах, так і в тих, що розвиваються. По ходу господарського освоєння території виникає проблема забезпечення збереження хоча б частини первісної природи, а також окремих рукотворних об’єктів, що представляють культурно-історичну цінність для культури даної країни або суспільства чи всього людства. Для цього у світі практично у всіх країнах виділені відповідні ділянки суші або водного простору, що оголошені охоронними територіями, де господарська діяльність строго обмежена або виключена зовсім.

Виділяють декілька аспектів впливу туризму на довкілля: на екосистеми та природні ресурси – землю, флору, фауну, повітря, ландшафт тощо; на будівлі, особливо, на пам’ятники архітектури; на місцеві групи населення – їхню культуру, цінності, уклад і т.д.; на місцеву регіональну економіку. Туризм впливає на природне середовище як позитивно, так і негативно. Приклади негативного впливу туризму на природне середовище багаточисленні. Разом з тим туризм може позитивно впливати на довколишню природу, сприяючи її стійкому розвитку, забезпечуючи благоустрій та соціальний прогрес. Якщо правильно організувати туризм, він може зробити істотний внесок у збереження природного та культурного середовища.

Туризм стимулює створення водоочисних споруд, видалення сміття та інших відходів, так як більшість туристів вважають оптимальним те місце відпочинку, де не спостерігається шкідливий вплив виробничих підприємств та транспортних засобів, а сприятлива екологічна ситуація залишається основною туристичною вимогою. Нижче наведені основні компоненти туристичної індустрії, що впливають на туристичне середовище (табл. 5.1 і 5.2.).

Таблиця 5.1.