Характерні особливості ін. Видів побутової кераміки
Тонкокамяні вироби (ТКВ) мають щільний спечений непрозорий черепок дрібнозернистої структури світлого забарвлення. Їх забарвлення (жовтувате, сірувате) зумовлене наявністю природних барвників, які містяться в місцевих глинах, що вик-ся для їх вир-ва. ТКВ хар-ся добре спеченим черепком (0-5% водопоглинання), високою ММ, термічною та хімічною стійкістю, за показниками яких вони не поступаються фарвир і первищують фаянс та майоліку, Формують ТКВ пластичним методом в гіпсових формах та методом лиття. Вони піддаються двократному випалюванню: перше – при тем-рі 900-1000С і политому – 1150-1200С. Тонкокамяний черепок скл-ся зі скловидної фази (50-60%), муліту (3-15%), реліктів кварцу (до24%), переважно закритих пор (до10%). Можливість вик-ня місцевої сировини, менш складна технологія вир-ва, порівняно з фарфором визначають доцільність більш широкого їх вир-ва в Україні.
Напівфарфорові вироби (НФВ) – виробі, які за своїми влас-ми займають проміжне місце між фарфоровими та фаянсовими. Пористість черепка та водопоглинання становить 3-5%, черепок білого кольору з різними відтінками. Виг-ся з маси, що містить 45-55% глини та каоліну, 23-28% кварцу, 9-30% пол.шпату та випалюються при тем-рі 1230-1280С.Формують литтям чи пластичним методом. Відрізняються більш високими експлуатаційними властивостями (ММ, термічна стійкість), ніж фаянсові та поступово їх витісняють.
Фаянсові вироби (ФНВ). Мають пористий черепок (на зламі землистого вигляду) білого кольору з жовтим відтінком, який не просвітлюється навіть в тонких шарах. ФНВ мають меншу, ніж фарфор ММ та термостійкість. Водопоглинання в межах 9-12%. При ударі по краю низький, глухий, затихаючий звук. Розрізняють фаянс твердий (польовошпатовий) та мякий (глиняний та вапняковий). Маса твердого Ф становить 45-65% глин.речовин, 25-40% кварцу і 5-15% польового шпату.ФНВ піддають першому випалюванню при температурі 1250-1280С, а в политому стані – 1140-1180С. Глазурують легкоплавкими глазурами. Формування фаянсового черепка завершується в процесі першого випалювання. Скловидна фаза в фаян.черепку розв.слабо. Наявність значної пористості (до 30%, в тому числі відкритої – 9-12%) є рез.низьких тем-р випалювання. Декорування тими ж методами, що й фарфору, підглазурне.
Майолікові вироби (МВ) мають пористий (12-15% водопоглинання) білий чи забарвлений черепок, на зламі землистого кольору. Недолік – висока пористість та водопроникність, недостатня міцність при згинанні, схильність до утв-ня цеку глазурі. Вир-во аналогічне фаянсовому. Полите випалювання при тем-рі 1040-110С, використовують легкоплавкі глазурі. Декорують розписом орнаментів, квітів, мармуризацією.
Гончарні вироби (ГВ) – один з видів пористої кераміки (15-18% водопоглинання), які мають природно забарвлений черепок від світло-жовтого до коричневого, а іноді – до темно-сірого кольору. Для їх виготовлення вик-ть легкоплавкі глини з додаванням 10-20% кварцевого піску. Формують гончарні вироби пластичним методом чи методом лиття, після чого їх піддають першому випалюванню при тем-рі 1050-1150С і политому – 900-1000С. ГВ можуть бути неглазуровані, глазуровані з вн.боку та повністю глазуровані. На зовн.поверхні можуть бути рельєфні прикраси.
КЛАСИФІКУЮТЬ КПВ
1.За видом та щільністю черепка: з щільним черепком(фарфор, напівфарфор, тонкокамяні вироби), з пористим черепком(фаянсові, гончарні, майоліка)
2.За призначенням: посуд(столовий, чайний, кавовий, кухонний, господарський), художньо-декоративні вироби та вироби іншого призначення
3.За функціональним призначенням: для подавання їжі, для зберігання їжі та напоїв, для приймання їжі
4.За формою: порожнисті (чашки, чайники, глеки), плоскі (тарілки, блюда, блюдця)
5.За розміром: дрібні, середні, крупні.
6.За комплектністю: поштучні, комплектні
7.Вид та група складності
8.За сортом
9.За артикулами
КЕРАМІЧНИЙ ПОБУТОВИЙ ПОСУД
Посуд столовий поділяють за призначенням на три групи:
1.Для подавання їжі та напоїв – блюда, ваза для рідкої їжі, графини для вина, штофи, сільниці, салатниці
2.Для вживання їжі та напоїв – тарілки, миски, полумиски, порційні салатники
3.Посуд ін.призначення – серветниці, підставки для виделок
Чайний та кавовий посуд також поділ. На три групи:
1.Для подавання: чашки чайні, чашки кавові, бокали, блюдця чайні, кавові, кухлі, кружки, піали, стакани, стопки, келихи, чарки, фужери
2.Для приймання: чайники, кавники, глеки, вази для вареня, фруктів
3.Ін.чайний та кавовий посуд: чайниця, лимоновижималка, полоскальниця молокосторож
Кухонний посуд: горщики, каструлі, сковороди, дуршлаги. Крім того є посуд для вина, води, пива (склянки, келихи, фужери).
Комплектний керамічний посуд, що в асортименті становить до 45% випускають у вигляді сервізів, гарнітурів, наборів, подарункових комплектів. Гарнітур – найчисельніший (30-107 предметів) комплект виробів різного призначення, які обєднані за формою та декоруванням в єдиний ансамбль. Сервізи – чайні, кавові, столові. Містять менше предметів, ніж гарнітури. Набори – комплекти посуду певного призначення (2-24 предмети)
Вироби тонкокамяні та напівфарфорові вкл-ть глеки, чашки з блюдцями, пивні кварти, бокали та ін.
Фаянсовий посуд класифікують аналогічно фарфоровому: переважно це столовий посуд, може бути чайний та кавовий
Майоліковий посуд включає такі види виробів: миски, тарілки, глеки, куманці, кухлі, макітри, чашки, блюдця.
Гончарний посуд за призначенням под.на 2 групи:
1.Для приготування та підігріву їжі: при тем-рі 400-500С
2.Для зберігання їжі та сухих продуктів: миски, глеки, сухарниці, банки для сухих продуктів
Серед видового асортименту найбільшу частину займають тарілки та чашки з блюдцями – близько 60-70%
Основні напрямки розвитку асортименту КПТ:
1.Оновлення асортименту за рахунок збільшення високоякісних виробів з тонкостінного та кісткового фарфору;
2.Впровадження нових видів декорування (підглазурне декорування високо-температурними фарбами широкої палітри кольорів), ліплення, комбінування декору поливою з золотом та платиною
3.Збільшення частки комплектного посуду
4.Провадження виробів 4-6-8-гранних форм та складних фантазійних форм
5.Збільшення фарвир без декору
ХУДОЖНЬО-ДЕКОРАТИВНІ ВИРОБИ
Поділяються на унікальні (випускаються в одиничних екземплярах) та ХДВ широкого вжитку.ХДВ:
1.Декоративна скульптура(барельєфи, бюсти, фігури людей, тварин)
2.Декоративні вази(круглі, овальні, циліндричні, веретеноподібні, прямокутні, конічні, фантазійні)
3.Художньо-оформлений посуд
4.Для гончарної кераміки притаманні такі види художньо-декоративних виробів: вази для квітів, настінні тарілки та блюда, сувеніри, скульптуру, іграшки, для яких характерні оригінальна форма та декор, що відображають національні та місцеві особливості районів виробництва
ВИМОГИ ТА ОЯ КВ
Вимоги:
1.Функціональні (здатність виробів вмістити та зберігати їжу та напої, легкість діставання їжі та напоїв з виробу, універсальність виконання обох функцій. Вони повинні бути стійкими до дії різних зовн.впливів (атмосферних, хімічних, теплових, механічних). За формою вироби пов.відповідати еталонам, форма виробу повинна включати відповідність утилітарним та естетичним вимогам, стійкості, відповідності приставних деталей з основною формою та розмірами
2.Ергономічні влас-ті характеризують відповідність керамічних виробів антропометричним, фізіологічним та психофізіологічним особливостям людини, що визначатиме зручність користування цими виробами. Крім того вони стосуються гіг.влас-тей кер.вир, тобто норм виділення шкідливих речовин та можливості очищення від забруднення в процесі їх використання
3.Естетичні відповідність виробу цілісності композиції, раціональності форми, інформативності та досконалості виробничого виконання виробу. Естетичні показники (білість, просвітлюваність, ступінь досконалості форми та декору, блиску, ступінь цілісності композиції, точність відтворення зразка – еталона) пов.відповідати встановленим нормативам та вимогам
4.Надійність в експлуатації – важлива вимога до КПТ, яка визначається їх довговічністю та збережуваністю. Довговічність зал.від фіз.та морального зношуванн; збережуваність має важливе значення при транспортуванні
ФОРМУВАННЯ ВИРОБІВ
Методи формування носять такі назви: пластичне, лиття, напівсухе пресування
Пластичне формування – найдавніший спосіб, заснований на пластичній властивості глиняних мас міняти свою форму під дією прикладеного навантаження без тріщин і розривів та зберігати її після зняття навантаження. Цим методом формують вироби, що мають форму тіл обертання (чашки, чайники, тарілки) за допомогою гіпсових чи пластмасових форм. Формування КВ методом шлікерного лиття в гіпсові форми в сучасному вигляді виникло понад 200 років тому. Шлікерне лиття – сьогодні основний спосіб формування як господарсько-побутових, так і художньо-декоративних кервир.
Метод лиття в гіпсові форми вик-ть для виготовлення виробів складної форми та обємних (супові чаші, соусники, салатники, оселедниці, овальні блюда, ХДВ)
Напівсухе пресування – метод який являє собою формування виробів в металевих прес-формах під великим тиском з висушеної керамічної маси до 2-3% вологості, з якої одержують порошок, а потім додають пластифікатор. Таким методом виробляють плоскі вироби, наприклад, тарілки.
Сушка — це етап виробництва, який проходять всі тонкокера-мічні вироби. Виділення вологи з напівфабрикату супроводжується повітряною усадкою, що забезпечує вільне відокремлення сформованих виробів від форми і підвищення міцності, достатньої для подальшої їх обробки.