9. Економічні витрати в короткому і довгому періоді.

В короткому періоді підприємство не в змозі провести технічну реконструкцію й оновлення обладнання, тобто елементи основного капіталу (споруди, будівлі тощо) в межах підприємства залишаються постійними. Зміни можуть відбуватись лише в кількості й структурі робочої сили, обсягах сировини, матеріалів, палива. Тому збільшення випуску продукції відбувається головним чином за рахунок більш інтенсивного використання наявних виробничих потужностей.

Отже, у короткостроковому періоді тільки частина із факторів є змінною(праця), капітальні затрати вважаються фіксованими. За умови, що виробляється один вид продукту, можна стверджувати, що витрати С є функцією обсягу виробництва (Q): С = f (Q)

Сукупні витрати (ТС) – це сума витрат на всі види ресурсів, залучених до виробництва даного виду продукції.

Величина ТС залежить від обсягу випуску. Сукупні витрати для короткострокового періоду можна поділити на дві частини: витрати, незалежні від обсягу виробництва (утримання приміщень, транспортних засобів, заробітна плата адміністрації фірми) та витрати, залежні від обсягу виробництва (витрати на сировину, матеріли, заробітну плату робітників).

Фіксовані (постійні) витрати (FС) – витрати, що у короткостроковому періоді не залежать від обсягу виробництва.

Змінні витрати (VC) – це витрати, що залежать від обсягу виробництва і визначаються для короткострокового періоду як різниця сукупних та постійних витрат: Крива змінних витрат (VC) – це крива сукупних витрат, зміщена паралельно вниз на величину фіксованих витрат (FC).

Для аналізу витрат виробництва важливими є середні витрати. Середні витрати – це витрати, що припадають на одиницю виробництва.

Середні сукупні витрати (АС або АТС) – це вартість виробництва одинці продукції:

Для економічного аналізу використовують; окрім цього, показники середніх змінних і середніх постійних витрат.

Граничні витрати – (МС) – це приріст загальних витрат при зміні обсягу виробництва на одну одиницю. Якщо обсяг виробництва змінюється неперервно, то граничні витрати для як завгодно малого приросту ∆ визначаються за допомогою похідної.

В довгостроковому періоді відсутній поділ витрат на постійні й змінні, всі витрати є змінними. Якщо розглядати рівні виробництва, то для кожного рівня можна визначити ефективну технологію з точки зору величини середніх сукупних витрат. З урахуванням можливості використання двох технологій у довгостроковому періоді крива середніх сукупних витрат у довгостроковому періоді відповідатиме мінімальному значенню середніх сукупних витрат для кожного рівня виробництва при різних технологіях.

Середні сукупні витрати будь-якого підприємства для короткострокового періоду відображає U-подібна, що відповідає певним умовам виробництва, які склалися на підприємстві (обсяг виробництва, технологія). У довгостроковому періоді можлива модернізація підприємства, створення додаткових потужностей та нових технологій. Тоді можна розглядати вже серію короткострокових кривих середніх сукупних витрат і криву, що сполучає їх окремі ділянки, які відповідають мінімальним середнім витратам для будь-якого обсягу виробництва.

Середніми сукупними витратами у довгостроковому період називають мінімальні середні витрати з числа усіх середніх сукупних витрат, що відповідають різним масштабам виробництв , або LRAC = min (ATC1, ATC2, … ATCn), де ATC1, ATC2, ATCn – середні сукупні витрати, що відповідають різним масштабам виробництва.