20. Конкурентний ринок факторів виробництва.Ринок праці.

Конкурентний ринок факторів виробництва - це ринок, на якому існує  велика кількість продавців і покупців фактора виробництва, причому  окремий продавець або покупець не може вплинути на вартість фактора  виробництва. На цьому ринку об'єктом купівлі-продажу є праця, земля,  капітал. Тому такі ринки називають факторними або ресурсними.  Особливостями функціонування ринку факторів виробництва є те, що:  1. Фірма виходить на ринок як покупець, а домогосподарство – як  продавець. Така заміна ролей ринкових агентів зумовлює те, що на ринках  факторів індивідуальна пропозиція виводиться з максимізації функції  корисності, а індивідуальний попит – із максимізацї прибутку або інших  цільових благ, навпаки, попит пов’язаний з максимізацією корисності, а  пропозиція – з максимізацією прибутку.  2. Деякі види ресурсів продають самі підприємці (сталь, вугілля,  устаткування тощо). Товари і послуги подібного роду прийнято виділяти як  проміжний продукт. Щодо землі, праці та грошового капіталу, то прийнято  вважати, що їх продають домогосподарства.  3. Витрати фірми стають доходами ломогосподарств (заршив, відсоток,  рента). Тобто від цін факторів виробництва залежать рої-міри доходів їх  власників. Тому ціноутворення на ресурси пов'ї-зане з розподілом  національного доходу і заторкує сферу економічної політики;  4. У процесі ціноутворення на фактори виробництва вирішуепа проблема, як  виробляти і для кого виробляти. Ціни на блага значають проблему, щ6  виробляти;  5. Попит на ресурси є похідним від попиту на товари і послуги для  споживацького сектора.  З урахуванням ознак ринку вільної конкуренції визначають основні умови  конкурентного ринку ресурсів:  1. Значна кількість конкуруючих продавців ресурсів протистоїть не менш  представницькій армії покупців (наймачів) ресурсів.  2. Кожний покупець (наймач)споживає тольки невелику частину обсягу  пропозиції і вирішально не впливає на ринковий попит і ціни.  3. Кожний із продавців реалізує лише незначний обсяг ресурсів і не в  змозі помітно вплинути на умови чи ціни пропозиції, на перетворення того  чи іншого ресурсу на дефіцитний.  4. Продавці й покупці ресурсів можуть вільно ввійти на будь-який ринок і  так само вільно вийти з нього.  5. Ресурси вільно переміщаються з одног напряму використання до іншого,  з одног регіонального ринку на інший.  1. Ринок праці – ринок одного з факторів виробництва, де  домогосподарства в ролі найманих робітників пропонують свою працю, а  фірми - виробники товарів та послуг (працедавці) – потребують її. На  ринку праці встановлюється ціна праці – ставка заробітної плати – та  обсяг використання праці.  Праця (або послуги праці) – один з основних факторів виробництва,  власниками якого є домогосподарства; це фізичні і розумові здібності  людей, що можуть бути використані у виробництві благ.  Унікальність праці як виробничого фактора полягає в тому, що послуги  праці неможливо відокремити від робітника. Але через те, що об’єктом  купівлі-продажу є лише послуги праці робітника, а не сам робітник, поряд  із ціною праці не менше важать умови праці, які визначаються трудовими  угодами і чинним законодавством.  Обсяг використання праці вимірюються у годинах роботи протягом певного  періоду (отже, праця – це потокова величина). Запаси праці в економіці  вимірюються показником робоча сила: це працездатне населення, тобто  кількість людей, які досягли певного віку (в Україні 16 років) і  працюють або хоча й не мають роботи, то шукають її чи очікують, що їм  запропонують роботу.  Працедавець – це фірма, яка, виходячи із попиту на свою продукцію,  утворює вторинний попит на працю та надає можливість найманим робітникам  працювати та отримувати заробітну плату.