
- •Переваги (уподобання) бюджети і ціни.Рівновага споживача.
- •Функція корисності і криві байдужості.
- •Попит і закон попиту.
- •Ефект доходу і ефект заміщення .Концепції Слуцького та Хікса.
- •Еластичність попиту за ціною та за доходом.
- •Пропозиція домогосподарства. Рівновага домогосподарства з урахуванням вільного часу.
- •Виробнича функція .Заміщення виробничих ресурсів.
- •Виробництво в короткому і довгому періоді .Ефект масштабу.
- •Економічні витрати в короткому і довгому періоді.
- •Фірма і досконала конкуренція.
- •Максимізація прибутку та мінімізація збитків фірми в короткому періоді :сукупний та граничний підходи.
- •Конкурентна пропозиція в довгому періоді.
- •Попит на продукцію монополіста.Короткострокова і довгострокова монопольна рівновага.
- •Максимізація прибутку монополією .Цінова дискримінація.
- •Регулювання монопольних цін та ефективність монополії.
- •Поняття і ознаки монополістичної конкуренції.
- •Олігополія.Моделі олігополістичного ціноутворення.
- •Зговір і картелі.Дилема увязненого .
- •Теорія ігор.Рівновага Неша.
- •Конкурентний ринок факторів виробництва.Ринок праці.
- •Попит і пропозиція факторів виробництва.
- •Досконала та недосконала конкуренція на ринку факторів виробництва.
- •Двостороння монополія:монополія та монопсонія.
- •Капітал його заощадження та інвестування і позичковий відсоток.Дисконтована вартість.
- •Ринок природних ресурсів.
- •Модель загальної ринкової рівноваги .Закон вальраса.
- •Загальна рівновага і ефективність .Оптимум за Парето.Теореми добробуту.
- •Ефективність і справедливість.Невдачі ринку.
- •Поняття невизначеності.Невизначеність і ризик.Страхові ринки.
- •Асиметрична інформація і ринок лимонів(халтури) .Моделі ринкових сигналів та морального навантаження.
- •Ризик інвестиційних рішень.
- •Зовнішні ефекти.(екстерналії)
- •Інтерналізація зовнішніх ефектів.Теорема Коуза.Податок та субсидії Пігу.
- •Суспільні блага .Попит і пропозиція суспільних благ.
- •Суспільний вибір.Пошук ренти.
Модель загальної ринкової рівноваги .Закон вальраса.
Теорія загальної рівноваги — аналізу взаємної залежності всіх виробничих та споживчих одиниць, які складають національну економіку (а якщо розглядається міжнародна торгівля — світову економіку в цілому) — є стрижнем сучасної економічної теорії. Головним регулюючим механізмом у теорії загальної рівноваги Л.Вальраса (закон Вальраса) є зміна структури цін рівноваги. Цю теорію він побудував у формі системи рівнянь. Закон Вальраса — закон, згідно з яким сукупна сума попиту в народному господарстві за вартістю завжди дорівнює сумі пропозиції (поняття рівноваги й вартості збігаються). Теорія загальної ринкової рівноваги Л.Вальраса значною мірою збігається з концепцією попиту і пропозиції французького економіста Ж.-Б.Сея (законом Сея). Закон Сея — закон, згідно з яким продавець товару чи послуги отримує за їх реалізацію гроші, купує за них інші товари або послуги, тому пропозиція породжує власний попит і в господарстві вони автоматично урівноважуються по всій сукупності реальних товарів і послуг, через те неможливі їхнє надвиробництво і дефіцит. Ж.-Б.Сей допускав лише часткове надвиробництво через надлишок деяких товарів і через нестачу інших.
Загальна рівновага і ефективність .Оптимум за Парето.Теореми добробуту.
Аналіз загальної рівноваги передбачає вивчення цін та обсягів виробництва і споживання благ на всіх ринках у взаємозв'язку із врахуванням зворотних зв'язків між окремими ринками. Ефективність у виробництві досягається, коли фірма не може зменшити вартість виробництва певного фіксованого обсягу випуску зміною обсягів використання факторів виробництва. Ефективність у споживанні досягається, коли споживачі не можуть покращити своє становище - досягти вищого рівня корисності при заданому бюджеті та цінах - шляхом перерозподілу своїх бюджетних витрат. Для кожного окремого домогосподарства ефективності у споживанні відповідають точки кривої його індивідуального попиту. Якщо всі споживачі досягають ефективності у споживанні, то це відповідатиме якійсь точці кривої ринкового попиту (кривої граничних вигод). Ефективність в обміні досягається, коли всі ринкові операції на кожному з ринків здійснюються за цінами, що дорівнюють одночасно і граничній вартості виробництва певної одиниці блага і граничній вигоді від споживання цієї ж одиниці блага. У 1909 році італійський економіст В. Парето уточнює поняття ефективного розподілу ресурсів: ресурси розподілені оптимально або ефективно, якщо ніхто не може покращити свого стану, не погіршуючи стану іншого. З того часу економісти користуються визначенням ефективності за Парето або Парето - оптимуму. Основним критерієм ефективності за Парето є наявність або відсутність розтрати ресурсів. Якщо можливий такий перерозподіл ресурсів, за якого хоча б один учасник обміну може покращити своє становище без погіршення становища іншого економічного суб'єкта, вважається, що має місце розтрата ресурсів, а ситуація є неефективною за Парето. Парето - оптимальними є розподіли, за яких будь-які подальші вигідні зміни неможливі. Економічна теорія добробуту — це загальна назва нормативного аспекту економічної теорії, яка вивчає умови економічного оптимуму. Зокрема те, як визначити, що один стан суспільства кращий ніж інший, яка економічна політика може бути застосована для переходу економіки в інший стан. Центральними положеннями цієї теорії є теореми економіки добробуту. Перша теорема економіки добробуту стверджує, що за певних умов конкурентні ринки ведуть до оптимального за Парето розміщення ресурсів, тобто конкурентна економіка досягає певної точки на кривій виробничих можливостей. Ця теорема-ілюструє бажаність конкуренції в економіці. Друга теорема економіки добробуту стверджує, що будь-який оптимум за Парето може бути досягнутий конкурентною економікою (в якій всі ринки відповідають умовам повної конкуренції), тобто будь-якому оптимуму за Парето (точці на кривій виробничих можливостей) відповідають система цін і розміщення ресурсів між учасниками, які можуть привести до цього стану як до конкурентної рівноваги.