- •Переваги (уподобання) бюджети і ціни.Рівновага споживача.
- •Функція корисності і криві байдужості.
- •Попит і закон попиту.
- •Ефект доходу і ефект заміщення .Концепції Слуцького та Хікса.
- •Еластичність попиту за ціною та за доходом.
- •Пропозиція домогосподарства. Рівновага домогосподарства з урахуванням вільного часу.
- •Виробнича функція .Заміщення виробничих ресурсів.
- •Виробництво в короткому і довгому періоді .Ефект масштабу.
- •Економічні витрати в короткому і довгому періоді.
- •Фірма і досконала конкуренція.
- •Максимізація прибутку та мінімізація збитків фірми в короткому періоді :сукупний та граничний підходи.
- •Конкурентна пропозиція в довгому періоді.
- •Попит на продукцію монополіста.Короткострокова і довгострокова монопольна рівновага.
- •Максимізація прибутку монополією .Цінова дискримінація.
- •Регулювання монопольних цін та ефективність монополії.
- •Поняття і ознаки монополістичної конкуренції.
- •Олігополія.Моделі олігополістичного ціноутворення.
- •Зговір і картелі.Дилема увязненого .
- •Теорія ігор.Рівновага Неша.
- •Конкурентний ринок факторів виробництва.Ринок праці.
- •Попит і пропозиція факторів виробництва.
- •Досконала та недосконала конкуренція на ринку факторів виробництва.
- •Двостороння монополія:монополія та монопсонія.
- •Капітал його заощадження та інвестування і позичковий відсоток.Дисконтована вартість.
- •Ринок природних ресурсів.
- •Модель загальної ринкової рівноваги .Закон вальраса.
- •Загальна рівновага і ефективність .Оптимум за Парето.Теореми добробуту.
- •Ефективність і справедливість.Невдачі ринку.
- •Поняття невизначеності.Невизначеність і ризик.Страхові ринки.
- •Асиметрична інформація і ринок лимонів(халтури) .Моделі ринкових сигналів та морального навантаження.
- •Ризик інвестиційних рішень.
- •Зовнішні ефекти.(екстерналії)
- •Інтерналізація зовнішніх ефектів.Теорема Коуза.Податок та субсидії Пігу.
- •Суспільні блага .Попит і пропозиція суспільних благ.
- •Суспільний вибір.Пошук ренти.
Теорія ігор.Рівновага Неша.
Теорія ігор уперше була системно викладена Дж. фон Нейманом і О. Монгерштерном у 1944 р. В роки Другої світової війни і після неї теорія ігор привернула увагу військових як апарат для дослідження стратегічних рішень. Проте основним застосуванням теорії ігор стала економіка. У 1994 р. Нобелівську премію з економіки одержалиДжон Неш (США), Джон Харсаньї (США), Рейнхард Зельтен (Німеч-чина) за праці у сфері теорії ігор. Ігри класифікують залежно від обраного критерію: за кількістю гравців, за кількістю стратегій, за властивостями функцій виграшу таза можливостями попередніх переговорів між гравцями. Залежно від кількості гравців розрізняють ігри з двома, трьома і більше учасниками. Теорію оптимізації, наприклад, можна розглядати як теорію ігор з одним гравцем. Можна досліджувати також ігри з нескінченною кількістю гравців. За кількістю стратегій розрізняють скінченні та нескінченні ігри. У скінченних іграх кількість можливих стратегій є числом скінченним (підкидання монети — дві стратегії, підкидання кубика — шість стратегій). Стратегії у скінченних іграх називають чистими стратегіями. В нескінченних іграх кількість стратегій є нескінченною. За властивостями функцій виграшу (платіжних функцій) теорію ігор поділяють на три види. Гра, в якій виграш одного з гравців дорівнює програшу другого, має назву гри з нульовою сумою, або антагоністичної гри. Якщо гравці виграють і програють одночасно та їм вигідно діяти разом, то такі ігри мають назву ігор з постійною різницею. Гра з ненульовою сумою — це гра, в якій наявні конфлікт та узгоджена дія гравців. За можливістю попередніх переговорів між гравцями розрізняють кооперативні та некооперативні ігри. Кооперативна гра — це гра, в якій до її початку учасники утворюють коаліції і приймають угоди про свої стратегії. Некооперативна гра — гра, в якій гравці не можуть координувати свої стратегії. Прикладом кооперативної гри може стати ситуація лобіювання у парламенті прийняття рішення зацікавлених у ньому учасників шляхом голосування. Досконально вивчивши різні ігри, створивши серію нових математичних ігор та спостерігаючи за діями учасників у різних ігрових ситуаціях, Неш намагався глибше зрозуміти, як функціонує ринок, як компанії приймають пов'язані з ризиком рішення, чому покупці діють саме у певний спосіб. В економіці, як і у грі, керівники фірм повинні враховувати не тільки останній, а й попередні кроки конкурентів, а також обстановку на всьому економічному (ігровому, наприклад, шаховому) полі та багато інших важливих факторів. Суб'єкти економічного життя — активно діючі його учасники, які на ринку в умовах конкуренції йдуть на ризик, і він повинен бути виправданий. Тому кожний з них, немов гравець, мусить мати свою стратегію. Саме це мав на увазі Неш, коли розробляв метод, який згодом назвали його іменем (рівновага Неша). Загальне коротке визначення рівноваги Неша — результат, в якому стратегія кожного з гравців є найкращою серед інших, прийнятих рештою учасників гри стратегій. Це визначення ґрунтується на тому, що жоден з гравців зміною власної ролі не може досягти найбільшої користі (максимізації функції корисності), якщо решта учасників твердо дотримуються власної лінії поведінки. Застосування рівноваги Неша стало важливим кроком в мікроекономіці. її використання сприяло поглибленому розумінню розвитку і функціонування ринків, обґрунтуванню стратегічних рішень, що приймаються менеджерами різних фірм. Рівновагою Неша можна користуватися при вивченні процесу ведення політичних переговорів та економічної поведінки, в тому числі на олігополістичних ринках.
