Головні риси:

3. Ідея — катастрофічність, безцільність буття,

відчуття страху та самотності людини.

1.Гіпертрофоване авторське "я".

2. Зображення дійсності у зіткненні контрастів

3. Провідна тема — життя як нагромадження люд­ських страждань, як поєднання красномовних симво­лів і знаків.

4. Драматична напруга дії.

5. Задавлений бездушною буржуазною дійсністю герой-песиміст, який перебуває в стані відчаю.

6. Створення гротескних, деформованих, умовних, фантастичних образів

7. Зображення дійсності у зіткненні контрастів (чо­рне — біле; позитивне — негативне; примітивізм бу­денщини — космічний безмір). 8. Основні жанри: лірична поезія, публіцистична драма, що перетворилась на схвильований монолог автора.

9. Драматична напруга дії.

Ф. Кафка у своїй новелі «Перевтілен­ня» показав, що реальний світ, який здається людям цілком нормальним, насправді жорстокий і жахливий. У ньому нікому немає ніякого діла до «маленько! люди­ни». Вона замкнена в колі своїх проблем, і лише смерть може звільнити і! з духовної в'язниці. В абсурдному світі немає нічого певного, постійного, руйнуються родинні стосунки, а люди — «поспіль негідники, між ними немає жодної вірної, відданої людини». У реальному світі, на думку письменника, зміщені всі моральні, соціальні і навіть часові орієнтири.

10.У середині XIX ст. поезія перебувала у тіні могутнього розвитку прози й особливо класичного роману, що представляв цілісну картину суспільного й особистого життя, то вже на межі ХІХ-ХХ ст. криза раціоналістичної системи уявлень привела до поширення ліричного начала, яке наголошувало на специфіці світосприйняття відокремленого від соціуму індивіда, на його безпосередніх контактах з природою, іншою особистістю, культурою тощо. На початку XX ст. поетична творчість як один із найпотужніших засобів мистецького самовиявлення розквітає у небувалому розмаїтті форм, перетворюється на експериментальний майданчик для апробації усіляких ідей щодо докорінного оновлення мистецтва.

Одні з перших представників модернізму в літературі — ірландець Джеймс Джойс, француз Марсель Пруст і австрієць Франц Кафка — здійснили низку важливих творчих відкрит­тів, на основі яких згодом виникали цілі літературні напрями і течії.

У поезії першої половини XX століття відбувалися ті ж самі процеси, що й у прозі. Поетичні експерименти іспанця Федеріко Гарсіа Лорки, француза Поля Елюара, американо-англійця Томаса Еліота, австрійця Райнера Марії Рільке та інших сприяли змінам художньої форми вірша. Під впливом синтезу різних мистецтв поезія стала вишуканішою. Праг­нучи проникнути у підсвідомість читача, поети-модерністи де­далі більше тяжіють до суб'єктивізму, символу, зашифрованості, активно використовують вільну форму вірша (верлібр).

11. Футуризм - один із напрямів авангардизму XX ст., який відзначався неприйняттям вічних цінностей, акцен­туванням «грубих» речей, екстраполюванням сучасного в майбутнє, позбавлене будь-яких традицій.

Виник на початку XX століття в Італії, звідки пошири­вся в інших країнах. Представники: Ф.Марінетті, В.Маяковський, В.Хлебников, В.Каменський, Д. і М.Бурлюки, М.Семенко та ін. Футуризмом позначена творчість О.Близька, В.Хмелюка, С.Гординського та ін.