12.3. Основні тенденції та перспективи розвитку вітчизняного туризму на рубежі хх-ххі століть

Україна має вагомі об'єктивні передумови, щоб увійти до найрозвиненіших у туристичному відношенні країн світу. Завдяки вигідному географічному розташуванню, вона з давніх часів є перехрестям транспортних та людських потоків з Пів­ночі на Південь та з Заходу на Схід. Україна володіє значним туристично-рекреаційним потенціалом: сприятливими кліма­тичними умовами, багатством флори і фауни, розвиненою мережею транспортних сполучень, індустрією подорожей та ту­ризму, численними культурно-історичними пам'ятками, ви­соким освітнім рівнем населення.

В умовах розбудови української держави туризм стає дійо­вим засобом формування ринкового механізму господарювання, надходження значних коштів до державного бюджету, однією з форм раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, вивчення історії рідного краю, залучення широких верств населення до пізнання історико-культурної спадщини.

Стратегічна мета розвитку туризму в Україні полягає в створенні продукту, конкурентоспроможного на світовому ринку, здатного максимально задовольнити туристичні по­треби населення країни, забезпечити на цій основі комплекс­ний розвиток територій та їх соціально-економічних інтересів при збереженні екологічної рівноваги та історико-культурної спадщини. Це стосується насамперед найбільш привабливих ту­ристично-рекреаційних зон, де туризм посідає одне з чільних місць в розвитку економіки; це Автономна республіка Крим, Волинська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Херсонська, Черкаська, Чернівецька області, м. Київ.

Спираючись на створені в 1990-і та попередні роки правові засади, туристичні організації України значно активізували свою діяльність у розвитку внутрішнього та міжнародного ту­ризму:

• проведена робота з формування в туристичній галузі управлінської вертикалі шляхом створення підрозділів з питань туризму в місцевих органах виконавчої влади;

• успішно розвивалося співробітництво в сфері туризму в межах міжнародних організацій: Організації Чорноморсь­кого економічного співробітництва (ЧЕС), Центрально­європейської ініціативи (ЦЄІ), Ради з туризму країн - учасниць СНД; у 1998 р. за участю української делегації прийнято Тбіліську декларацію країн – учасниць СНД щодо створення сприятливих умов для стабільного розвит­ку туризму;

• розроблено Національну систему туристично-екскурсійних маршрутів «Намисто Славутича»;

• введено державну статистичну звітність у галузі туризму; запроваджено ліцензування суб'єктів туристичної діяльно­сті всіх форм власності (нині їх понад 3 тис.); укладено близько 30 міжурядових та міжвідомчих угод про співробітництво в галузі туризму із зарубіжними країнами;

• запроваджено щорічне проведення міжнародних туристич­них салонів у Києві, Львові, Одесі, Харкові, Ялті та інших містах;

• стала традиційною участь національних стендів України в престижних туристичних біржах і ярмарках (Лондон, Берлін, Варшава, Москва, Мілан, Санкт-Петербург тощо);

• введено в дію Програму забезпечення захисту та безпеки туристів і Положення про пошуково-рятувальну службу суб'єктів туристичної діяльності;

• у липні 2000р., з метою об'єднання зусиль працівників суб'єктів туристичної діяльності і суміжних галузей, захисту їх законних інтересів, сприяння поліпшенню об­слуговування туристів та розвитку туризму в Україні, засновано громадську організацію — Всеукраїнський Союз працівників асоціацій, підприємств і організацій тури­стичної сфери («УкрСоюзТур»).

За дорученням кабінету Міністрів України Державним ко­мітетом України з питань молодіжної політики, спорту і туриз­му було:

• проведено реформування та реструктуризацію галузі шляхом створення на базі провідних туристичних підприємств, які перебували у сфері управління Держкомтуризму, акціонерних товариств;

• розроблено та зареєстровано у Міністерстві юстиції України Правила обов'язкової сертифікації готельних послуг і по­слуг харчування та розпочато сертифікацію підприємств, які надають ці послуги;

• сформовано мережу навчальних закладів різного рівня для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації ка­дрів туризму;

• у межах програми «Намисто Славутича» розроблено понад 200 загальнодержавних тематичних туристично-екскурсій­них маршрутів по місцях багатих на пам'ятки історії, культури, архітектури, пов'язаних з життям і діяльністю видатних діячів України; видано рекламно-інформаційні буклети «Новгород-Сіверський», «Святині Києва», «Кам'янець-Подільський», «Львів туристичний», «Земля, яку сходив Тарас» та ін.; впроваджувалися екскурсійні маршрути «Чумацькими шляхами», «З варяг у греки», «Україна в мережі транснаціональних великих шовкових шляхів»;

• створено автоматизований інформаційно-рекламний центр «Українська туристична інформаційна система» (УТІС). що увійшов до мережі Інтернет, з регіональними представни­ками у містах Одесі та Львові;

• створено Державну акціонерну компанію «Україна тури­стична».

Ці комплексні заходи сприяли динамічному розвитку турис­тичної індустрії, послідовному збільшенню обсягів надання по­слуг без залучення коштів з державного бюджету.

На початку XXI ст. туристична галузь виробляла 8 % валового внутрішнього продукту і становила 20 % зовнішньоторго­вельного обігу України. Кожен турист, який відвідав Україну, залишив тут, в середньому, майже 500 доларів. З урахуванням суміжних галузей, туризм надавав роботу приблизно 1,8 млн. українських громадян.

Динаміка років, у які в Україні за рекомендаціями ВТО діяла нова методика статистичної звітності, була такою: 1994 р. — 4,6 млн. іноземних туристів; у 1995 — 3,7; 1996 – 3,9; 1997 — 7,6; 1998 — 6,2; 1999 — 4,2; 2000 — 4,4 млн.. Постійні зміни в динаміці потоку іноземних туристів до України зумовлені низкою чинників, зокрема:

• загальною економічною ситуацією в Україні, погіршен­ня якої призвело до зниження інтересу потенційних ділових партнерів і, як наслідок, скорочення обсягів «ді­лового туризму»;

• невирішеністю проблем, пов'язаних з механізмом отри­мання віз для в'їзду в Україну, та високою вартістю віз і консульських зборів;

• високими цінами на туристичні послуги в Україні порівняно з країнами аналогічних туристично-рекреацій­них можливостей;

• відсутністю належної реклами туристично-рекреацій­них можливостей України на державному рівні;

• відсутністю системи реалізації послуг іноземним турис­там санаторно-курортними закладами.

Загальним гальмівним чинником розвитку туризму, насам­перед його матеріально-технічної бази, були проблеми, пов'язані з податковим законодавством України. Це стосується передусім сплати податку на додану вартість (ПДВ), земельного податку, готельного та курортного зборів. Не було відпрацьовано механізм заохочувального оподаткування інформаційно-рекламної діяль­ності, стимулювання інвестицій у туристичну галузь.

Упродовж 2000 р. зареєстровано 11,2 млн. відвідань Украї­ни іноземцями (річний приріст становить 5,6 %), у тому числі 4,4 млн. туристичних поїздок (приріст 4,1 %) та 6,8 млн. одно­денних поїздок (приріст 6,2 %).

За схемою розрахунків, рекомендованою ВТО, іноземні від­відувачі впродовж свого перебування в Україні в 2000 р. зали­шили в ній 2,2 млрд. дол. США.

У 2000 р. громадяни України здійснили 13,4 млн. закордон­них поїздок (приріст становить 16,4 %), у тому числі 8,7 млн. туристичних (приріст 17,0 %), решта — одноденні відвідання.

Так само, як і для багатьох європейських країн, де найпо­тужнішими є туристичні потоки між сусідніми державами, для України сукупна частка туристичного обміну з Росією, Біло­руссю та Молдовою впродовж останніх років становила близь­ко 65 % загального обсягу туристичних потоків.

Крім цього, сусідні країни забезпечують і потужні потоки одноденних відвідувачів, зокрема транзитних, чисельність яких зросла в 2000 р., порівняно з 1995-1996 рр., у 8 разів.

Скоріше за все, поїздки між сусідніми державами і надалі значно переважатимуть у структурі міжнародного туризму.

У внутрішньому туризмі помітно активізувалася в 2000 р. діяльність деяких регіональних підрозділів державної виконав­чої влади в галузі туризму (Київська, Вінницька, Донецька, Тернопільська, Полтавська, Харківська, Хмельницька області, Крим), туристичних підприємств цих регіонів.

Близько 6,6 млн. населення України здійснили різноманіт­ні подорожі своєю країною. Близько 16 млн. відвідувачів заре­єстровано музеями України та понад 1,6 млн. екскурсантів — турагентствами.

За 2000 р. туристичні підприємства, готелі та санаторно-курортні заклади України загальною кількістю 5744 одиниці реалізували власні послуги на суму 2,28 млрд. грн., що ста­новило 1,32 % ВВП України, та 3,3 % за статтею «Виробниц­тво послуг». Приріст сукупного обсягу реалізації, порівняно з попереднім роком, становив 17,1 %.

У структурі платіжного балансу України 2000 р., за підра­хунками НБУ, частка експорту послуг за статтею «Подорожі» становила 10 %, імпорту — 15 %.

Визначними подіями 2000 р., що мали або матимуть у майбутньому вплив на туристичну галузь в Україні, були:

• прийняття змін до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»;

• парламентські слухання «Про стан і перспективи розвитку туризму в Україні»;

• візит до Києва генерального секретаря ВТО Франческо Франжіаллі;

• регіональний семінар ВТО «Вплив Інтернету та елек­тронної торгівлі на індустрію подорожей і туризму»;

• активна діяльність громадських туристичних організа­цій України, створення Всеукраїнського союзу працівни­ків асоціацій, підприємств та організацій туристичної сфери (УкрСоюзТур);

• участь України в олімпійських іграх у Сіднеї; v проведення VII Міжнародного туристичного салону «Україна 2000».

Основні статистичні показники розвитку туристичної галузі України за 2000 р. свідчать про те, що на межі XX і XXI ст. при­пинився спад туристичної активності, який характеризував 1998 та 1999 роки. Загальний обсяг туристичних потоків перевищив рівень 1999 р. на 9 % і повернувся до рівня 1995 р., однак при цьому структура потоків за напрямами зазнала змін. Якщо в 1995 р. переважали внутрішні туристичні потоки (45%), то в 2000 р. перевага була на боці виїзного туризму (44 %). Лише частка в'їзного потоку за 5 років майже не змінилась: у 1995 р. в'їзний туризм становив 19 %, а в 2000 р. — 22%.

Найбільше зростання в 2000 р. спостерігалось у виїзному туризмі: порівняно з 1999 р. — на 17 %, а з 1995 р. — на 26 %.

В'їзний туризм зріс порівняно з 1999 р., на 4 %, а порівня­но з 1995 р., — на 19 %.

За даними Держкордонслужби та Держтурадміністрації, обсяги організованого в’їзного туризму впали у 2001 р., але з 2002 р. стрімко зростали: