9) Метод гірлянд випадковостей й асоціацій
Цей метод є розвитком методу фокальних об'єктів. Він допомагає знайти велику кількість підказок для нових ідей шляхом утворення асоціацій. Алгоритм цього методу визначає порядок дій, що ефективніше пояснити на прикладі розв'язання конкретного завдання.
Алгоритм методу:
-Визначення синонімів об'єкта. Гірлянда синонімів для слова «стілець»: стілець — крісло — табурет — диван — лавка.
-Довільний вибір випадкових об'єктів. Утворимо другу гірлянду зі слів, узятих навмання, наприклад: лампа — решітка — кишеня — кільце — квітка (учні можуть запропонувати інший набір випадкових слів).
-Утворення комбінацій з елементів гірлянд синонімів і випадкових об'єктів, тобто кожний синонім поєднують із кожним випадковим об'єктом. Таким чином одержуємо: крісло з лампочкою, ґратчастий стілець, диван з кишенями, табурет для квітів тощо.
-Складання переліку ознак випадкових об'єктів. Для зручності їх поєднують у таблицю
10) Морфологічний аналіз.
Морфологічний аналіз заснований на побудові таблиці (морфологічної скриньки), у якій перелічуються всі основні елементи, що складають об'єкт, і вказується можливо більша кількість відомих і можливих варіантів реалізації цих елементів. Комбінуючи варіанти реалізації елементів об'єкта, можна одержати найнесподіваніші нові розв'язання.
Послідовність дій при цьому така: Точно сформулювати проблему; Визначити найважливіші елементи об'єкта (ряди таблиці); Визначити варіанти виконання елементів (стовпці таблиці); Занести їх до таблиці (заповнити комірки); Оцінити всі наявні в таблиці варіанти; Вибрати оптимальний варіант.
Головні недоліки методу: спрощеність підходу до аналізу об'єкта; можливість одержання занадто великої кількості варіантів для розгляду.
Галузь застосування: морфологічний аналіз має багато як найпростіших, так і ускладнених модифікацій Проте його застосування раціональне для простих об'єктів і там, де можливо знайти нову ідею за рахунок комбінації відомих рішень (реклама, дизайн тощо).
Секрети успіху полягають у виборі невеликої кількості найістотніших основних параметрів (вибрати основне чомусь завжди буває нелегко) і якомога більшої кількості найнеймовірніщих варіацій, а також у доброму знанні теми.
11) Суцільне читання передбачає уважне прочитання книги або окремих її розділів без відволікань і зупинок для записів.
Вивчення — процес продовження попередньої роботи з книгою (суцільне читання), що передбачає:
• вимогливе ставлення до усвідомлення понять, суджень правил;
• чітке розуміння основних положень, тез, встановлення взаємозв'язків між ними;
• усвідомлення цінності прикладів, пояснень та ілюстрацій;
• уміння відшукати у власному досвіді та в життєвій практиці нові й додаткові приклади до тих положень, які висвітлені в конкретній книзі;
• уміння відокремлювати головне від другорядного;
• уміння критично розібратися у змісті книги, дати об'єктивну оцінку основних положень книги, статті.
Часткове читання застосовують у тих випадках, коли з певної книги (статті) необхідно опрацювати лише окремі розділи, питання та ін.
Синтетичне читання являє собою конкретне і кожен раз раціональне використання усіх видів читання.
12) У «Тлумачному словнику української мови» дається таке визначення: «Реферат –
1) короткий усний або письмовий виклад наукової праці, результатів наукового дослідження, змісту книги, статті та ін.;
2) доповідь на будь-яку тему, написана, зроблена на основі критичного огляду літературних та інших джерел».
Реферат — короткий виклад письмово чи у формі публічного виступу змісту прочитаної книжки, наукової роботи, повідомлення про наслідки вивчення наукової проблеми; доповідь на певну тему, що розкриває її питання на основі огляду літературних чи інших джерел. Як правило, реферат має науково-інформаційне призначення.
Завдання реферату — не тільки повідомити про зміст реферованої роботи, але і дати уявлення про проблеми у відповідній галузі науки чи виробництва. Реферуючи джерело, необхідно точно передавати його зміст. Залежно від того, яка роль відводиться джерелу у виконуваному дослідженні, дуже важлива інформація може подаватися у вигляді цитат. Викладання має бути стислим, точним, без зайвих слів і суб'єктивних оцінок. Не рекомендується скорочувати слова, використовувати абревіатури, які будуть незрозумілі іншим учасникам дослідження. Виписки із книги краще подавати зонами, тобто фіксувати інформацію, яка стосується одного конкретного питання. Якщо у джерелі, навіть у одному абзаці або фразі, є інформація з іншого питання плану дослідження, то на аркуші залишають певний інтервал для запису. При застосуванні карток у реферуванні джерел кожне питання фіксується на окремій картці. Все це сприяє систематизації інформації згідно з планом дослідження. Крім того, якщо будь-які дані передбачається використати в інших розділах, то відповідну виписку необхідно заповнити у двох примірниках.