2. Особливості переживання захворювання гастроентерологічними хворими

Хворі на виразкову хворобу (ВХ) – малокомунікативні, закриті, недовірливі, менш оптимістично ставляться до майбутнього; позитивно ставляться до статевого життя; часто виражають негативні емоції на адресу підлеглих чи керівництва.

За даним інших авторів – відрізняються педантичністю і в’язкістю афекту, схильністю до іпохондрії і пригніченого настрою; звертають на себе увагу підвищеною потребою в залежності й опіці з боку оточуючих;

Важкі форми протікання захворювання чітко пов’язуються зі значними психотравмуючими життєвими ситуаціями.

За даним Ананьєва, який досліджував хворих на ВХ і пацієнтів з перед-виразковим станом, у чоловіків з обох груп показники особистісної та ситуативної тривожності перевищують норму, а у жінок ці показники достовірно вищі, ніж у чоловіків. Показники мотиву „надія на успіх” достовірно нижчі від норми і у чоловіків, і у жінок обох груп. Особливо низькі у жінок. В обох групах відзначаються самозахисні реакції і реагування екстрапунітивного типу зі зниженням рівня соціальної адаптації. У хворих на ВХ фіксується мотиваційний конфлікт, який виражається в суб’єктивному невдоволенні своєю соціальною роллю. Результати обстеження за тестом Шмішека (акцентуації х-ру) показали більш виражену дисгармонійність особистості у жінок з перед виразковим станом і ВХ.

Варіанти психосоматичної дезадаптації хворих з передвиразковим станом і ВХ (за Ананьєвим):

Психосоматична дезадаптація – комплекс змінених психічних станів (рис особистості), що включаються в патогенез різних психосоматичних захворювань через механізм специфічного нейрогуморального забезпечення.

- тривожно-депресивний (42%) настрій – носить транзиторний характер;

- афективно-ригідний варіант (18%) - до певної міри зумовлюється конституцією; пацієнти відрізняються ригідністю психічних процесів, фіксацією на травмуючи переживаннях;

- іпохондрична фіксація (ПВС – 12%, ВХ – 23%) – пов’язана з надмірною турботою про своє здоров’я; спостерігається тенденція до постійної перевірки функцій свого організму, бажання співчуття, неадекватні острахи, ч/з свій стан;

- істеріоформні прояви (ПВС – 8%, ВХ – 12%) – часто поєднуються із іпохондричною фіксацією з характерним бажанням продемонструвати „унікальність” симптоматики („У мене психосоматична виразка!”) і важкість захворювання, спрямованим на завоювання симпатії в оточуючих.

Відмічено скорочення числа осіб без ознак психосоматичної дезадаптації у групі хворих на ВХ, порівняно з групою ПВС.

За даними наших досліджень, у групі хворих на ВХ переважають за частотою виявлення неврастенічний, паранояльний та сенситивний радикали реагування на хворобу. У хворих на ВХ частіше, ніж у практично здорових та осіб з групи ризику, діагностуються неврастенічний, тривожний, іпохондричний, обсесивно-фобічний та егоцентричний радикали, а також сенситивний – частіше, ніж у здорових, і апатичний – частіше, ніж у групі ризику.

Зі зниженням рівня здоров’я обстежуваних, тобто у напрямку:

практично здорові група ризику хворі на ВХ,

зростає інтенсивність прояву тривожного, іпохондричного, неврастенічного, апатичного, егоцентричного, ергопатичного та сенситивного радикалів реагування на захворювання. У цьому ж напрямку спостерігається спад інтенсивності ейфоричного та анозогнозичного радикалів.

В групі хворих на ВХ найчастіше (23,33%) діагностується дифузний, при якому важко чітко визначити домінування тієї чи іншої стратегії, тип реагування на ситуацію хвороби. Він представлений різноманітними комбінаціями всіх, за винятком гармонійного, радикалів. Другий за частотою діагностування - змішаний тип реакцій з домінуванням пасивно-оборонних та деструктивних стратегій подолання ситуації хвороби. Пасивно-оборонні стратегії проявляються переважно неврастенічним, обсесивно-фобічним, тривожним й іпохондричним типами ставлення до хвороби. Змішаний рівень дезадаптації в ситуації хвороби найбільшою мірою виявлявся ейфоричним, паранояльним і анозогнозичним типами.