Обласний суд.

Обласні суди займали в судовій системі положення середньої ланки, будучи безпосередньо вищим органом для народних судів і нижчестоящим стосовно Верховного Суду УРСР.

Як суд першої інстанції обласноі і прирівняні до них суди розглядали кримінальні справи про всі особливо небезпечні державні злочини (крім справ про шпигунство, віднесених до ведення військових трибуналів), справи про навмисне убивство при обтяжуючих обставинах, зґвалтування після скасування рішення народного суду в порядку судового нагляду.

У відношенні деяких категорій справ закон робив спеціальне застереження про те, що вони повинні розглядатися власне кажучи обласними і відповідними їм судами. Наприклад. Законом СРСР “Про порядок вирішення колективних трудових суперечок (конфліктів)” від 9 жовтня 1989 р. установлено, що суди цього рівня повинні приймати рішення про визнання страйків незаконними при наявності відповідних основ.

Обласні суди були другою інстанцією для народних судів. Тому вони активно брали участь у перевірці законності рішень, винесених народними судами.

Якісний розгляд кримінальних справ у касаційному порядку має важливе значення, тому що дозволяє попереджати вступ у силу незаконних і необґрунтованих вироків, визначень і постанов, забезпечуючи тим самим здійснення цілей і задач правосуддя.

Здійснюючи діяльність по розгляду скарг і протестів на вироки, рішення і визначення народних судів, що не вступили в законну силу, обласний суд шляхом дачі вказівок по конкретних справах, не порушуючи при цьому принципу незалежності народних суддів при розгляді справ, використовував один з важливих засобів підвищення якості й ефективності правосуддя.

Як наглядову інстанцію обласні і прирівняні до них суди були уповноважені перевіряти законність і обґрунтованість вироків і інших рішень народних судів, а також касаційних визначень, що набули законної сили. Ця функція теж покликана сприяти не тільки виправленню помилок по конкретних справах, але і належному напрямку судової практики в області і т.п. Безпосереднє її виконання було покладено на президію відповідного суду при особливо обтяжуючих обставинах і деякі інші категорії кримінальних справ.

Обласний і відповідні йому суди мали право прийняти до свого виробництва будь-яку цивільну чи кримінальну справу, що відноситься до ведення народного суду, і безпосередньо вирішити її. Як правило, серед справ такого роду виявляються: а) справи які мали велике суспільне значення; б) справи, що не одержали правильного розгляду після вторинного розгляду в народному суді; в) справи, передані на розгляд обласного суду по першій інстанції.

Конституції СРСР установлювала, що судді обласних і міських судів обираються вищестоящими Радами народних депутатів. Іншими словами, вони повинні обиратися Верховною Радою УРСР. Довибори членів судів цієї ланки, замість вибулих, у період між сесіями Верховних Рад здійснюються Президією Верховної Ради УРСР.

Народних засідателів обласних і подібних їм судів обирали відповідні Ради народних депутатів, тобто обласні, міські Ради. Судді обласних і прирівняних до них судів обиралися терміном на десять років, а народні засідателі цих судів на п'ять років.

Суддями обласних і прирівняних до них судів могли бути обрані громадяни СРСР, що мають вищу юридичну освіту і стаж роботи з юридичної спеціальності не менш п'яти років, у тому числі, як правило, не менш двох років на посаді судді. Підбор кандидатів у судді здійснюється органами юстиції, а їхнє представлення спільно Міністерством юстиції і Верховним Судом УРСР.

Кількісний склад обласного суду визначався, виходячи із обсягу і характеру судової роботи, розмірів території області, кількості проживаючого населення, його національного складу, соціально-економічної зайнятості населення, рівня районування області, кількості народних судів, обсягу їхньої роботи і т.п.