6. Проблеми і перспективи розвитку апк України.
Стратегія подальшого соціально-економічного розвитку України
передбачає нарощування агропромислового потенціалу країни. При цьому
повинні вирішуватися не лише питання вдосконалення системи технологій
землеробства та меліорації земель, але і складні проблеми вдосконалення
виробничих відносин, розвиток різних форм власності. Це передбачає
Програма розвитку АПК на 2007-2012рр. Вона включає три етапи реалізації
трансформацій.
У 2007 р. передбачалося зниження спаду агропромислового виробництва,
реформування виробничих відносин, створення розгалуженої структури форм власності.
У другому періоді (2008-2010рр.) передбачалася структурна трансформація АПК зі значним підвищенням частки ланок зі зберігання, транспортування, переробки і збуту продукції.
На третьому етапі (2010-2012рр.) повинні вдосконалитись
організаційно-господарські структури і завершитись формування ринкового
середовища в АПК. Велика увага розвитку АПК приділяється в Програмі
“Україна-2015”.
У цілому, до основних проблем розвитку АПК України можна віднести:
– впровадження багатоукладної системи власності;
– застосування ефективних систем землекористовування;
– впровадження сучасних технологій вирощування сільськогосподарських
культур;
– розвиток вітчизняного виробництва сучасних сільськогосподарських
машин, зокрема, засобів малої механізації;
– розширення виробництва добрив, гербіцидів тощо;
– запровадження комплексних агрохімічних та лісових меліорацій;
– розвиток виробничої та соціальної інфраструктури для підйому сільської
місцевості;
– державна підтримка АПК через переорієнтацію кредитно-фінансової,
податкової і цінової політики на підтримку сільськогосподарського
виробника.
Висновки
Стратегія подальшого соціально-економічного розвитку України передбачає нарощування агропромислового потенціалу країни. При цьому повинні вирішуватися не лише питання вдосконалення системи технологій землеробства та меліорації земель, але і складні проблеми вдосконалення виробничих відносин, розвиток різних форм власності. Це передбачає Програма розвитку АПК на 2007-2012рр. Вона включає три етапи реалізації трансформацій.
У 2007 р. передбачалося зниження спаду агропромислового виробництва, реформування виробничих відносин, створення розгалуженої структури форм власності.
У другому періоді (2008-2010рр.) передбачалася структурна трансформація АПК зі значним підвищенням частки ланок зі зберігання, транспортування, переробки і збуту продукції.
На третьому етапі (2010-2012рр.) повинні вдосконалитись організаційно-господарські структури і завершитись формування ринкового середовища в АПК. Велика увага розвитку АПК приділяється в Програмі “Україна-2010”.
У цілому, до основних проблем розвитку АПК України можна віднести:
– впровадження багатоукладної системи власності;
– застосування ефективних систем землекористовування;
– впровадження сучасних технологій вирощування сільськогосподарських культур;
– розвиток вітчизняного виробництва сучасних сільськогосподарських машин, зокрема, засобів малої механізації;
– розширення виробництва добрив, гербіцидів тощо;
– запровадження комплексних агрохімічних та лісових меліорацій;
– розвиток виробничої та соціальної інфраструктури для підйому сільської місцевості;
– державна підтримка АПК через переорієнтацію кредитно-фінансової, податкової і цінової політики на підтримку сільськогосподарського виробника.
Аналіз динаміки експортно-імпортних операцій в Україні за 2008 - 2010 pp. засвідчив, що у загальному експорті країни частка сільськогосподарської продукції змінювалася з 9,5 у 2010р. до 21,2% у 2008р.
Україна здійснює переорієнтацію своїх торговельних зв'язків. Частка країн СНД у загальному експорті продукції сільського господарства та харчової промисловості скоротилась з 74 у 2008 р. до 46% у 2010 р. Частка Європейського Союзу зросла з 9 у 2008 р. до 18% у 2010 р.
Отже, збільшення обсягів експорту та скорочення імпорту продукції, у тому числі й АПК, неможливі без обов'язкового поєднання заходів щодо стимулювання експорту з відповідним регулюванням імпорту при одночасному поповненні внутрішнього ринку товарами, які виробляються в Україні, та нарощуванні обсягів національного виробництва. Без підвищення обсягів власного виробництва всі заходи, спрямовані на регулювання експортно-імпортних відносин, залишаються малоефективними.
Список літератури
1. Абмарян О.А. Главные морские порты Украины. – Одесса: Маяк, 2008. –
163 с.
2. Агропромислове виробництво України (2007-2010). – К.: ІАЕ УААН, 2009.
– 436 с.
3. Акимов А.В. Мировое население: взгляд в будущее. – М.: Наука, 2010. –
199 с.
4. Алаев А.Б. Социально-экономическая география:
Понятийно-терминологический словарь. – М.: Мысль, 1983. – 350 с.
5. Алымов А.Н. Производительные силы: проблемы развития и размещения. –
М.: Экономика, 2008. – 288 с.
6. Анализ и прогнозированное развитие экономики региона / Н.Д.
Прокопенко, Ф.Я. Поклонский / Отв. ред. Н.Г. Чумаченко. – К.: Наук.
думка, 2010. – 226 с.
7. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Опорний конспект
лекцій. – К.: Четверта хвиля, 2008. – 224 с.