5. Територіальна структура апк.

Одним з важливих аспектів дослідження та управління АПК, у т.ч., його

інвестування, є територіальний. До дослідження територіальної структури

та організації АПК України існує декілька підходів. Найбільш прийнятний

з них грунтується на вивченні основних форм територіального зосередження виробничо взаємопов’язаних сільськогосподарських, промислово-переробних та інфраструктурно-обслуговуючих підприємств. Залежно від масштабу зайнятої території та складності її морфології виділяється декілька рангів елементів територіальної структури АПК України: пункт, центральний вузол, район, зона. Залежно від складу взаємопов’язаних підприємств ці вузли, райони та зони тощо можуть бути або спеціалізованими, або інтегральними. У першому випадку ми виділяємо лише сільськогосподарські, промислові та інфраструктурні підприємства одного профілю, одного спеціалізованого АПК: бурякоцукрові, зернопромислові, плодоовочеконсервні, м’ясопромислові і т.д. У другому випадку в інтегральний агропромисловий вузол, район, зону об’єднуються всі підприємства території, пов’язані з вирощуванням, зберіганням,

переробкою, транспортуванням, збутом і т.д. сільськогосподарської

продукції.

Часто в науковій і навчальній літературі, а також практиці виділяються і

територіальні типи інтегральних АПК. У цьому випадку вони розглядаються

або в межах одиниць адміністративно-територіального поділу, і тоді мова

йде про регіональні АПК – обласні, економічного чи адміністративного

району і т.д; або, виходячи з великої обумовленості структури і

спеціалізації інтегральних АПК природними умовами, розглядаються АПК

основних природних зон, що розміщуються на території України: Полісся,

Лісостеп, Степ, гірські та передгірні території. 

Такі зональні АПК або агропромислові зони – найбільший елемент ТС АПК країни. Це система агропромислових підприємств, приміських АПК і

спеціалізованих районів, які сформувались на значній площі, відносно

однорідній за природними та економічними умовами. Агропромислова зона

характеризується за спеціалізацією виробництва, яка в Україні дещо

видозмінюється із заходу на схід.

Поліська агропромислова зона займає північну частину північних областей і складає майже 20% території України. Тут помірний клімат з достатньою зволоженістю, дерновопідзолисті ґрунти. Це визначило спеціалізацію сільського господарства, в якій переважають вирощування льону (90% по Україні), картоплі (40%), жита (70%), 20-25% молока та м’яса (порівняйте з площею). Зоні притаманні спеціалізовані АПК – молоко- та

м’ясопереробні, плодоовочеконсервні, картопляно-крохмало-спиртові,

льонопереробні. Цікаво, що спеціалізація сільського господарства тут

майже не змінюється із заходу на схід: і на Волині, і на Чернігівщині це

– вирощування льону, озимого жита, картоплі, молоко-м’ясне тваринництво.

Рілля складає 35-40% сільськогосподарських угідь.

Лісостепова агропромислова зона займає південну частину північних

областей України, більшість її лісостепових областей – Львівської,

Івано-Франківської, Тернопільської, Хмельницької, Вінницької,

Черкаської, Полтавської, Харківської і північ Кіровоградської. Площа –

38% площі України. Тут вища, ніж у Поліссі сільськогосподарська

освоєність та розораність земель (рілля – 75%). Виробляється 70%

цукрових буряків, майже 40% зернових, перш за все, озима пшениця та

кукурудза, 46% картоплі та більше 60% фруктів, 20% соняшника. Тут на 1

га ріллі припадає максимум сільськогосподарської продукції. Виробляється

більше 50% м’яса, молока, яєць. У західній частині додається льон,

тютюн, а на сході – дуже важлива культура – соняшник.

Степова агропромислова зона розташована на півдні Полтавської,

Кіровоградської, Харківської, Дніпропетровської, Донецької, Луганської

областей, а також в Одеській, Херсонській, Миколаївській, Запорізькій

областях та Криму. Її площа становить 42% території України, 90% земель

займають чорноземи. Дуже висока, до 85%, розораність

сільськогосподарських угідь. Розвинені зернопереробний, олієжировий,

плодоовочеконсервний, виноградо-виноробний, ефіроолійний комплекси.

Виробляється 48% зерна (озима пшениця, кукурудза, ячмінь), 100% рису,

81% соняшнику, 96% винограду.

Вирощують сою, арахіс, ефіроолійні, баштанні культури. Дуже поширені

садівництво та виноградарство.

Недостатньо розвинена кормова база стимулює тут розвиток тваринництва. На сході переважає м’ясо-молочний його напрям.