МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ННІ Аграрної економіки
Кафедра Міжнародної економіки
Реферат
з дисципліни «Національна економіка»
на тему:
«Економічна система і її моделі»
Виконала: студентка групи 42-ФК
денної форми навчання
Бендаржевська А. В.
Перевірив: Сегеда С. А.
Вінниця-2012
План
Вступ
Поняття та сутність економічної системи
Моделі економічної системи
Висновок
Список використаних джерел
Вступ
У кожній системі існують свої національні моделі організації господарства, оскільки країни відрізняються рівнем економічного розвитку, соціальними і національними умовами. Ринкова економіка включає декілька різних за змістом моделей економіки. Вони відрізняються залежно від ступеня дії держави на економіку і від пріоритетних завдань.
Проте сучасна модель ринкового господарювання, яка склалася в країнах з высоко- і среднеразвитой ринковою економікою, характеризується поряд загальних закономірностей: відвертість ринку; високим рівнем розвитку економіки країни в цілому і інфраструктури ринку; розвиненою системою методів регулювання національної економіки; економічним зростанням.
У наший країни є декілька варіантів формування економіки. Теоретично можливий вибір між що вже показали себе на практиці національними моделями організації господарства. Але успішне використання світового досвіду у вітчизняній економіці повинне відбуватися з урахуванням відмінностей в нинішньому рівні продуктивної бази, національного колориту. Необхідність подальших ринкових реформ, традиційно висока роль держави, посилення соціальних початків в сучасній економіці, неможливість і небажаність повернення до тотального домінування держави в економіці звужують теоретично широкий вибір до моделі соціального ринкового господарства.
Поняття та сутність економічної системи
Економіки різних країн разом із загальними рисами мають відмінності, іноді досить істотні. Найчастіше такі відмінності викликані масштабами і рівнями розвитку, специфікою галузевої структури економіки, залежної від природних ресурсів. Позначаються і історичні особливості. Проте головна відмінність економік полягає в принципах організації відтворювальних процесів. Пристрій економічного життя в країні витікає з того, яким чином уряд і народ країни відповідають на три головні питання економічної науки: «Що, як для кого проводити?»
Залежно від того, як діють економіка і як нею управляють, розрізняють різні типи економічних систем. До того ж на будь-якій економічній системі лежить відбиток пануючого в країні політичного устрою, державній ідеології.
Економіка будь-якої країни функціонує як самостійна велика система. І кожна ланка цієї системи може існувати тільки тому, що отримує що-небудь від інших ланок, тобто знаходиться з ними у взаємозв'язку і взаємозалежності.
Таким чином, економічна система – це особливим чином впорядкована система зв'язків між виробниками і споживачами матеріальних і нематеріальних благ і послуг.
Багатогранність економічної системи дозволяє визначати її по-різному: це і сукупність механізмів і інститутів, що стосуються виробництва, доходів; це і інститути організації; закони і правила, традиції, переконання, що стосуються економічної поведінки і тому подібне.
Економічна система виділяється з інших видів систем (наприклад, технічних) своїми специфічними: виробництвом, обміном і розподілом благ в суспільстві, доведенням їх до кінцевого споживача. Немає жодної людини, яка не брала участь би в цьому процесі. Ця участь може бути прямою або непрямою. Наприклад, пенсіонери залучені у виконання функцій економічної системи наданням своїх заощаджень або банкам, вкладаючи в них гроші, або акціонерним суспільствам, набуваючи їх акцій і облігацій. Практично все працездатне населення або служить в державних установах, або має свій бізнес, або працює по найму, а іноді і суміщає деякі з видів діяльності. Таким чином, одні і ті ж люди виступають і як виробники, і як споживачі благ, що створюються усередині економічної системи.
Економічна система – сукупність економічних явищ і процесів, що здійснюються в суспільстві на основі відносин, що діють в нім, власності і організаційно-правових форм господарювання.
Економічне явище – це діяльність економічних суб'єктів або агентів. До них відносяться домогосподарства, окремі підприємці, керівники банків, фірм, асоціації, об'єднання, урядові органи і установи.
Положення і роль кожного економічного агента визначаються його відношенням до ресурсів (чинникам) виробництва. Одні мають в своєму розпорядженні капітал і володіють економічною владою, визначають форми господарювання, беруть участь в управлінні підприємницькою діяльністю. Інші розпоряджаються лише власною робочою силою, і їх можливості впливу на організацію виробництва, розподіл доходів, участь в управлінні обмежені.
Економічне явище в динаміці (розвитку) є економічний процес. Причинно-наслідкові взаємозв'язки, що виникають між економічними явищами в процесі їх розвитку, називаються економічним механізмом. Вони використовуються економічним суб'єктом для досягнення позитивних результатів економічної діяльності. Економічна діяльність – це виробництво різних життєвих благ і послуг, що є основою існування кожної людини і всього суспільства в цілому.
Основним змістом економічної системи є праця в певній суспільній формі, організовувана різним чином, а також умови економічної діяльності.
Основна відмінність економічних систем витікає з характеру розподілу і обміну вироблюваних економічних продуктів. Технологія виробництва, що ґрунтується на загальних законах фізики, хімії і інших точних наук, знаходиться поза політичним впливом. В значній мірі однотипні потреби людей. Особливо фізіологічні. Але відносно того, як розподіляти і обмінювати продукт виробничої діяльності, точки зору можуть істотно розходитися або навіть бути полярно протилежними.
Система завжди знаходиться в розвитку. Сучасний мир характеризується наявністю самих різних економічних систем, які, виникаючи в той або інший історичний період, не залишалися незмінними, а постійно розвивалися. Щоб краще зрозуміти чи то інше явище в житті суспільства, необхідно спостерігати його не у одного якого-небудь народу і не в одну яку-небудь епоху, а розглядати його в процесі історичного розвитку.
Для кожної економічної системи характерні свої національні моделі організації господарства, оскільки країни відрізняються своєрідністю історії, рівнем економічного розвитку, соціальними і національними умовами. Так, для адміністративно-командної економічної системи характерні були радянська і інші моделі. Сучасній капіталістичній системі також властиві різні моделі.
З яких би позицій ми не розглядали економічну систему, в ній завжди присутньо трьох основних суб'єктів економіки: домогосподарство, фірми, держава. У розвинених державах дана тріада суб'єктів господарювання завжди доповнюється четвертим елементом – іноземним сектором.
Первинним суб'єктом представляються домашні господарства, тобто приватні господарські осередки, націлених на задоволення своїх власних потреб. У цих осередках формуються всі початкові ресурси економіки, і вони є їх власниками. Продаючи свою працю, надаючи в користування майно і капітал, вони отримують грошовий дохід і направляють його на споживання.
Фірми вдають із себе підприємницьку структуру. Вони реалізують ресурси, отримані з домашніх господарств, проводячи масу товарів і послуг і забезпечуючи ними всю різноманітність індивідуальних і суспільних потреб нації. На їх частку в цьому процесі дістається прибуток.
Держава – сукупність органів, що реалізовують загальнонаціональні інтереси. Визначальна мета держави – проводити суспільні блага. Головним чином на безкоштовній основі: соціальний захист населення; розвиток науки, освіти і культури; забезпечення безпеки країни і ін. державний інтерес полягає в зборі податків і їх витрачанні на національні потреби. У держави є і специфічне економічне завдання: воно випускає в звернення гроші і контролює їх рух в економічній системі.
Іноземний сектор в основному представлений експортно-імпортними операціями із закордоном. Міжнародні економічні відносини будуються на неухильному і чіткому виконанні узятих на себе зобов'язань. Якщо держава їх не може з якої-небудь причини виконати, то наступає дефолт – відмова, і відносно даної країни міжнародні організації роблять заходи примусового характеру.
У будь-якій країні існують сотні тисяч, а то і мільйони фірм, ще більше домашніх господарств, та і само держава складається із значної кількості установ і організацій. Причому мова йде в останньому випадку не тільки про урядові органи, але і громадських організаціях.
Всі вони ухвалюють управлінські рішення, використовуючи інформацію про динаміку господарської системи. Між суб'єктами встановлюються вертикальні і горизонтальні зв'язки і відносини. Внаслідок чого утворюється загальний економічний простір діяльності з пересічними економічними інтересами. Проте як суб'єкти економічної системи вони чітко розмежовані на вищеперелічені домогосподарства, фірми, державу. і саме в цій якості і розглядаються економічною теорією.
Економічна система виконує такі функції, як створення матеріальних засобів для суспільства, здійснення взаємодії суспільства з природою, виступає саморегульованою підсистемою соціального життя, що створює необхідні передумови і умови для різних сторін життя.
Таким чином, економічна система – це частина суспільства в цілому, яка крім економічних відносин, включає політичні, ідеологічні, соціально-культурні, юридичні і так далі відносини.
Суспільство ж за допомогою своїх структур впливає на економічну систему, пізнає економічні закони, які використовуються для економічного розвитку, створює соціально-економічні передумови, виробляє економічну політику і норми функціонування економічної системи.
Таким чином, засвоївши суть економічної системи, можна зрозуміти закономірності розвитку економічного життя суспільства. Економічна система служить сполучною ланкою між природою і суспільством. На вході у неї ресурси (природні, трудові), а на виході – продукти, які задовольняють потреби людей і суспільства в цілому. Саме тому в представленні людей економічна система асоціюється з поняттям «економіка».