МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІИТИКИ УКРАЇНИ І ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Інститут Аграрної економіки Кафедра міжнародної
економіки
Реферат
на тему:
«Утилітарна теорія суспільного добробуту»
Роботу виконала:
студентка 4-го курсу
групи 42-ФК
Шведюк Н.В
Перевірив: Сегеда С. А,
Вінниця-2012
План
Вступ
1. Розвиток теорії суспільного добробуту
2. Загальне поняття утилітарної теорія суспільного добробуту
3. Основні школи, що досліджували теорію суспільного добробуту
Висновок
Список використаної літератури
ВСТУП
Проблема вивчення добробуту, і зокрема суспільного добробуту, є надзвичайно багатогранною і важливою, оскільки відображає різноманітність потреб людства не лише у матеріальних благах, а й у духовному та інтелектуальному розвитку суспільства. Остаточною ціллю суспільного та індивідуального розвитку є підвищення рівня добробуту у будь-якій економіці. Однак саме поняття суспільного добробуту є надзвичайно складним у теоретичному визначенні та кількісному й якісному вимірі його змін і змін його складових.
Дослідження питання суспільного добробуту займалися та кі відомі вчені як А. Смітт, І. Бентам, А.Пігу, В.Паретто, Н.Калдор, Дж.Хикс, К.Ерроу, А.Бергсон, П.Самуельсон та інші, які займалися дослідженням проблеми цінності благ, утворення багатства та його розподілу, ринкової рівноваги та взаємовідносин між державою, суспільством та окремими індивідами. Такі російські та вітчизняні вчені як С.Домніна, Н. Римошевська, І. Герасімова, Е. Ліанова, В.Мандибура, Т.Фертікова та інші також присвятили свої науковаі праці питанням визначення поняття суспільного добробуту та його складових, методам виміру рівня життя населення та систематизації показників рівня життя.
Поняття суспільного добробуту не можна розглядати як статичне, оскільки намагання копіювання досвіду інших країн без врахування особливостей та динаміки історичного розвитку країни та культурних особливостей може призвести до повного краху втілення цієї теорії на практиці. Пріоритети добробуту постійно змінювалися в економіках світу та економічній науці з плином часу, тому і існують різні думки поняття суспільного добробуту.
1. Розвиток теорії суспільного добробуту
Теорія добробуту була завжди популярною, інколи вона зводилась у ранг соціальної політики урядів, але ніколи не була абсолютно визначеною й до цього часу потребує ґрунтовних досліджень, які б дозволили: чітко встановити параметри і умови досягнення добробуту; пов’язати між собою проблеми та цілі економічного зростання й добробуту суспільства; показати шляхи реалізації цілей через конкретні господарські механізми; визначити перспективи вирішення цих проблем в умовах глобалізації.
Історія розвитку економічної теорії одночасно є історією розвитку науки про багатство, добробут і шляхи їх досягнення. Ці проблеми об’єктивно вивчали найвідоміші економісти всіх часів. Однак аналіз процесів розвитку економічної теорії добробуту та методології дослідження цих проблем показує, що, незважаючи на значний її прогрес у другій половині XX століття й інтенсивний розвиток процесів соціалізації економіки в ряді країн, вона все ж перебуває у кризовому стані, бо так і не змогли вчені знайти ефективні шляхи вирішення со-ціальних проблем у більшості країн. Цей факт, зокрема, підкреслювали відомі економісти, аналізуючи історію розвитку і сучасні проблеми економічної теорії в цілому.
До причин неспроможності теорії добробуту відносять такі:
1) ігнорування загальнонаукових підходів до аналізу соціальних систем, що, з одного боку, не сприяє вивченню багаторівневої системи економічних інтересів і соціальних проблем у взаємозв’язку з куль-турними, національно-історичними, психологічними, демографічними, соціально-політичними, інституціонально-правовими та іншими характеристиками, а з іншого – не дає можливості відійти від лінійних підходів у поясненні соціально-економічних змін;
2) зосередження на окремих проблемах забезпечення суспільного добробуту, переважно на вивченні ролі держави або ринку у розв’язанні соціальних проблем, і відсутність систематизації підходів до вивчення даної проблеми;
3) використання низки узагальнених соціально-економічних по-казників для пояснення динаміки добробуту, які не дають можливості визначити й порівняти якісні оцінки життєвого рівня та добробуту суспільства;
4) неспроможність економічної теорії у 90-х роках ХХ століття передбачити й пояснити закономірності трансформації соціально-економічних процесів (тоді, до речі, більш ефективним виявився си-нергетичний підхід до аналізу перехідної економіки);
5) змінення підходів до вивчення соціальних проблем часто при-зводило до заперечування попередніх доробок вчених, які раніше вважалися «фундаментом» цих теорій.
Найзагальніші результати економічних досліджень певною мірою є негативними, бо у науці не існує в достатній мірі певних закономірностей подальшого розвитку соціально-економічних процесів. Це стосується й теорії добробуту. Часто емпіричні дані позитивного аналізу показують, що попередньо визначені закономірності не підтверджуються, а заперечуються. Конкретні результати досліджень свідчать про неспроможність попередніх гіпотез, на які спираються дослідження, хоч й припускаємо, що в соціальних процесах (особливо у періоди нестійкості та біфуркацій) такі висновки самі по собі стають закономірністю.
Теорія добробуту стосується вивчення методів організації госпо-дарської діяльності, спрямованих на максимізацію багатства. Її прийнято відносити до нормативної економіки, бо істинність цього поняття важко перевірити емпіричними методами. Як правило, поняття «нормативна економіка» і «економіка добробуту» ототожнюються, коли аналіз стосується конкретних щодо оцінення привабливості урядових рішень. За допомогою нормативної економіки оцінюють ефективність різних рішень і пропонують нові, які краще відповідають певним цілям. Головна проблема – вивчити критерії добробуту та визначити, хто має приймати рішення, що впливають на добробут. У теоріях добробуту часто виникали суперечності через неспроможність у повному обсязі простежити наслідки урядових програм, а також через розбіжності в поглядах на природу економіки, цінності й цілі.