4. Основними ознаками, що вказують на досягнення корпоративною інно-

ваційною системою стадії зрілості, слід вважати такі:

• входження на ринок високотехнологічної продукції (послуг) як пов-

ноправного партнера з відповідною часткою;

• перетворення інтелектуальної власності в один з найбільш значимих

елементів економічних активів;

• розвиток інтеграційних процесів інноваційної спрямованості;

• становлення інноваційного менеджменту як нової концепції управ-

ління;

• перетворення інновацій в основний каталізатор інвестицій;

• посилення інноваційної конкуренції;

• активізація науково-технологічної й інноваційної політики.

Відповідно, повинні бути уточнені чинні закони й інші правові акти в

цій сфері на державному рівні та нормативні документи на рівні корпорацій

(стандарти підприємства) з метою створення цілісної системи управління й

регулювання (подолання відомчої роз’єднаності) в інноваційному процесі з

використанням інтеграційних механізмів спільної діяльності й координації

зусиль різних підрозділів і внесенням доповнень у діючі положення окре-

мих суб’єктів корпоративної структури щодо створення в їхніх апаратах

інноваційних підрозділів та вироблення процедур і механізмів їхньої взає-

модії в рамках КІС.

Рішення про створення КІНС організації повинне бути прийняте на за-

гальних зборах при схваленні основних положень стратегії розвитку корпо-

ративної структури на відповідний період у частині "Розвиток інноваційної й

інвестиційної діяльності", де має зазначатися чітка стратегічна настанова,

обов’язкова для виконання.

Таким чином, сукупність інноваційних систем корпорацій є важливим

структуроутворюючим компонентом національних інноваційних систем, що

безпосередньо визначає спеціалізацію та порівняльну ефективність (конку-

рентоспроможність) відповідних національних економічних систем.

Упровадження концепції формування та розвитку КІНС у практику

вимагатиме істотного коректування як загальноекономічної, так і науково-

технологічної та інноваційної політики підприємств. Мають бути освоєні

новітні методи організації і проведення досліджень, створення інноваційної

інфраструктури та ринку об’єктів промислової власності, визначено місце

та роль організацій у рамках національної інноваційної системи. Реалізація

основних положень Концепції КІНС дозволить також створити сприятливі

економічні і соціальні умови для розвитку сфери наукових досліджень та

розробок і перетворення її разом з окремими операційними процесами у

сферу інноваційного бізнесу, постійного підвищення технологічного рівня

виробництва та конкурентоспроможності продукції і забезпечити на цій ос-

нові розвиток професійної кар’єри та соціального достатку працівникам,

зміцнення технологічної та економічної безпеки як окремого підприємства,

так і країни в цілому.

Держава, розпочавши розвиток інноваційної інфраструктури зверху,

не врахувала, що існують вітчизняні корпорації, які створили свої цілком

ефективні, організаційно й інституційно оформлені інноваційні системи.

Створюючи НІС, держава повинна враховувати більш ніж десятилітній до-

свід побудови "технологічних ланцюжків" найбільш активних в інновацій-

ному плані вітчизняних корпорацій, головними ознаками яких є: робота

на внутрішньому і зовнішньому ринках, високі переділи, прогресивні орга-

нізаційні форми управління науково-технологічними нововведеннями, де

відповідальним за інноваційну стратегію є перша особа або людина з його

найближчого оточення тощо. Ухвалюючи рішення щодо адресних префере-

нцій, держава, крім економічних і технологічних критеріїв, має брати до

уваги також критерії, що свідчать про організаційну й інституційну розви-

неність компанії. Уміння втягувати в інноваційний процес найрізноманіт-

ніші структури, що генерують знання, диверсифікувати інтелектуальні ак-

тиви стає сьогодні одним з визначальних критеріїв інноваційної активності

тієї чи іншої компанії. Великий бізнес виявляється здатним до організацій-

ної й технологічної самозаміни – за відсутності внутрішньої системної кри-

зи корпорація може демонструвати гідну інноваційну активність і в міру

сил розвивати галузеву науку.

Національна конкурентоспроможність досягається зусиллями на всіх

рівнях економіки, проте, перш за все – на рівні окремих компаній, які, конку-

руючи між собою на національних та міжнародних ринках, створюють реа-

льний добробут нації. Завдання ж держави полягає у формуванні та підтримці

Література

1. Корпоративні структури в національній інноваційній системі / За ред. д-ра

екон. наук Л.І.Федулової. – К.: Вид-во УкрІНТЕІ, 2007. – 812 с.

2. Монстры меняют кожу [Електронний ресурс]. – Конкурс русских инноваций. –

Доступний з: <http://www.inno.ru/press/articles/document30360>.

3. Норт Д. Институциональные изменения: рамки анализа // Вопрсы экономики. –

1997. – № 3. – С. 28–34.

4. Коллис Дэвид Дж., Монтгомери Синтия А. Корпоративная стратегия. Ресурс-

ный подход / Пер. с англ. – М.: Олимп-Бизнес, 2007. – 400 с.

5. Корпоративная стратегия / Пер. с англ. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2008. –

266 с.

6. Edquist, C. Systems of Innovation. – Technologies, Institutions and Organizations –

London: Pinter, 1997.

7. ТОР-100. Рейтинг лучших компаний Украины. Самые динамичные компании. –

№ 4–5. – Ноябрь–декабрь 2007. – 67 с.

8. Причина О. Массовая базовая модель инновационного потенциала корпорации

[Електронний ресурс]. – Доступний з: <http://oil.vergen.ru>.

9. Шумпетер Й. Теория экономического развития / Исследование предпринима-

тельской прибыли, капитала, процента и цикла конъюнктуры: Пер. с нем. – М. Про-

гресс, 1982. – 455 с.

10. Иванова Н. Национальные инновационные системы // Вопросы экономики. –

2001. – № 7. – С. 59–70.