Тилове забезпечення бригади (полку) у зустрічному бою
Зустрічний бій – різновидність наступального бою, у якому обидві сторони намагаються виконувати поставлені завдання наступом. Бій має за мету розгром у короткі строки противника, який наступає, захоплення ініціативи і створення вигідних умов для подальших дій.
Зустрічні бої можуть виникати в різних умовах обстановки, як на початку так і в ході воєнного конфлікту. При цьому бригада (полк) може вступати у зустрічний бій в ході маршу, під час розвитку наступу і в ході ведення оборони. Бригада (полк) може вести зустрічний бій самостійно або спільно з іншими з’єднаннями (частинами).
Сучасний зустрічний бій характеризується: обмеженим часом на його організацію, швидким зближенням сторін і вступом їх в бій з ходу; напруженою боротьбою за виграш часу, захоплення і утримання ініціативи; різкими і частими змінами обстановки, розгортанням дій на широкому фронті, на велику глибину та їх швидкоплинністю; наявністю значних проміжків між частинами і відкритих флангів, які допускають свободу маневру для виходу у фланг і тил противника.
Незважаючи на те, що зустрічний бій характеризується швидкоплинністю, інтенсивність витрат матеріальних засобів бригадою (полком) в бою і обсяг завдань по тиловому забезпеченню можуть бути такими ж значними, як у ті ж строки в наступі. Це пояснюється напруженою боротьбою за захоплення і утримання ініціативи, розгортанням бойових дій на широкому фронті і на велику глибину.
Із зав'язкою зустрічного бою авангардом бригади (полку) розгортання і переміщення підрозділів тилу здійснюється відповідно до конкретної обстановки, бойового завдання і рішення командира на бій.
При зав'язці зустрічного бою батальйоном, який призначений у авангард, розгортаються спочатку підрозділи його тилу, а підрозділи тилу інших батальйонів – у міру вступу їх в бій.
З розгортанням головних сил бригади (полку) підрозділи тилу, не зупиняючись на маршрутах руху, виходять у призначені їм райони в готовності до забезпечення бойових підрозділів у тиловому відношенні.
Батальйон тилового забезпечення (рота матеріального забезпечення) зосереджується за загальновійськовим резервом бригади (полку) в готовності до виконання поставлених завдань. Якщо враховувати, що глибина першого ешелону і загальновійськового резерву (залежно від його складу) досягає 2 – 2,5 км кожного, а відстань між ними у середньому складає 6 – 8 км, то батальйон тилового забезпечення (рота матеріального забезпечення) може розміщуватись на відстані 12 – 15 км від рубежу переходу бригади (полку) в атаку.
Якщо противник випередив бригаду (полк) в розгортанні головних сил і перейшов у наступ, тоді підрозділи тилу, як правило, не розгортаються. Їх доцільно зупинити в готовності до забезпечення у тиловому відношенні підрозділів бригади (полку) при веденні ними активної оборони і наступному розгромі противника.
При розгортанні бригади (полку) в сторону флангу підрозділи тилу відводяться з маршрутів руху, які знаходяться на загрозливих напрямках і готуються до розгортання або висування залежно від обстановки, що складається.
Переміщення підрозділів бригадного (полкового) тилу у зустрічному бою здійснюється стосовно до їх переміщення в наступі з висуванням із глибини, але з урахуванням конкретної обстановки. Тому перше переміщення підрозділів тилу проводиться після розгрому бригадою (полком) основних сил бригади (полку) противника і виходу на рубіж свого найближчого завдання, глибина якого 5 – 6 км.
Другий раз за день бою підрозділи тилу бригади (полку) можуть переміститись у передбаченні переходу до переслідування противника і виходу бригади (полку) на рубіж завдання дня корпусу, глибина якого може скласти 25-30 км.
У подальшому вони повинні бути готові до швидкого висування слідом за бойовими підрозділами при переході до переслідування противника.
При обмеженому часі на організацію зустрічного бою і його швидкоплинності нема можливості підготовити і підтримувати у проїжджому стані бригадні (полкові) шляхи підвезення та евакуації у загальноприйнятому понятті. Тому з метою забезпечення підвезення і всіх видів евакуації в бригаді (полку) використовують наявні на місцевості дороги і прокладені батальйонами колонні шляхи.
За період напруженого зустрічного бою витрати матеріальних засобів з урахуванням розгортання бригади (полку) з похідного у передбойовий порядок та участі її у виконанні найближчого завдання дивізії можуть бути: боєприпасів – артилерійських пострілів, мін, зенітних і ПТКР – по 0,6 – 0,7 бк, ракет до зенітних ракетних комплексів типу ”Стріла” – 0,3 – 0,5 бк, танкових і БМП – до 1,0 бк, до стрілецької зброї – 0,4 – 0,5 бк; пального – автомобільного бензину – 0,15 – 0,2 запр., дизельного палива – 0,3 – 0,35 запр. Маса цих витрат з урахуванням інших матеріальних засобів у механізованому полку може скласти 250 – 300 т.
При веденні зустрічного бою із застосуванням тільки звичайної зброї необхідно враховувати, що кількість вогневих нальотів при артилерійській підготовці перед початком атаки головних сил може бути значною, крім того буде широко застосовуватись вогонь гармат прямою наводкою. У зв'язку з цим витрати боєприпасів у зустрічному бою із застосуванням звичайної зброї збільшуються.
У передбаченні зустрічного бою танки (бойові машини піхоти), а при необхідності і бронетранспортери та автомобілі дозаправляються пальним з бочок і мілкої тари на одному з останніх привалів перед рубежем розгортання.
При переході до переслідування противника звертається увага на першочергове забезпечення передового загону, розвідувальних та інших підрозділів, які висилаються від бригади (полку). Передовий загін (як правило, механізований батальйон, підсилений танковою ротою, чи танковий батальйон) повинен бути забезпечений матеріальними засобами до норм військових запасів і, крім того, йому може бути придана частина бригадних (полкових) транспортних засобів з додатковими запасами матеріальних засобів у кількості: 0,15 – 0,2 бк танкових боєприпасів і боєприпасів до БМП та 0,15 – 0,2 запр. дизельного палива. Це складає у середньому до 18 т і вимагає виділення 5 – 6 автомобілів.
Поповнення запасів матеріальних засобів в ході зустрічного бою в підрозділах здійснюється передусім за рахунок наявних бригадних (полкових) запасів. У першу чергу поповнюються запаси в тих підрозділах, які діють на головному напрямку і від успіху яких залежить результат бою.
З метою захисту від сучасних видів зброї головна увага у зустрічному бою повинна приділятись використанню рельєфу місцевості для укриття особового складу і техніки тилу. Наявність в бригаді (полку) відкритих флангів вимагає від заступника командира з тилу особливої уваги та ретельності при організації оборони і охорони тилу. За необхідності для підсилення оборони і охорони тилу командиром бригади (полку) виділяються додаткові сили та засоби, а підрозділи тилу повинні розміщуватись і переміщуватись під прикриттям бойових підрозділів.
Управління тилом у зустрічному бою здійснюється шляхом передачі коротких розпоряджень з використанням радіо і рухомих засобів зв'язку. Із зав'язкою зустрічного бою підрозділами, які знаходяться в авангарді, заступник командира з тилу повинен знаходитись на командному пункті бригади (полку) і на місці уточнити обстановку, стан і розміщення тилу батальйонів а також забезпеченість підрозділів матеріальними засобами. Після прийняття командиром бригади (полку) рішення на бій згідно з його вказівками він негайно організовує всебічне тилове забезпечення підрозділів.
В ході бою особлива увага приділяється швидкому збору інформації про забезпеченість підрозділів матеріальними засобами, і інших даних обстановки, правильній її оцінці, маневру силами і засобами тилу, своєчасному переміщенню підрозділів тилу за батальйонами, що наступають.
Тиловий пункт управління бригади (полку) в зустрічному бою розгортається, як правило, в районі розміщення батальйону тилового забезпечення (роти матеріального забезпечення).