НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ОБОРОНИ УКРАЇНИ

Кафедра підготовки офіцерів запасу

Інв.№____

Доцент кафедри Клименко А.І.

ЛЕКЦІЯ

з навчальної дисципліни “Військовий тил”

Тема № 2 “Основи тилового забезпечення військ”.

Заняття № 1 “Основи тилового забезпечення військ”.

КИЇВ 2010

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ОБОРОНИ УКРАЇНИ Кафедра підготовки офіцерів запасу

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри підготовки офіцерів запасу

В.Я.Марченко " __ "_________2010 року

ЛЕКЦІЯ

з навчальної дисципліни

Військовий тил

Тема № 2 “Основи тилового забезпечення військ”.

Заняття №1 “Основи тилового забезпечення військ”.

Навчальний час: 2 години

Для студентів

Навчальна та виховна мета:

1. Довести до студентів основні теоретичні положення, вимоги керівних документів щодо основ тилового забезпечення військ.

2. Виховувати у студентів почуття особистої відповідальності за виконання заходів тилового забезпечення з`єднань та частин при підготовці і в ході бою.

Розглянуто на засіданні кафедри

______________________2010 р.

Протокол № _____

Київ – 2010

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Підготовка, розміщення і переміщення тилу. Шляхи підвезення та евакуації.

2. Використання місцевої промислово-економічної бази (ресурсів) та вирішення інших завдань.

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

ЛІТЕРАТУРА

1. Боевой устав Сухопутных войск, часть 1 (Дивизия, бригада, полк) - М.: Воениздат, 1989, ст. 608-614, 625, 626.

2. Наставление по войсковому тылу (Дивизия, бригада)- М.: Воениздат, 1988, ст.14-49; 104-114.

3. Войсковой тыл. Учебник, ч. I - Л.: ВАТТ, 1986, гл. 2.

4. Військовий тил. Навчальний посібник, частина 1 – Київ.: НАОУ, 2000, гл. 2, гл. 7.

НАОЧНЕ ПРИЛАДДЯ ТА ЗАСОБИ НАВЧАННЯ

Слайди:

1. Організація тилового забезпечення (2\1-1).

2. Завчасна підготовка військового тилу (2\1-2).

3. Безпосередня підготовка військового тилу (2\1-3).

4. Заходи безпосередньої підготовки частин і підрозділів тилу (2\1-4).

5. Вимоги до районів розміщення тилу (2\1-5).

6. Тилові смуги призначаються (2\1-6).

7. Шляхи підвезення та евакуації (2\1-7).

8. Шляхи підвезення та евакуації (2\1-8).

9. Шляхи підвезення та евакуації (2\1-9).

Графопроектор

ВСТУП

В попередній лекції було розглянуте поняття “Військовий тил”, визначена його роль, завдання і склад частин і підрозділів тилу. Військовий тил - це кінцева ланка тилу Збройних Сил. Він призначений для виконання завдань безпосереднього тилового і по службах тилу технічного забезпечення військових частин, кораблів і підрозділів.

Тилове забезпечення, поряд з морально-психологічним, бойовим, технічним і медичним забезпеченням, є складовою частиною всебічного забезпечення бойових дій військ і полягає в проведенні командуванням, штабами, службами, частинами (підрозділами) тилу організаційно-практичних заходів щодо його видів: матеріального, транспортного, інженерно-аеродромного, аеродромно-технічного, ветеринарного, торговельно-побутового, квартирно-експлуатаційного і фінансового забезпечення з'єднань, частин і підрозділів з метою підтримання їх у боєздатному стані і створення сприятливих умов для виконання поставлених завдань.

Досвід Великої Вітчизняної війни, локальних конфліктів та навчань показує, що успіх тилового забезпечення залежить від його правильної організації.

Організація тилового забезпечення полягає у проведенні комплексу заходів щодо підготовки тилу; визначення порядку розміщення і переміщення всіх його сил та засобів; вибору, обладнання, підтримання у проїжджому стані шляхів підвозу та евакуації; підготовки та організації централізованого використання транспортних засобів для забезпечення всіх видів військових перевезень; організації узгоджених дій сил і засобів тилу та інших родів військ і служб з тилового забезпечення частин (підрозділів), організації взаємодії тилу; підготовки і здійснення захисту, охорони та оборони тилових об`єктів; розгортання централізованої системи управління тилом; організації використання місцевої військово-економічної бази (ресурсів) та вирішення інших завдань.

Тилове забезпечення організовується та здійснюється згідно з замислом бою у тісній взаємодії з технічним і медичним забезпеченням на основі централізованого вирішення питань: розміщення та переміщення частин і підрозділів тилу, технічного і медичного забезпечення; виконання усіх видів військових перевезень, у тому числі підвезення озброєння, бойової та іншої техніки, боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів, а за необхідності - евакуації поранених і хворих; експлуатації шляхів підвезення та евакуації і транспортних засобів; захисту, охорони та оборони; організації управління та зв`язку; використання місцевої військово-економічної бази (ресурсів).

Успіх тилового та по службах тилу технічного забезпечення у бойових діях досягається: постійною високою бойовою готовністю тилу; активною, цілеспрямованою та безперервною виховною роботою в тилу, високою всебічною підготовкою особового складу; чітким плануванням та відповідністю організації забезпечення частин (підрозділів) їх завданням та умовам конкретної обстановки; зосередженням основних зусиль тилу на забезпеченні частин (підрозділів), які виконують головне завдання, і забезпеченням їх максимальної автономності в тиловому відношенні; узгодженим застосовуванням всіх сил та засобів тилу; створенням умов для стійкого забезпечення частин (підрозділів) у бойових діях; сміливим маневром силами та засобами тилу; безперервним веденням тилової розвідки; підтриманням високої живучості системи тилового, технічного та медичного забезпечення; безперервним і твердим управлінням тилом.

Враховуючи те, що організація тилового забезпечення - поняття досить широке, у цій лекції буде розглянута тільки частина заходів: підготовка військового тилу; розміщення і переміщення його частин і підрозділів; вибір обладнання і підтримання у проїжджому стані шляхів підвезення та евакуації; заходи по взаємодії тилу, а також використанню місцевої промислово-економічної бази (ресурсів) і вирішення інших завдань. Інші заходи організації тилового забезпечення в з’єднаннях і частинах будуть розглянуті в інших лекціях не тільки кафедри тилового забезпечення, а й інших кафедр.

1. Підготовка, розміщення і переміщення тилу. Шляхи підВезення та евакуації

Успіх тилового забезпечення у з’єднаннях і частинах в ході бойових дій у повній мірі залежить від своєчасної та якісної підготовки їх тилу.

Підготовка тилу – складова частина організації тилового забезпечення в з’єднаннях і частинах.

Підготовка тилу здійснюється одночасно з підготовкою військ. Її організує заступник командира з’єднання (частини) з тилу через начальників служб і командирів частин (підрозділів) тилу.

За змістом заходів і черговістю їх виконання підготовка тилу поділяється на завчасну і безпосередню.

Завчасна підготовка військового тилу проводиться у мирний час і включає: розвиток тилу і принципів тилового забезпечення військ; прийняття рішень на тилове забезпечення з’єднань, частин, підрозділів з початком бойових дій та його планування; накопичення і постійне утримання установлених запасів матеріальних засобів; всебічну підготовку і підтримання частин (підрозділів) тилу у високому ступені бойової та мобілізаційної готовності, спроможності до організованого переводу з мирного на воєнний стан; виховну роботу в тилу; виконання заходів з організації забезпечення частин (підрозділів) з початком бойових дій; організацію управління тилом.

Завчасна підготовка військового тилу продовжується з початком і в ході воєнного конфлікту.

Розвиток військового тилу і принципів тилового забезпечення здійснюється на підставі загальних принципів розвитку тилу Збройних Сил відповідно до прийнятої воєнної доктрини, програми будівництва Збройних Сил України за принципом оборонної достатності.

При цьому особлива увага приділяється: визначенню оптимального складу частин (підрозділів) тилу на мирний та воєнний час; удосконаленню їх організаційно-штатної структури і технічного оснащення, порядку комплектування особовим складом і технікою; всебічній підготовці частин (підрозділів) тилу; розвитку принципів тилового та по службах тилу технічного забезпечення частин і підрозділів; готовності пунктів управління тилом, оснащення їх надійними засобами зв’язку та автоматизації.

Розвиток тилу продовжується і в ході воєнного конфлікту, при цьому він повинен бути більш динамічним і базуватися на узагальненому досвіді тилового забезпечення. Так у ході Великої Вітчизняної війни довоєнні погляди на тилове забезпечення військ докорінно змінилися, а організаційна структура тилу кілька разів уточнювалась.

Всебічна підготовка та підтримання частин (підрозділів) тилу у високій бойовій і мобілізаційній готовності та спроможності до організованого переводу на воєнний стан включає заходи:

організацію та проведення мобілізаційної, бойової і гуманітарної підготовки у частинах, підрозділах і органах управління тилом з урахуванням призначення їх з’єднань і частин та особливостей операційних напрямків;

підготовку та проведення у мирний час заходів, які визначають порядок і послідовність переведення тилу з мирного на воєнний стан;

розвиток стаціонарної матеріальної бази з метою забезпечення автономності відмобілізування та приведення у бойову готовність тилу з’єднань і частин.

Бойова (в тому числі тактико-тилова), мобілізаційна, гуманітарна та спеціальна підготовка заступників командирів з`єднань (частин) з тилу і начальників служб, командирів тилових частин і підрозділів організовується та проводиться з урахуванням характеру сучасного бою, призначення з`єднань (частин) та особливостей можливих районів бойових дій. У мирний час ця підготовка проводиться з максимальним наближенням до умов бойової обстановки. У ході воєнних дій вона повинна проводитись, виходячи з завдань частин (підрозділів), які забезпечуються, завдань тилу, особливостей району дій, наявності часу та інших умов обстановки. Бойова готовність тилу у всіх випадках, як правило, повинна відповідати бойовій готовності частин (підрозділів), які забезпечуються.

Заняття з усіх видів підготовки необхідно проводити з максимальною ефективністю, комплексно, вдень і вночі, в умовах різких змін бойової і тилової обстановки, значного потоку інформації та дефіциту часу. Методика навчання посадових осіб повинна відповідати динамічності і швидкоплинності бойових дій, а кожна година навчання повинна стати новим щаблем у оволодінні рубежами бойової майстерності, перекриття нормативів і перегляду їх у бік скорочення строків розгортання і приведення у бойову готовність органів тилу, прискорення доставки матеріальних засобів та виконання інших завдань.

Безпосередня підготовка тилу здійснюється, як правило, перед початком воєнного конфлікту та в ході бойових дій і включає: переведення його з мирного на воєнний стан, уточнення планів та завершення підготовки бойових дій у тиловому відношенні.

Безпосередня підготовка тилу з’єднань (частин) з визначеними строками готовності починається з моменту отримання завдання щодо переведення його з мирного на воєнний стан, а у з’єднаннях (частинах) постійної готовності - з моменту отримання (уточнення) бойового завдання і завершується до строку готовності військ до бою (пересування).

Для з’єднань і частин з визначеними строками готовності безпосередня підготовка тилу передбачає відмобілізування та уточнення раніше розроблених планів.

Переведення тилу з мирного на воєнний стан включає приведення його в бойову готовність ПОВНА та відмобілізування тилових частин і підрозділів. Приведення тилу у бойову готовність ПОВНА здійснюється у суворо встановленому порядку. При цьому, після проведення передбачених підготовчих заходів, органи управління тилом, тилові частини і підрозділи виходять з місць постійної дислокації у призначені райони або відмобілізовуються (приводяться у бойову готовність) у пунктах постійної дислокації; розгортається система зв`язку тилу; здійснюється доукомплектування тилових частин і підрозділів до штатів воєнного часу; приводяться в готовність до застосування у ході бойових дій всі види техніки тилу; передається за призначенням казармений фонд, надлишкові запаси матеріальних засобів і майна; посилюється охорона та оборона тилу, радіаційне та хімічне спостереження.

В результаті проведення цих та інших заходів військовий тил повинен бути повністю готовий до виконання завдань щодо забезпечення частин (підрозділів) в ході бойових дій.

Напередодні чи з початком воєнного конфлікту здійснюється (завершується) безпосередня підготовка бойових дій, у тому числі і в тиловому відношенні. При цьому уточнюються (приймаються) згідно з конкретною обстановкою, яка склалася, рішення на тилове забезпечення частин (підрозділів) і уточнюються усі документи з його планування, доводяться до виконавців уточнені завдання, здійснюється розгортання тилу з зайняттям тиловими частинами і підрозділами призначених їм районів, уточнюється організація тилового забезпечення частин (підрозділів) і взаємодія тилу, проводяться заходи з безпосередньої підготовки тилу і його частин (підрозділів) до забезпечення частин (підрозділів) у ході бойових дій, з його захисту, охорони і оборони, організується управління тилом та здійснюються інші заходи. За будь-яких умов підготовка бойових дій в тиловому відношенні повинна здійснюватися приховано з підтриманням високої бойової готовності тилу.

Заходи безпосередньої підготовки частин і підрозділів тилу, як правило, передбачають: доукомплектування їх особовим складом, транспортними засобами та іншою технікою тилу, передбаченими штатами і табелями до них, а також запасними частинами і приладдям; забезпечення боєприпасами, пальним та іншими матеріальними засобами до установлених норм; проведення занять з особовим складом з урахуванням виконання наступних завдань в конкретній обстановці; технічне обслуговування і ремонт техніки тилу; укладання вантажів на автомобілі, їх надійне укриття і зберігання; укомплектування автомобілів світломаскувальними і світлосигнальними пристроями, засобами підвищення прохідності та іншим.

Основні заходи щодо завершення підготовки до бойових дій у тиловому відношенні проводяться: до початку воєнного конфлікту - як правило, у пунктах постійної дислокації чи в районах зосередження; у ході бойових дій - у вихідних районах чи безпосередньо в районах, які займають війська. Зміст і обсяг цих заходів визначаються: умовами переходу з’єднання (частини) до бойових дій, їх бойовим і чисельним складом; наявністю та станом сил і засобів тилу, шляхів підвезення та евакуації, характером місцевості; кліматичними та іншими факторами.

За будь-яких умов заходи щодо підготовки бойових дій у тиловому відношенні повинні проводитись приховано з підтриманням високої бойової готовності військового тилу.

Розміщення і переміщення частин (підрозділів) тилу при підготовці і в ході бою проводиться з метою своєчасного виконання ними завдань по тиловому і по службах тилу технічному забезпеченню військ. Прийнятий порядок розміщення і переміщення повинен відповідати замислу бою і бойовому порядку з’єднання (частини). Разом з тим, розміщення і переміщення частин (підрозділів) тилу залежить від їх призначення, виду бою і завдань з’єднань (частин), умов місцевості, наявності доріг, можливостей використання природних і штучних укрить та інших факторів.

Прийнятий порядок розміщення і переміщення частин (підрозділів) тилу повинен забезпечувати: успішне вирішення тилом завдань при веденні бою в умовах застосування усіх видів сучасної зброї; зосередження основних зусиль тилу на забезпеченні частин (підрозділів), які виконують головні завдання, та максимальну їх автономність у тиловому відношенні; найбільш ефективне застосування сил і засобів тилу та можливість швидкого маневру ними в ході бойових дій; живучість системи тилового забезпечення при різких змінах обстановки; безперервність управління тилом.

Висування органів тилу у призначені райони та їх розгортання для забезпечення частин (підрозділів) у ході бойових дій здійснюється, як правило, одночасно з висуванням відповідних з’єднань (частин) під керівництвом заступників командирів з тилу. Порядок висування і розгортання тилу встановлюється командирами з’єднань (частин, підрозділів).

Розгортання частин (підрозділів) тилу здійснюється у міру необхідності повністю або частково, виходячи з обсягу завдань, що виконуються тилом, які, у свою чергу, визначаються рівнем матеріального забезпечення військ.

Розміщення і дії частин (підрозділів) тилу здійснюються, як правило, у межах смуг (ділянок, районів) бойових дій тих з’єднань (частин, підрозділів), до складу яких вони входять. При цьому бригадний, бригадний, полковий, батальйонний тил і тил дивізіонів розміщується за елементами бойового порядку з’єднань, частин і підрозділів.

Райони розміщення частин (підрозділів) тилу вибираються заступником командира з тилу, або, за його розпорядженням, начальниками служб тилу та узгоджуються з штабом з’єднання (частини). Якщо за умовами обстановки частини (підрозділи) тилу необхідно розгорнути за межею смуги (району) дій з’єднання (частини), то райони (місця) їх розміщення і маршрути переміщення призначаються старшим начальником. Такі умови можуть виникнути при веденні бойових дій військами у горах, пустельній місцевості, в лісі, або якщо смуга (ділянка, район) бойових дій будуть заражені радіоактивними або хімічними речовинами.

Райони розміщення тилу повинні відповідати ряду вимог. Вони вибираються поблизу доріг, щоб витрачати менше сил і засобів на підготовку під’їзних шляхів та забезпечувати швидке згортання, розгортання та вихід органів тилу на маршрути для переміщення у нові райони чи для пересування за своїми з’єднаннями (частинами, підрозділами). З цією метою райони розміщення бригадного (бригадного, полкового) тилу повинні мати не менше двох виходів на найближчий шлях підвезення та евакуації. Разом з тим вони повинні бути на безпечній відстані від можливих об’єктів ударів всіх видів зброї противника, забезпечувати організацію надійного захисту, оборони та охорони частин (підрозділів) тилу, максимальне використання захисних та маскувальних властивостей місцевості, відповідати санітарно-гігієнічним і протиепідемічним вимогам, забезпечувати умови для дотримання правил пожежної безпеки, господарчо-побутового обслуговування особового складу і технічного обслуговування техніки тилу, надійність управління частинами (підрозділами) тилу.

Для розміщення частин та підрозділів тилу використовуються в першу чергу не зайняті військами і перевірені на мінування надійні споруди та укриття у військових містечках і населених пунктах, які сприятливі у санітарному відношенні.

При виборі районів розміщення необхідно враховувати специфіку завдань, які виконують частини і підрозділи тилу. Наприклад, при розміщенні хлібозаводів, лазень, пунктів харчування, необхідно звертати увагу на наявність у вибраних районах джерел води, яка необхідна для випікання хлібу, приготування їжі та інших потреб.

Місця розміщення транспортних засобів з запасами матеріальних засобів повинні забезпечувати їх безпеку від ударів противника, можливість виконання вантажно-розвантажувальних робіт, мати зручні під’їзди.

В обороні механізованим і танковим бригадам першого ешелону оперативної побудови корпусу для розгортання тилу та виконання ним завдань, а також для встановлення відповідальності за розміщення частин і підрозділів тилу, частин і підрозділів технічного та медичного забезпечення, за використання шляхів підвезення і евакуації, об`єктів місцевої військово-економічної бази та за підтримання порядку у прифронтових районах наказом по тилу корпусу призначаються тилові смуги.

Ліворуч і праворуч вони обмежуються розмежувальними лініями з сусідами, з тилу - тиловими межами. Глибина тилових смуг бригад встановлюється відповідно до їх завдань, бойових порядків та побудови оборони, характеру місцевості, наявності та стану доріг, інших умов конкретної обстановки. Глибина тилової смуги бригади може досягати 35 - 40 км від переднього краю оборони, а при веденні маневреної оборони – до 50 - 60 км.

У обороні частини і підрозділи тилу розміщуються в стороні від передбачуваного напрямку головного удару противника під прикриттям бойових підрозділів, з урахуванням можливого маневру і проведення контратак своїх військ. Розміщення у цих умовах повинно бути таким, щоб не довелось проводити переміщення при можливому вклиненні противника у нашу оборону. Таким чином частини і підрозділи тилу у обороні розміщуються за другим ешелоном (резервом) бойового порядку з’єднання (частини) на відстані від переднього краю: батальйони матеріального забезпечення механізованих (танкових) бригад – 10 - 15 км.

У наступі відстань частин і підрозділів тилу від переднього краю може складати: батальйонів матеріального забезпечення механізованих (танкових) бригад - 10 - 15 км.

За будь-яких умов частини (підрозділи) тилу розміщуються в призначених районах розосереджено. З метою виключення одночасного ураження одним ракетним ударом двох підрозділів (груп підрозділів) окремого батальйону матеріального забезпечення по складу приблизно рівних автомобільній роті, їх необхідно розміщувати на відстані до 3 км один від одного. Відстань між взводами (підрозділами) цих рот повинна складати не менше 200 м, щоб вони не могли бути уражені однією авіаційною бомбою. У роті матеріального забезпечення взаємне віддалення між підрозділами (групами підрозділів), за складом приблизно рівними одному автомобільному взводу, може складати 1,5 - 2 км, а між автомобільними відділеннями (підрозділами) взводів - до 200 м. Два поряд розміщені автомобілі повинні знаходитись один від одного на відстані 25 - 50 м, щоб вони не були знищені вибухом одного артилерійського снаряду (міни).

У всіх випадках транспортні засоби з боєприпасами і пальним повинні розміщуватись на безпечній відстані один від одного. При розміщенні транспортних засобів з пальним їх необхідно розташовувати так, щоб у випадку пошкодження цистерни з пальним, пальне не просочилось у район розміщення транспорту з пальним, боєприпасами чи іншими матеріальними засобами. Боєприпаси, пальне і інші матеріальні засоби однієї номенклатури (сорту) можуть розміщуватись у кількох місцях.

При розміщенні у одному районі частин бригадного тилу, технічного і медичного забезпечення відстань між ними повинна складати - 1,5 - 2 км. Такі відстані задовольняють вимогам розосередження транспортних засобів також і для захисту від впливу вражаючих елементів різних видів високоточної зброї противника.

Для розміщення частин і підрозділів тилового, технічного і медичного забезпечення з урахуванням викладених нормативів по їх розосередженню необхідні райони площею: для бригадних частин - до 40 км²; для полкових підрозділів - до 8 км². Для розміщення батальйону матеріального забезпечення і ТПУ бригади, роти матеріального забезпечення і ТПУ полку необхідні райони в середньому площею до 40 і до 4 - 6 км² відповідно. Відстань районів розміщення бригадного тилу від бойових частин повинна бути 3 - 5 км, полкового тилу від бойових підрозділів – 2 - 3 км.

Важливою вимогою до розміщення і розгортання тилу є його ешелонування в глибину. Це означає, що з урахуванням комплексу завдань, які вирішують органи тилу у бою, ближче до переднього краю (за першим ешелоном бойового порядку) повинні розміщуватись, при необхідності, частина автомобільних підрозділів з запасами боєприпасів та пального.

Основні частини і підрозділи тилу розміщуються, як правило, за другим ешелоном бойового порядку з’єднання (частини) чи загальновійськовим резервом. Наближення частини транспортних засобів з боєприпасами і пальним до частин (підрозділів) першого ешелону забезпечує швидке поповнення в них витрати і втрат матеріальних засобів, створює сприятливі умови для виконання тилом інших завдань, не мішає маневру бойових частин (підрозділів), а також забезпечує розосередження запасів по глибині в інтересах підвищення живучості системи матеріального забезпечення.

Тил з’єднань (частин), які знаходяться в резерві і у районі зосередження (вихідному районі) розміщується у межах районів розміщення своїх з’єднань (частин) з урахуванням послідовності висування з цих районів.

У вихідному районі для наступу і в обороні, крім основних районів, для частин і підрозділів тилу призначаються і по можливості обладнуються запасні райони розміщення. При наявності часу, сил та засобів обладнуються також і фальшиві райони (об’єкти) розміщення тилу.

За необхідності для наближення сил та засобів тилу до частин і підрозділів, які забезпечуються, виведення їх з-під ударів противника та в інших випадках здійснюється переміщення частин, підрозділів тилу та запасів матеріальних засобів.  Переміщення повинно організовуватись відповідно до обстановки, яка складається, та можливих її змін, щоб забезпечувалась безперервність підвезення матеріальних засобів та успішне виконання інших завдань тилу. У всіх випадках переміщення однорідних і взаємопов’язаних у виконанні завдань частин (підрозділів) суміжних ланок військового і оперативного тилу повинне здійснюватись узгоджено за метою, часом і місцем.

Періодичність переміщення тилу визначається відповідно до завдань, які виконуються з’єднаннями (частинами), характеру місцевості, спроможності сил та засобів тилу до виконання завдань, які стоять перед ними, у визначені строки. У цілому можна сказати, що чим більш динамічними будуть бойові дії, тим частіше повинен переміщуватися тил з’єднань (частин). Переміщення частин (підрозділів) тилу у ході бою необхідно уміло поєднувати з роботою на місці та на зупинках, щоб не порушувалось безперебійне тилове забезпечення військ.

Порядок та строки переміщення частин (підрозділів) бригадного, бригадного (полкового) тилу визначаються заступником командира з`єднання (частини) з тилу згідно з вказівками командира. Про переміщення тилу у новий район заступник командира з тилу доповідає командиру або начальнику штабу з`єднання (частини), вищому заступнику командуючого (командира) з тилу, а також інформує заступника командира бригади, бригади (полку) з озброєння, начальників родів військ і служб з`єднання (частини) підлеглих заступників командирів з тилу, командирів частин і підрозділів.

Тил приданих бригади (бригаді, полку) частин і підрозділів розміщується і переміщується в смузі (районі) її дій відповідно до завдань частин (підрозділів) підсилення та з урахуванням розміщення бригадного (бригадного, полкового) тилу. Райони розміщення, маршрути і порядок переміщення тилу приданих частин (підрозділів) визначаються командирами цих частин (підрозділів) за узгодженням з заступником командира бригади ( полку) з тилу.

Шляхи підвезення та евакуації - це дороги, які призначаються, готуються і утримуються в смузі (районі, ділянці) дій з’єднання (частини) з метою забезпечення підвезення матеріальних засобів, евакуації поранених та хворих, зайвого, несправного і непотрібного для бою озброєння, техніки, майна, а також для переміщення частин і підрозділів тилу. Вони, як правило, включають основні і запасні шляхи, рокадні дороги, під’їзди до автомобільних підрозділів та складів, медичних пунктів і частин (підрозділів) технічного забезпечення, обходи (об’їзди) важко прохідних, зруйнованих або заражених ділянок доріг чи штучних споруд на них.

Для використання в якості шляхів підвезення та евакуації вибираються наявні в смугах (районах) дій з`єднань (частин) найбільш короткі та приховані від спостереження противника дороги з урахуванням можливості підтримання їх у проїжджому стані. В першу чергу як шляхи підвезення та евакуації використовуються кращі дороги, які є у смузі (районі, ділянці) дій з’єднань (частин). Це значно скорочує потребу у силах та засобах для підготовки і утримання шляхів підвезення та евакуації.

Дороги, які використовуються як шляхи підвезення та евакуації повинні мати, по можливості, тверде покриття або міцний грунт, достатню ширину проїжджої частини, справні мости і інші дорожні споруди, які дозволяють здійснювати рух не тільки колісної, а й гусеничної техніки. При виборі шляхів підвезення та евакуації необхідно призначати їх в обхід великих населених пунктів, залізничних вузлів та інших об’єктів, по яких противник може нанести удари, а також на безпечній відстані один від одного.

У військовій ланці шляхи підвезення та евакуації поділяються на бригадні, полкові.

Бригадні шляхи підвезення та евакуації призначаються, готуються і утримуються від районів розміщення батальйонів матеріального забезпечення бригад до взводів матеріального забезпечення батальйонів, вогневих (стартових) позицій бригадної артилерії (ракетних частин) та медичних пунктів.

В батальйонах (дивізіонах) для підвезення та евакуації використовуються наявні дороги і колонні шляхи.

У зв’язку з тим, що на бригадних шляхах підвезення та евакуації можливі великі зустрічні потоки транспортних засобів, які забезпечують підвезення та евакуацію, необхідно обладнувати їх для двохстороннього руху з шириною проїжджої частини не менше 6 м і мостами під навантаження не менше 60 т.

Для підвезення оперативно-тактичних ракет можуть призначатись окремі маршрути. При цьому вони повинні забезпечувати рух спеціального транспорту при довжині автопоїзду до 15 м і радіусі повороту (розвороту) не менше 11 м.

Кількість шляхів підвезення та евакуації, їх напрямок і довжина залежать від обстановки, наявності і стану доріг в смузі (районі, ділянці) дій з’єднання (частини), прийнятого порядку розміщення і переміщення тилу, а також від наявності сил, засобів і часу для їх підготовки, утримання у проїжджому стані та обслуговування. У міру просування військ в ході наступу довжина шляхів підвезення та евакуації збільшується.

Шляхи підвезення та евакуації, як правило, призначаються у загальновійськових з’єднаннях (частинах) першого ешелону, а також в ракетних з’єднаннях (частинах) у межах їх позиційних районів. Так, у бригади першого ешелону в обороні і у наступі призначаються два основних і один запасний шляхи підвезення та евакуації і рокади, а в полку - один основний і один запасний шляхи та рокада.

З’єднання (частини) другого ешелону (резерву), як правило, використовують шляхи підвезення та евакуації з’єднань (частин) першого ешелону і військово-автомобільні дороги оперативних об’єднань.

Частини (підрозділи) підсилення, як правило, використовують шляхи підвезення та евакуації з`єднань (частин), яким вони придані або які підтримують.

При веденні бойових дій на місцевості з слабо розвинутими комунікаціями для кількох з’єднань (частин) може бути призначений один шлях підвезення та евакуації. Порядок його використання визначає заступник командуючого об’єднанням (командира з’єднання) з тилу.

У сучасних умовах важливе значення має підготовка і утримання шляхів підвезення та евакуації, від чого у значній мірі залежить успіх тилового і по службах тилу технічного забезпечення частин і підрозділів. Підготовка і утримання шляхів підвезення та евакуації включає: розвідку, ремонт доріг, мостів та інших дорожніх споруд; обладнання доріг дорожніми знаками, покажчиками і підтримання їх у проїжджому стані у будь-яку пору року. Заходи щодо підготовки шляхів підвезення та евакуації, підтримання їх у проїжджому стані розробляються заступником командира з’єднання (частини) з тилу спільно з начальником інженерної служби. Необхідні сили та засоби для проведення цих заходів виділяються розпорядженням командира з’єднання (частини).

Регулювання руху, контроль за підтриманням установленого порядку пересування і дотриманням заходів маскування на шляхах підвезення та евакуації, своєчасна доповідь заступнику командира з тилу та попередження частин (підрозділів) тилу про їх стан, а також радіаційну, хімічну і бактеріологічну (біологічну) обстановку на шляхах підвезення та евакуації забезпечуються комендантською службою, яка організовується штабом з’єднання (частини).

Порядок руху транспортних засобів на шляхах підвезення та евакуації установлюється заступником командира з’єднання (частини) з тилу.