НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ОБОРОНИ УКРАЇНИ кафедра підготовки офіцерів запасу
				Прим. №______
		ЗАТВЕРДЖУЮ Завідувач кафедри підготовки офіцерів запасу _____________________В.Я.Марченко _____ __________2010 р.
Доцент кафедри А.І.Клименко
ЛЕКЦІЯ з дисципліни “Військовий тил”
Тема № 2 ”Основи тилового забезпечення військ”
Заняття № 4”Основи управління військовим тилом”
	Для студентів спеціальності “Організація об’єднаного забезпечення в наземних військах та авіації”
			Розглянуто на засіданні кафедри ____ _______________ 2010 р. Протокол № ________________
Київ - 2010

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Суть, зміст і мета управління тилом. Система управління тилом.

2. Функції посадових осіб і органів управління з’єднань (частин) по управлінню тилом. Методи роботи.

3. Пункти управління тилом.

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

ЛІТЕРАТУРА

1. Наставление по войсковому тылу (дивизия-бригада). - М.: Воениздат, 1988. Инв. № 26354.

2. Войсковой и армейский тыл. Учебник. - М.: ВА им. М. Фрунзе, 1989. Инв. № 24523.

3. Войсковой тыл. Учебник, часть 1,2. - Л.: ВАТТ, 1985. Инв. № 1307.

4. Військовий тил. Навчальний посібник, частина І. – Київ.: НАОУ, 2000, гл. 9.

5. Методика роботи посадових осіб та органів управління по управлінню тилом з’єднання (частини). – Київ.: АЗСУ, 1997.

НАОЧНЕ ПРИЛАДДЯ ТА ЗАСОБИ НАВЧАННЯ

Слайди:

1. Управління тилом (7\1-1).

2. Управління тилом включає (7\1-2).

3. Вимоги до управління тилом. Система управління тилом (7\1-3).

4. Методи роботи (7\1-4).

5. Розміщення ТПУ механізованого (танкового) полку (варіант) (7\1-5).

6. Розміщення ТПУ механізованої (танкової) дивізії (варіант) (7\1-6).

Графопроектор

вступ

Управління - це свідома діяльність людей, яка направлена на створення оптимальних умов функціонування об'єкту. Таке визначення вірно у своїй основі і для діяльності командирів (начальників) та їх заступників по тилу у військовій сфері.

Управлінська праця - це складний процес, який включає в себе багато елементів. Існують різні функції управління і відповідні їм види робіт. Кожний апарат управління, у тому числі і військовий, виконує такі основні функції управління: підготовку та прийняття рішення, організацію його виконання, регулювання, обліку і контролю, переробку інформації. Дуже важко поміж цих функцій визначити головну, так як в управлінській діяльності вони переплітаються, взаємно доповнюють одна одну. Але все ж ключова процедура управління - це підготовка і прийняття рішення.

Правильне розуміння суті, змісту і мети управління тилом дозволяє визначити його роль і місце у тиловому забезпеченні частин (підрозділів), правильно побудувати систему управління тилом і забезпечити її надійне функціонування, організувати підготовку офіцерських кадрів для роботи в органах управління тилом та вирішити багато інших питань.

1. Суть, зміст і мета управління військовим тилом. Система управління тилом

Управління військами - це цілеспрямована діяльність командирів, штабів, начальників родів військ і служб щодо підтримання бойової готовності частин і підрозділів, підготовки їх до бою та керівництва ними при виконанні поставлених завдань.

Управління тилом - складова частина управління військами. Воно полягає у цілеспрямованій діяльності командирів, штабів, заступників командирів з тилу, начальників служб та інших посадових осіб з'єднань, частин і підрозділів щодо підтримання бойової готовності тилу, підготовки його до забезпечення частин (підрозділів) під час бойових дій та керівництва ним при виконанні поставлених завдань.

Мета управління тилом:

у мирний час - підтримання бойової готовності служб, частин та підрозділів тилу на рівні бойової готовності з'єднань, частин і підрозділів, забезпечення яких він здійснює;

з початком та під час бойових дій - зосередження основних зусиль частин і підрозділів тилу на виконанні завдань щодо своєчасного та повного забезпеченню з'єднань, частин і підрозділів. Ця мета досягається виконанням ряду завдань, які і складають зміст управління тилом.

Управління тилом включає: безперервне добування, збір, вивчення, відображення, аналіз і оцінку даних обстановки; прийняття рішень на тилове забезпечення частин (підрозділів); доведення завдань до підлеглих; планування забезпечення частин (підрозділів) під час бойових дій; організацію та підтримання взаємодії між службами, частинами і підрозділами тилу; організацію і проведення заходів тилу щодо підвищення (підтримання) бойової готовності частин (підрозділів) та забезпечення їх боєздатності; організацію і проведення заходів щодо підвищення (підтримання) бойової готовності тилу та виховної роботи в тилу, його захисту, оборони і охорони; організацію системи управління тилом; безпосереднє керівництво підготовкою тилу до виконання завдань та його діями під час бою; організацію і здійснення контролю та інші заходи.

Управління тилом повинне забезпечувати ефективне використання можливостей частин, підрозділів тилу і виконання ними поставлених завдань у визначені строки та за будь-яких умов обстановки. Для цього воно повинне бути стійким, безперервним, оперативним та прихованим.

Стійкість і безперервність управління тилом досягаються: знанням обстановки, що реально склалася; правильним усвідомленням завдання, яке поставлене старшим командиром (начальником); своєчасним прийняттям рішень та чіткою постановкою завдань підпорядкованим органам тилу; наявністю зв'язку з частинами (підрозділами), що забезпечуються, з підпорядкованими і взаємодіючими органами тилу, з старшими начальниками, а також надійною його роботою та комплексним використанням всіх технічних засобів управління; умілим розміщенням тилових пунктів управління, командних пунктів (пунктів управління) частин (підрозділів) тилу, своєчасним їх переміщенням під час бою, швидкою передачею, при необхідності, управління з одного пункту на інший, відновленням порушеного управління.

Оперативність управління тилом полягає: у постійному знанні обстановки і швидкому реагуванні посадових осіб на її зміни; у своєчасному уточненні прийнятого рішення і поставлених завдань; в умінні заступників командирів з тилу, начальників організаційно-планових відділень, начальників служб та командирів частин (підрозділів) тилу застосовувати найбільш доцільні методи роботи і вирішувати поставленні завдання в строки, які забезпечують виконання бойових завдань частинами (підрозділами).

Прихованість управління тилом полягає в забезпеченні збереження в таємниці всіх заходів, пов'язаних з підготовкою та веденням бою, тиловим і технічним забезпеченням частин (підрозділів).

Прихованість управління тилом досягається:

обмеженням кола осіб, які допускаються до планування бойових дій і тилового забезпечення частин (підрозділів);

прихованим розміщенням і переміщенням тилових пунктів управління з'єднань і частин та командних пунктів (пунктів управління) частин і підрозділів тилу;

дотриманням правил і порядку переговорів та передач інформації технічними засобами зв'язку;

застосуванням засекречуючої апаратури зв'язку, шифруванням і кодуванням документів, використанням таблиць позивних і сигналів, переговорних таблиць і карт;

проведенням заходів маскування згідно з планом вищого штабу.

Управління тилом будується на основі:

суворого єдиноналля;

централізації управління при наданні підлеглим ініціативи у визначенні способів виконання поставлених їм завдань;

твердості і наполегливості у проведенні прийнятих рішень та планів у життя;

оперативного і гнучкого реагування на зміни обстановки;

особистої відповідальності командирів з'єднань і частин, заступників командирів з тилу, командирів підрозділів, начальників служб, командирів частин і підрозділів тилу за рішення, що приймаються, дії підпорядкованих органів тилу та за результати виконання ними поставлених завдань.

Організаційно-технічну основу управління тилом складає система управління тилом. Вона включає: посадових осіб і органи управління тилом, пункти управління тилом, засоби управління - зв’язок і автоматизовані комплекси управління, а також інші спеціальні засоби. Система управління тилом повинна мати високу бойову готовність, живучість, стійкість та забезпечувати можливість як централізованого так і децентралізованого управління.