- •Осн.Понятття бжд: життя, діяльність, безпека, бжд, небезпека.
- •Основні проблеми бжд в наш час.
- •3. Надзвичайні ситуації техногенного характеру
- •6. Небезпечні зони та ситуації
- •7. Джерела небезпек та їх класифікація
- •8. Основні групи небезпечних та шкідливих факторів
- •9. Прогнозування небезпек
- •10. Ризик як оцінка небезпеки
- •11. Основні методи визначення ризику. Метод дерева подій
- •12. . Основні методи визначення ризику. Експертний метод
- •13. Види ризиків. Концепція допустимого ризику.
- •14. Системний аналіз у бжд. Система та її основні властивості.
- •15. «Людина-життэве середовище»
- •16. Будова і властивості аналізаторів людини.
- •18. Роль органів чуття
- •19. Спільні властивості аналізаторів. Психофізіологічний закон Вебера-Фехнера.
- •20. Характеристика психологічних властивостей людини з точки зору бжд (пам’ять, сенсомоторні реакції, емоції, увага, мислення, характер, темперамент, воля).
18. Роль органів чуття
Температурна і больова чутливість - функція органів, розташованих у шкірі.
Больові відчуття, що надходять від органів, яких на зовнішній і внутрішній поверхнях тіла найбільше, сигналізують про порушення цілісності тканини, що, звичайно, викликає в людини захисну реакцію. Спрямованість уваги на біль посилює його, а відвертання - послаблює больові відчуття. Відчуття болю, зафіксоване в центральній частині больового аналізатора (в корі головного мозку), спричиняє ілюзію болю в ампутованих кінцівках (так званий фантомний біль). Температурне чуття - чуття холоду, тепла - викликається контактом з предметами, що мають температуру вищу або нижчу, ніж температура тіла. Можна викликати парадоксальні відчуття тепла та холоду: дотик до холодного викликає відчуття тепла, а дотик до теплого - відчуття холоду.
Температурні відчуття зумовлюються і органічними процесами (кровообігом), і психічними станами (емоційними переживаннями). Ці стани закріпили в мові образні вислови: "Кинуло в жар", "Кинуло в холод". Температурні відчуття сигналізують про міру сприятливості довкілля для життєдіяльності, про стан здоров'я організму.
До самостійних відчуттів належать температурні, що є функцією особливого температурного аналізатора, який здійснює терморегуляцію і теплообмін організму з довкіллям.
Температурні відчуття входять також до складу дотикових відчуттів
19. Спільні властивості аналізаторів. Психофізіологічний закон Вебера-Фехнера.
Аналізатори — це сукупність взаємодіючих утворень периферичної і центральної нервової системи, які здійснюють сприймання та аналіз інформації про явища, що відбуваються як у навколишньому середовищі, так і всередині самого організму.
Види аналізаторів у людини: руховий, зоровий, слуховий, смаковий, нюховий, шкірний, вестибулярний, вісцеральний.
Структура аналізатора:
Рецептори (сприймають утвір)
Чутливі нейрони
Ділянки кори головного мозку.
Усі аналізатори завдяки своїй однотипній будові мають загальні психофізіологічні властивості. Властивості аналізаторів:
надзвичайно висока чутливість до адекватних подразників;
наявність абсолютної, диференційної та оперативної межі чутливості до подразника;
спроможність до адаптації;
спроможність тренування;
спроможність певний час зберігати відчуття після припинення дії подразника;
перебування у наступній взаємодії один за одним.
Абсолютна межа чутливості має верхній та нижній рівні. Нижня абсолютна межа чутливості — це мінімальна величина подразника що викликає чутливість. Верхня абсолютна межа — максимально допустима величина подразника, що не викликає в людини біль. Диференційна чутливість визначається найменшою величиною подразника, яка, дає можливість відчути його зміну. Це положення вперше було введено німецьким фізіологом А.Вебером і кількісно описано німецьким фізиком Г. Фехнером.
Основний психофізичний закон фізіології Вебера — Фехнера: інтенсивність відчуттів пропорційна логарифму інтенсивності подразника. У математічний формі закон Вебера-Фехнера виражається так: S=C*lgI, де S - інтенсивність (або сила) відчуття; І - величина чинного подразника; С - коефіцієнт пропорційності.