15. «Людина-життэве середовище»

Людина,як біоспер. сист. Людина є елементом біосфери. Існує в ній у вигляді біологічного суб’єкту. В кожній людині є свідомість – це і є її головною ознакою,завдяки якій вона може пізнати світ. Для кожної людини є характерною певна діяльність. Кожна людина характеризується ступенем розвитку 3 основних систем: біологічних,психічних, соціальних. Людина в системі БЖД може виконувати двояку роль: бути об’єктом захисту,бути джерелом небезпеки,бути засобом захисту.

16. Будова і властивості аналізаторів людини.

Зв’язок людини з навколишнім середовищем здійснюється за допомогою аналізаторів.

Аналізатори-сукупність взаємодіючих перетворень периферійної та центральної нервових систем ,які здійснюють сприйняття і аналіз про явища,які відбуваються як у навколишньому середовищі,так і в середині організму.Аналізатори:слуховий,нюховий,вісцеральний,шкірний,смаковий.

Аналізатор складається з рецептора,провідних нервових шляхів та мозкового закінчення.Рецептор перетворює енергію подразника в нервовий процес.Провідні шляхи передають нервові імпульси в кору головного мозку.До складу мозкового кінця аналізатора входять ядро та розсіяні по корі головного мозку елементи,які забезпечують зв’язки між аналізаторами.Парність аналізаторів забезпечує високу надійність їх роботи за рахунок дублювання їх сигналів.

Властивості аналіз.:

1)надзвичайно висока чутливість до адекватних подразників

2)наявність абсолютної,диферент. та операт. межі чутливості подразника

3)спроможність до адаптації та тренування,та деякий час сприймати відчуття після подразника

4)перебуває у взаємодії один з одним.

17.Х-ка основних аналізаторів людини

Аналізатори — це сукупність взаємодіючих утворень периферичної і центральної нервової системи, які здійснюють сприймання та аналіз інформації про явища, що відбуваються як у навколишньому середовищі, так і всередині самого організму.

СЛУХОВИЙ. Адекватним подразником слухового аналізатора є звук, тобто періодичне коливання молекул оточуючого середовища. Для нас таким середовищем є повітря. Особливого значення набула для людини у зв’язку з розвитком мови. Будова слухового аналізатора: - рецепторний апарат у вусі ( внутрішньому); - слуховий нерв; - слухова зона кори великих півкуль (вискова доля).

ЗОРОВИЙ. Будова зорового аналізатора: - око: фоторецептори в сітківці; - зоровий нерв: друга пара черепно-мозкових нервів (чутливі нерви);- зорова зона кори півкуль головного мозку : потилична доля. Для виникнення зорового сприйняття предмета у зоровому аналізаторі реалізуються три основні його функції: світловідчуття, контрастна чутливість і гострота зору.

ТАКТИЛЬНИЙ. Джерелом тактильних відчуттів є механічні впливи у вигляді дотику або тиску. У шкірі розрізняють три прошарки: зовнішній (епідерміс), з’єднувально-тканинний (власне шкіра – дерма) і підшкірна жирова клітковина. У шкірі дуже багато нервових волокон і нервових закінчень, які розподілені вкрай нерівномірно і забезпечують різним ділянкам тіла різну чутливість. Наявність на шкірі волосяного покрову значно підвищує чутливість тактильного аналізатора.

НЮХОВИЙ. Орган нюху походження розташований у верхньому носовому ході в районі горизонтальної пластинки решітчастої кістки. Рецепторна ділянка (нюховий епітелій) займає 250-500 кв.мм. Тут є три типи клітин: рецепторні, підтримуючі та базальні. Здатні сприймати запахи газоподібних речовин.

СМАКОВИЙ. Смак — відчуття, котре виникає під впливом певних хімічних речовин, розчинних у воді, на смакові рецептори, розташовані на різних ділянках язика. Всі інші смакові відчуття є їх комбінацією. Абсолютний поріг смакового аналізатора, виражений величинами концентрації розчину, в 10000 разів вищий, ніж нюхового.