14. Венчурний бізнес як форма фінансування інноваційних проектів. Джерела акумуляції венчурного капіталу.

ВЕНЧУРНИЙ БІЗНЕС - вид бізнесу, орієнтований на практичне використання технічних новинок, результатів наукових досягнень, ноу-хау, ще не випробуваних на практиці.

Для вирішення проблеми фінансування інноваційної діяльності необхідно формування позабюджетних джерел. Особлива роль у цьому плані належить розвитку венчурного капіталу з метою рівноправної і незалежної інтеграції в світовий інноваційний простір.

Венчурний (ризиковий) капітал - це джерело прямого інвестування в приватні підприємства, акції яких не котируються і не продаються на біржах, в обмін на частку в їхньому акціонерному капіталі. Венчурний інвестор надає підприємству необхідні кошти шляхом вкладення їх у статутний капітал або виділення зв'язаного кредиту. За це він отримує певну частку в статутному фонді компанії, яку залишає за собою до тих пір, поки не вважатиме за потрібне продати її й одержати належну йому прибуток .

Традиційні джерела формування інвестиційних фондів у більшості країн світу - це кошти приватних інвесторів, інвестиційні інститути, пенсійні фонди, страхові компанії, різні урядові агентства і міжнародні організації.

Проте структура джерел венчурного капіталу відрізняється сильною специфікою країн, що є наслідком особливостей законодавчого регулювання (законодавчих актів) та укоріненими у фінансовій сфері нормами регламентаціїСеред джерел венчурного капіталу стабільне місце також займають промислові і торгові корпорації, страхові компанії, різні фонди. Помітну роль у венчурному бізнесі США грають фізичні особи. Крім матеріального інтересу, нерідко спонукальним мотивом для них є бажання підтримати своїх близьких або просто знайомих підприємців, початківців нової справи. Умови допомоги можуть бути в останньому випадку менш жорсткими і більш вигідними, ніж в організованих професіоналів венчурного бізнесу.

Необхідно особливо виділити участь у венчурному бізнесі крупних промислових компаній. Багато хто з них зацікавлений у використанні механізмів ризикового фінансу-вання не для отримання додаткового доходу, який у будь-якому випадку не зіставляється з доходами від їх основної виробничої діяльності, а перш за все - для досягнення цілей обраної в сучасних умовах стратегії науково-технічного розвитку. Вносячи, відносно невеликі кошти для освоєння нових проектів малих інноваційних фірм, крупні компанії дістають доступ до нової технології і одночасно можуть дозволити собі відкласти до певного часу організацію аналогічних досліджень і розробок у власних лабораторіях

15.Державне регулювання інноваційного розвитку. Форми і методи стимулювання інноваційного підприємництва в різних державах

Сьогодні в Україні особливо гостро піднялася проблема переведення всіх галузей економіки на інноваційний шлях розвитку. Це пояснюється необхідністю подолання кризи, радикального підвищення показників розвитку виробництва та якості життя населення, а також розумінням того, що наступний прогрес суспільства неможливо забезпечити шляхом відтворення застарілої техніко-технологічної бази та випуску продукції і товарів, що відображають вчорашній день. У зв'язку з цим інновації стають головною умовою не тільки виходу з економічної кризи, а й формування подальшого технологічного рівня сучасного виробництва. Вони є вирішальними як для розвитку окремих регіонів, так і всієї національної економіки, що формується під впливом світових перетворень. Активізація інвестиційного процесу є одним із надійніших механізмів соціально-економічних перетворень.

Досвід більшості країн світу доводить, що активна інноваційна діяльність визначає темпи економічного розвитку, структуру сучасного виробництва, життєвий рівень у країні, а головне - визначає напрямок подальшого економічного розвитку країни. Тому дослідження умов, що забезпечують перехід України на інноваційний шлях розвитку, є сьогодні надзвичайно актуальним завданням.

Держава бере участь в інноваційному процесі як безпосередньо через державний сектор економіки, так і опосередковано, через свої інституції, органи виконавчої влади та місцевого самоврядування. В цілому державне інвестування охоплює ті галузі і виробництва, продукція яких має загальнонаціональний характер та які найближчим часом не підлягають приватизації [3].

Регулювання інноваційного процесу в державі з ринковою економікою має здійснюватися через державну інноваційну політику, яка визначає та підтримує пріоритетні напрями розвитку економіки; через індикативне планування певних показників і встановлення нормативів регулювання інноваційного процесу; шляхом забезпечення належного функціонування договірно-правової системи; через порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт