Завдання

Чи погоджуєтеся ви з такою думкою: світова економічна криза показала, шо держава не тільки може, але й повинна регулювати багато видів діяль­ності, у тому числі у фінансовій сфері. Наведіть аргументи на користь цієї точки зору.

КЛАСИФІКАЦІЯ КРАЇН ЗА СТРУКТУРОЮ ЗАЙНЯТОСТІ В ГАЛУЗЯХ ЕКОНОМІКИ.

Найважливішим показником, за яким визначають, до якої групи країн належить держава за рівнем розвитку суспільства, є частка зайнятих у сіль­ському господарстві (від загальної кількості тих, хто працює). Як правило, чим менша частка населення зайнята в сільському господарстві, тим вищим є рівень розвитку країни.

Ще 150 років тому в більшості країн світу основною галуззю було сільське господарство. У XX ст. за своїм значенням його випередила промисловість. Але в кінці XX — на початку XXI ст. у ряді найрозвиненіших країн і вона по­ступилася своїм місцем невиробничій сфері — банківському сектору, сфері послуг, туризму.

Можна зробити висновок, що більшість країн у своєму розвитку послідов­но проходять кілька стадій: аграрне суспільство — індустріальне суспіль­ство — постіндустріальне суспільство. Відповідно до цих стадій розвитку країни поділяють на п'ять груп.

Завдання

Користуючись джерелами географічних знань, охарактеризувати групи країн за структурою зайнятості в галузях економіки (учитель консультує, а за необхідності допомагає школярам).

(1) Аграрні, Це найменш розвинені країни світу, в основному африканські — Малі, Чад, Мозамбік, Гамбія, Ефіопія. У сільському господарстві таких країн зайня­то понад 60 % працюючого населення.

2. Аграрно-індустріальні. У сільському господарстві цих країн зайнята значна частка працюючих (30—60 %). Але й на промисловість також припадає їх помітна частка (близько 20 %). Прикладами таких країн можуть бути Колумбія й Перу в Південній Америці, Індія, Монголія і Пакистан в Азії. Рівень розви­тку цих країн також переважно невисокий.

3. Індустріально-аграрні. У сільському господарстві цих країн зайнято 15—30 % працюючих, а найбільша їх частка припадає на промисловість. Хоча рівень розвитку таких країн близький до середнього, але господарство багатьох із них розвивається швидкими темпами. До цієї групи належать, зокрема, Туреччина, Бразилія, Аргентина, Україна, Росія, Румунія, Польща.

4. Індустріальні. Особливістю цих країн є те, що в сільському господарстві за­йнята дуже мала частка працюючих — приблизно 10% і менше. При цьому головні надходження ззовні такі держави отримують від експорту промислових товарів. Більшість індустріальних країн розташовані в Європі (Норвегія, Ісландія, Бельгія, Мальта, Данія).

5. Постіндустріальні. Зайнятість у сільському господарстві цих країн теж мала (менше ніж 10%), але головні надходження пов'язані в них уже не з промис­ловістю, а зі сферою послуг, експортом капіталу, туризмом тощо. Таких країн у світі ще небагато, серед них — США, Велика Британія, Франція, Японія, Німеччина.

ПОДІЛ ДЕРЖАВ ЗА РІВНЕМ РОЗВИТКУ

Типологія країн за Б.П. Яценко

Типи країн	Підтипи країн	Країни
Економічеськи розвите країни	Головні країни (країни „великої вісімки”) Малі промислово розвинені країни Промислово розвинені країни Південної півкулі	США, Японія, Німеччина, Франція, Великобританія, Італія, Канада, Росія Нідерланди, Бельгія, Швеція, Швейцарія, Фінляндія, Норвегія, Данія, Австрія і ін. Австралія, Нова Зеландія, Республіка Південна Африка
Середне розвинені країни перехідної економіки	Країни, які із запізненням стали на шлях капіталістичного розвитку Країни нової індустріалізації	Іспанія, Португалія, Греція, Туреччина та інш. Сінгапур, Мексика, Аргентина, Уругвай, Бразілтя, Чилі, Південна Корея
Постсоціалістичні країни перехідної економіки	Постсоціалістичні країни Євразії Молоді незалежні держави	Угорщина, Румунія, Польща, Чехія, Словаччина, Болгарія, Югославія (Сербія та Чорногорія), Словенія, Хорватія, Боснія і Герцеговина, Македонія, Албанія, Монголія Росія, Україна, Белорусь, Литва, Латвія, Естонія, Молдавія, Грузія, Вірменія, Азербайджан, Казахстан, узбекистан, Киргистан, Таджикистан, Туркменістан
Країни, які розвиваються	Країни з порівняно зрілою структурою господарства Країни, які здобувають нафту Менш розвинені країни	Індия, Пакистан, Таїланд, Філіппіни, Індонезія, Венесуела, Перу, Колумбія, Еквадор, Марокко, Туніс, Єгипет і ін. Саудовськая Аравія, Кувейт, ОАЕ, Ірак, Іран і ін. Ефіопія, Сомалі, Танзанія, Чад, Малаві, Бангладеш, Емен, Афганістан і ін.

Запитання та завдання

1. Назвіть види економічних систем.

1. Розкажіть про класифікацію країн за структурою зайнятості в галузях господарства.

2. Що таке аграрна країна? Чим вона відрізняється від індустріальної?

2. Назвіть характерні риси постіндустріальних країн та наведіть приклади таких країн.

Ігрова Хвилинка. Чи знаєте ви країни світу!

Укажіть офіційну назву країни за її неформальною назвою: 1) Країна Сонцяля, що сходить (Японія); 2) Країна Вранішньої Свіжості (Корея); 3) Країна Тюльпанів (Нідерланди); 4) Острів Свободи, або Довга зелена ящірка з очами з води й каменю (Куба); 5) Смарагдовий (Изумрудный) Острів (Ірландія); 6) Піднебесна (Китай); 7) Країна Кленового Листя (Канада); 8) Країна Тисячі Островів (Ін­донезія); 9) Країна Тисячі Озер (Фінляндія); 10) Країна Льоду і Вогню, або Пустельник Атлантики (Ісландія).

Проблемні запитання

1. Точка зору про те, що країни з високими показниками ВВП на душу на­селення обов'язково мають високий рівень життя, не завжди відповідає дійсності. Рівень життя може бути відносно низьким при високих показ­никах обсягів виробництва. Як приклад можна навести ряд країн Африки. Наприклад, Габон має показник ВВП на душу населення — 15,1 тис. дол. США, а Екваторіальна Гвінея — 30,6 тис. дол. США (більший, ніж Іта­лія), але при цьому рівень життя населення низький. Чим би ви пояснили цю невідповідність?

Робота у групах

1. Складіть порівняльну таблицю «Ринкова та командна системи господарю­вання» (за зразком).

Ринкова економіка	Командна економіка
Ґрунтується на приватній власнос­ті, конкуренції, вільному ціноутво­ренні й вільному обміні товарами. Саморегулююча, динамічна сис­тема із внутрішнім порядком і закономірностями, але вона має стихійний характер розвитку із чергуванням спадів і піків ви­робництва. Відбувається розшарування суспіль­ства, з'являються бідні й багаті	Ґрунтується на державній власності, директивному ціноутворенні, центра­лізованому плануванні й розподілі. Державна власність на засоби вироб­ництва. Держава обмежує види діяльності, але гарантує робоче місце, певний рівень життя, безкоштовну освіту й медичну допомогу. Немає істотного соціального розшару­вання суспільства

2. Для того щоб наздогнати розвинені країни, деякі, у першу чергу нові індустріальні, країни використовують моделі «наздоганяючого» розвитку. Суть однієї з моделей полягає в підтримці більшості галузей національної економіки, повній або частковій монополії на зовнішню торгівлю, розви­тку імпортозамінних виробництв, обмеженні доступу конкуруючих товарів і капіталів на внутрішній ринок, неконвертовеності національної валюти (це стримує вивіз капіталу за кордон), формуванні й розвитку внутрішнього ринку. Інша модель націлює на створення конкуренто­ спроможних галузей, що виготовляють продукцію на експорт, при цьому залучається іноземний капітал, у тому числі й шляхом надання податко­вих пільг. Важливою умовою існування цієї моделі є стабільна й передбачувана ситуація в країні, низькі податки. Як ви вважаєте, наскільки перелічені «рецепти» використовуються або можуть бути використані в Україні? Запропонуйте свою модель «наздоганяючого» розвитку для України (урахуйте, що багато країн використовували елементи обох мо­делей).

3. Середній показник ВВП на душу населення для 25 високорозвинених країн становить 29,5 тис. дол. США, а для 25 країн із низьким по­казником — 793 дол. США. Різниця середніх показників становить 37,2 разу. Ще більш значний розрив існує між середніми показниками верхньої й нижньої десятки — 53,6 разу. Чим би ви пояснили такі розбіжності?

4. Деякі фахівці називають найбідніші країни світу вагоном, який відстав і ніколи не наздожене потяг, що швидко рухається. Спробуйте знайти аргументи «за» та «проти» цього твердження.