КУРС ЛЕКЦІЙ “ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ” Доцент Бардась А.В. ТЕМА 12

Кафедра менеджменту організацій Інституту Економіки НГУ 4

Тема 12. Функція контролю

12.1 Сутність та типи контролю

12.2 Характеристика ефективного контролю

12.3 Інструменти контролю

Література:

Робінс Стівен П., Коултер М. Менеджмент: 6-ті видання. Пер. з англ. - М.:Видавничий дім „вільямс”, 2004. - с.з. 704-726

Мескон М., Альберт М., Хедоурі Ф. Основи менеджменту. - М: Справа, 2000. - с.з. 390-422.

Мета лекції – розглянути зміст функції контролю як складової процесу управління.

Завдання:

1. Розглянути сутність, типи та характеристики контролю.

2. Ознайомитись з інструментами контролю.

12.1 Сутність та типи контролю

Контроль — це процес забезпечення досягнення організацією своїх цілей.

Процес контролю складається з встановлення стандартів, виміру фактично досягнутих результатів і проведення корегувань у випадку, якщо досягнуті результати істотно відрізняються від встановлених стандартів.

Необхідність контролю:

• невизначеність.

• попередження виникнення кризових ситуацій.

• підтримка успіху

• широта контролю.

Контроль повинен бути всеосяжним. Контроль є фундаментальним елементом процесу керування.

Рис. 1. - Час здійснення основних видів контролю.

Основними засобами здійснення попереднього контролю є реалізація певних правил, процедур і ліній поведінки. Суворе дотримання правил і лінії поведінки - це спосіб пересвідчитися у русі в обраному напрямку. В організаціях попередній контроль використовується по відношенню до людських, матеріальних і фінансових ресурсів.

Поточний контроль не проводиться буквально одночасно з виконанням самої роботи. Скоріше він базується на вимірі фактичних результатів, отриманих після проведення роботи, спрямованої на досягнення бажаних цілей. Для того щоб здійснювати поточний контроль, таким чином, апарату управління необхідний зворотний зв'язок.

У рамках підсумкового контролю зворотний зв'язок використовується після того, як робота виконана. Або відразу по завершенню контрольованої діяльності, або після закінчення певного періоду часу фактично отримані результати порівнюються з необхідними.

Хоча заключний контроль здійснюється занадто пізно, щоб відреагувати на проблеми в момент їхнього виникнення, він виконує дві важливі функції.

1) надає керівництву організації необхідну для планування інформацію у випадку, якщо аналогічні роботи передбачається проводити в майбутньому.

2) сприяє мотивації.

У процедурі контролю є три основні етапи: розробка стандартів і критеріїв, співставлення з ними реальних результатів і прийняття необхідних коригувальних дій.

Стандарти - це конкретні цілі, прогрес у відношенні яких піддається виміру. Ці цілі є явними результатами процесу планування. Всі контрольовані стандарти організації обираються з її численних цілей і стратегій.

Другий етап процесу контролю полягає в співставленні реально досягнутих результатів із визначеними стандартами. На цьому етапі менеджер приймає важливе рішення: наскільки припустимі або відносно безпечні виявлені відхилення від стандартів. Визначення масштабу припустимих відхилень є кардинально важливим питанням. Якщо взято занадто великий масштаб припустимих відхилень, то виникаючі проблеми можуть набути загрозливих рис. Але у протилежному випадку організація змушена реагувати на найменші відхилення, витрачаючи багато ресурсів та часу. Така система контролю може паралізувати й дезорганізувати роботу організації й буде скоріше перешкоджати, ніж допомагати досягненню цілей. У подібні ситуації характеризуються високим ступенем контролю, але сам процес контролю стає неефективним.