3.2 Організаційна культура як елемент внутрішнього середовища
Організаційна культура – це система загальних для членів організації внутрішніх цінностей, які значною мірою визначають їх спосіб дій. Найчастіше у витоків організаційної культури стоять засновники організації, оскільки саме їх бачення організації визначає принципи діяльності та домінуючі цінності при відборі персоналу та роботі з працівниками. Організаційна культура виникає у момент створення організації, а її зміни пов’язані із значними труднощами, вона формується на основі сприйняття. Люди сприймають культуру організації виходячи з того, що вони бачать та чують у власній організації. Не зважаючи на різницю в освіті, фаховій підготовці та займаних посадах співробітники організації схильні описувати культуру організації однаково. По друге, культура організації носить виключно описовий характер, тому не може оцінити, подобається працівникам культура власної організації чи ні.
Дослідження дозволили виявити сім характеристик, які загалом визначають культуру організації:
Новаторство та прийняття ризику – наскільки в організаціях заохочується творчість співробітників та їх готовність до прийняття на себе ризику.
Увага до дрібниць – наскільки від працівників вимагається виявлення точності, аналітичних здібностей та уваги до деталей.
Орієнтованість на результат – наскільки менеджери зосереджені на результатах, а не на методах та процесах досягнення цілей.
Орієнтованість на людей – наскільки в процесі прийняття рішень враховують вплив цих рішень на персонал організації.
Орієнтованість на колектив – наскільки ділова діяльність організовується навколо колективу, а не окремого працівника.
Агресивність – наскільки агресивність та кар’єризм працівників переважають їх здатність до співпраці.
Стабільність – наскільки організаційна діяльність спрямована н збереження існуючого стану організації, на відміну від спрямованості на зростання та розвиток.
Існують організації з сильними культурами – це ті, у яких основні цінності активно підтримуються та сприймаються більшістю працівників. Сила організаційної культури залежить від таких факторів як розмір організації, тривалості її існування, плинності кадрів та інтенсивності формування культури. У більшості організацій існують або сильні, або середні культури.
Матеріальними проявами організаційної культури (артефактами) виступають історії, традиції, мова, матеріальні символи.
Традиції – це послідовність дій, які повторюються, та які відображають основні цінності організації, а також підкреслюють її важливі цілі.
3.3 Середовище прямого та опосередкованого впливу
Під зовнішнім середовищем організації розуміють зовнішні інституції чи сили, що потенційно впливають на роботу організації.
Деякі дослідники поділяють зовнішнє середовище на загальне та специфічне. Під загальним зовнішнім середовищем розглядають все те, що знаходиться поза межами організації. Специфічне зовнішнє середовище є частиною зовнішнього середовища, яке безпосередньо впливає на досягнення організацією визначених цілей.
Зовнішнє середовище організації включає такі елементи, як споживачі, конкуренти, урядові заклади, постачальники, фінансові організації і джерела трудових ресурсів, пов’язані з діяльністю організації.
Середовище прямого впливу включає фактори, що безпосередньо впливають на операції організації і відчувають на собі безпосередній вплив операцій організації. До цих факторів варто віднести постачальників, трудові ресурси, закони й установи державного регулювання, споживачів і конкурентів. Під середовищем непрямого впливу розуміються фактори, які можуть не робити прямого негайного впливу на операції, але проте позначаються на них. Тут мова йде про такі фактори, як стан економіки, науково-технічний прогрес, соціокультурні та політичні зміни, вплив групових інтересів і істотні для організації події в інших країнах .
Характеристики зовнішнього середовища
Взаємозв'язок факторів зовнішнього середовища — це рівень сили, з яким зміна одного фактора впливає на інші фактори. проекту по подоланню енергетичної залежності від інших країн.
Під складністю зовнішнього середовища розуміється число факторів, на які організація зобов'язана реагувати, а також рівень варіативності кожного фактора.
Мінливість середовища — це швидкість, з яким відбуваються зміни в оточенні організації
Невизначеність зовнішнього середовища залежить від кількості інформації, якою володіє організація (або особа) із приводу конкретного фактора, а також функцією впевненості в цій інформації. Якщо інформації мало або є сумніви в її точності, середовище стає більш невизначеним, чим у ситуації, коли наявна адекватна інформація і є підстави вважати її високонадійною.