Основні характеристики початку хХст. (політичні та соціально-економічні).
Особливим явищем політичного життя, характерними лише для поч..ХХст була поява тоталітарних режимів в різних країнах світу.
Тоталітаризм (від латинського «totalitas» - «повнота», «цільність»; вперше цей термін був застосований у 1925 р. лідером італійських фашистів Б. Муссоліні для характеристики політичного і державного режиму, який встановився тоді в Італії. Невдовзі термін «тоталітаризм» утвердився і в політології) - політичний режим і система державної влади з використанням насильницьких засобів у процесі управління суспільством, відсутністю політичного плюралізму й демократичних свобод, обмеженням політичних прав усього населення. Хар-ні риси:
Зосередження державної влади в руках певної групи (політ. партії), яка править монопольно;
Жорстоке централізоване управління економікою та політикою, ЗМІ, культурою тощо;
Наявність однієї, чітко сформованої, панівної ідеї;
Поглинання особистості колективом;
Контроль за суспільством за допомогою розгалуженого репресивного апарату та методів терору;
Культ особи лідера (вождя).
Наявність тоталітарних режимів не можна сприймати однозначно гарно чи погано, це кожна людина визначає для себе особисто, тому й ви повинні будете сформувати власне ставлення до даного факту в історії людства. Звісно, за своєю сутністю, тоталітаризм був протилежністю демократизму та гуманізму.
У країнах демократичного шляху розвитку відбувався подальший розвиток ринкової економіки, ліберальної демократії, зміцнення громадянського суспільства у післявоєнний період.
Головні політичні проблеми періоду - демократизація суспільства, створення соціального законодавства, зменшення протиріч між капіталом та найманою працею.
Іншою особливістю розвитку країн світу було розгортання національно-визвольних рухів. Під гаслами націоналізму (виокремлення етнічних груп в окремі державні формування) розпадалися багатонаціональні імперії, активізувалися національні рухи в Азії й Африці.
Перестали існувати імперії - Німецька, Австро-Угорська, Османська, Російська. На їх руїнах виникли незалежні держави: Радянська Росія (РРФСР), Польща, Латвія, Литва, Естонія, Фінляндія (колишні внутрішні колонії Росії), Австрія, Угорщина, Чехословаччина» Королівство сербів, хорватів і словенців (з 1929 р.т Югославія), що утворилися в результаті розпаду Австро-Угорщини. Істотно змінилися кордони європейських держав - 70% сучасних кордонів є результатом гео-політичних змін, які відбулися після Першої світової війни.
Початок XX ст. характеризується революціями: в Росії у 1917 р. - у лютому повалено монархію, а в жовтні вста¬новлено невідомий до цього часу політичний режим -«диктатуру пролетаріату», у Німеччині, Австро-Угорщині, Фінляндії, Словаччині.
Посилився національно-визвольний рух в Азії і Африці:
• у Туреччині скинуто султана і проголошено республіку;
• Китай об'єднано і встановлено національний уряд на чолі з партією Гоміндан;
• в Індії британські колонізатори змушені піти на розширення представництва індійців в органах влади.
В економічному відношенні означений період - це дер¬жавно-монополістичний (імперіалістичний) капіталізм, наслідком становлення якого стало зростання еко¬номічної ролі держави у житті країни. Держава не тільки створювала умови для економічного розвитку країни (державні закони як «правила гри» в економіці), як це було раніше, а й сама ставала власником чи співвласником засобів виробництва.
Цей період відзначається формуванням і протистоянням двох політичних блоків Троїстого союзу та Антанти. Перший було сформовано у 1882р. за умов, що ВБ втрачала свої лідируючі позиції, поступаючись Франції, яка захопила Туніс та сформувала лінію власних колоній на Півночі Африки, змінивши вектор зовнішньо-політичних відносин Італії. Остання звернула увагу на союз з Німеччиною, з метою протистояти існуючим лідерамю Вле Бісмарк погодився на цей союз лише за умов, що Італія домовиться з Австро-Угорщиню, адже остання вже мала домовленість із Німеччино., у складі «Союзу Трьох імператорів». Італія погодилась на цей союз (з А-У), при цьому відмовилась навіть від італійських міст, які були захоплені А-У. 20.05.1882р. було підписано таємну угоду між ціма трьома державами та утворено Троїстий союз. (стр. 165 Документи та матеріали зі Всесвітньої історії 6-11 класи. – витяг із цього договору. Дод.6) т.т. за цим договором дві держави зобов’язувались бі висткпти на боці Італії, якщо Франція нападе на останню без провокації з боку Іт, та навпаки.
Ст.166 Документи та матеріали зі Всесвітньої історії 6-11 класи. – з англ.. журналу «Сатердей Ревью» 1897р. дод.7
На поч..ХХст. загостювались протистояння між Німеччиною, яка на той момент, в принципі, могла перемогти у війні, якщо почала б, та Англією і франко-російським союзом. Історія вирішила питання в напрямку англо-франко-російського союзу. -8.04.1904р. було підписано англо-французьку угоду, яка отримала назву Антанта (фактично угода про врегулювання територіальних відносин між цима державами), а у 1907р. до цієї угоди приєдналась Росія (з метою врегулювання спільних питань на Середньому Сході).
Відносини між Троїстим союзом і Антантою загострювались, т.я. кожне об’єднання переслідувало власні цілі, використову.чи інші держави.
ХІХ\ХХст.ст. у розвитку провідних країн світу означилися помітними нові явища. Вони стали овновою для появи теорії про вступ капіталізму в стадію імперіалізму (див. поняття).
Новими особливостями капіталізму того часу (згідно британського економіста Дж.А.Гобсона) тогочасна ВБ отримувала прибутків більше від вивозу капіталу, ніж від вивозу товарів; фінансисти прагнули до політичного диктату в країні, до розміщувалися їх основні капіталовкладення (Банки отримували великі прибутки з кредитів, які убли надані іноземним державам); ВБ та ФР провадили зовнішню політику, спрямовану на забезпечення ринків для вигідного вкладення капіталів (колоніальна політика).
Основні ознаки імперіалізму сформовані В.Леніним (соціал-демократ):
Концентрація виробництва та капіталу, яка дійшла до такого високого ступеня розвитку, що виникли монополії, які стали відігравати вирішальну роль у господарському житті;
Злиття банківського капіталу з промисловим і створення на основі цього «фінансового капіталу» - фінансової олігархії;
Вивіз капіталу, на відміну від вивозу товарів, набуває особливо важливого значення;
Утворення міжнародних монополістичних союзів, що ділять світ на свої сфери впливу;
Завершення територіального поділу світу провідними державами.
На поч..ХХст. народонаселення світу становило 1 млрд. 635млн. осіб. Темпи зростання населення збільшувались достатньо щвидко (дод.№2).
Темпи зростання народонаселення в Європі, порівняно з іншими регіонами світу, був найнижчим. Міське населення становило 13,6%. Але к-ть міст-мільйонників збільшувалось, на поч.. ХХст – 13, а у ХІХ – 2.
Досить високою була міграційна активність населення. Кількість іммігрантів на поч..ХХст. була найбільшою за всю історію розвитку країн. Головним районом еміграції залишалась Європа, а регіоном імміграції – Північна Америка + Африка, Австралія, Нова Зеландія. Із Китаю – Південно-Східна Азія, з Індії – Східна або Південна Африка.
На поч..ХХст. серед європейських держав перше місце урбанізації займала ВБ, найбільшим містом тогочасної Європи й світу був Лондон, за ним Берлін, Париж, Петербург, Відень і Москва (6 міст-мільойнників).
Висновок:_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________