4.Розвиток західноукраїнської поезії і прози.

Донині не розв'язано питання про формальну організацію художньої прози. Досить поширеною є думка, що за своєю організацією проза не має принципових відмінностей від повсякденного побутового мовлення. Її опоненти небезпідставно стверджують, що в прозових жанрах є своя складна і внутрішньо закономірна структура, яка принципово відрізняється від віршового ритму і при цьому усе ж виводить прозу за межі буденної мови (Гюстав Флобер, Антон Чехов, Михайло Коцюбинський, Ернест Хемінгуей та ін.), вимагаючи від автора не меншої напруги і майстерності, ніж вірш.

Художня своєрідність прози не вичерпується принципами зовнішньої організації мови. У прозі домінують суттєво відмінні способи та форми словесної образності від тих, якими користується поезія. Так, різні види тропів, які здебільшого мають велике значення для організації поетичного мовлення, у прозі посідають куди менш помітне місце.Якщо в поезії джерелом «художньої енергії» є взаємодія, взаємовіддзеркалення словесних вимислів, здійснюване різними формами зіставлення слів (порівняння, метафора, метонімія тощо), то для прози найбільш характерною є взаємодія різних мовних планів: мови автора, оповідача, персонажів. Через взаємовіддзеркалення цих мовних планів здійснюється осмислення і оцінка зображуваного.Художньо-словесна тканина у прозі (порівняно з поезією) постає більш «прозорою», що, здавалось би, відтворює певну життєву реальність безпосередньо. Разом з тим постійно відчутна образна сила митця, майстерність володіння словом, згармонійована точність і ясність мовних планів. Значно більшу роль у прозі відіграє сюжет, послідовний розвиток дії; предметнішими і більш визначеними є характери та обставини.

5.Література повоєнного десятиліття.

Останнім часом значно посилився інтерес істориків та краєзнавців до вивчення повсякденного життя народу в післявоєнні роки. Цей період привертає особливу увагу українських учених, адже тривалий час вони були позбавлені можливості об'єктивно висвітлювати тогочасну соціально-економічну ситуацію в Україні, суспільно-політичні настрої населення тощо. Окрім того, за радянських часів більшість матеріалів надійно зберігалася в архівних установах під грифом „таємно" та „цілком таємно".Повоєнні роки, окрім радості перемоги у Великій Вітчизняній війні, принесли українцям численні труднощі. Економіка республіки була вщент зруйнована минулою війною. На цьому питанні влада зосередила особливу увагу. Пріоритетною галуззю економіки вважалася важка промисловість, куди асигнувалися великі капіталовкладення та залучалися значні трудові ресурси. На плечі українського робітництва ліг основний тягар відновлення промислового потенціалу України. Значне місце у відродженні республіки відіграла українська робітнича молодь. Ціною надзвичайного напруження фізичних та моральних сил вони сумлінно та добросовісно працювали заради найскорішого подолання жахливих наслідків війни. В умовах, коли всі наявні матеріальні та людські ресурси були кинуті на виконання завдання щодо подолання економічного відставання СРСР від країн Заходу, питанням налагодження житлово-побутових умов та покращення рівня життя, на жаль, не приділялося достатньої уваги. Метою цієї розвідки є на основі залучення маловідомих широкому загалу архівних та інших недостатньо вивчених матеріалів висвітлити головні аспекти повсякденного життя української робітничої молоді та проаналізувати соціальну політику держави в перше повоєнне десятиліття. Визначити ступінь забезпеченості молодих робітників основними матеріальними та соціальними благами.Переважна більшість радянських дослідників відмічали, що численні повоєнні труднощі вдалося подолати саме в повоєнні роки. У той же час, у своїх роботах вони оминали питання більш глибокого дослідження загального рівня життя української робітничої молоді, обмежуючись констатацією „високого" або „достатнього" рівня життя [4, с 9]. У повоєнні роки практично не існувало чітко визначених та диференційованих життєвих стандартів. Тому при характеристиці повсякденного життя, на нашу думку, доречним буде залучення сучасних трактувань цього поняття.Після здобуття Україною незалежності чимало вітчизняних істориків торкалися нашої проблематики. Зокрема, деякі аспекти дослідження робітничої повсякденності порушили на сторінках своїх праць такі історики, як Л. Ковпак, та Л. Хойнацька [5; 7; 8]. Захищено низку дисертацій, де також було висвітлено деякі аспекти повоєнного рівня та умов життя [2; 3; 6]. Однак, попри наукову перспективність та актуальність цієї проблематики, поки що не існує ґрунтовного дослідження матеріально-побутових умов життя та праці української робітничої молоді в перше повоєнне десятиліття.Однією з найболючіших проблем, що значно ускладнювала повсякденне життя молодих робітників та службовців у повоєнні роки, була житлово-побутова. Під час минулої війни було зруйновано половину довоєнного житлового фонду [5, с 16]. Влада активно зайнялася житловим питанням, обравши простіший і дешевший напрямок - відновлення зруйнованих будівель та зведення тимчасового житла. Найлегшим способом зведення тимчасового житла на той час вважалося переобладнання в бараки обгорілих, напівзруйнованих і недобудованих приміщень. На жаль, будівництво нового житла здійснювалося в значно менших обсягах, ніж відновлювальні роботи. Така практика зберігалася протягом усього повоєнного десятиліття.

Література

1.Список репресованих письменників. З книги «Олтар скорботи. Мартиролог українського письменства» (готується до друку)

2."Розстріляне відродження" (освітня програма Меморіалу)

3.Орест Субтельний Радянська Україна: новаторські 20-ті

4.Орест Субтельний Радянська Україна: драматичні 30-ті

5.Поети розстріляного відродження (реферат)