4.1.Роль та значення правомірної поведінки у суспільстві.

Як вже зазначалося у попередньому розділі правомірна поведінка є суспільно-корисною правовою поведінкою,яка відповідає нормам і принципам права.

Соціологія права визначає головні мотиви правомірної поведінки: ідейна переконаність у суспільній значущості, корисності вчинку; обов'язок перед суспільством, правовий обов'язок; професійне відчуття відповідальності; практична корисність вчинку для інших; стереотип, звична поведінка; конформізм; боязнь юридичної та моральної відповідальності; особиста користь від вчинку; егоїстичні інтереси; негативні мотиви (помста, ревнощі та ін.), які реалізуються правовими засобами. [43]

Саме правомірна поведінка становить сутність правопорядку. Через правомірну поведінку здійснюється управління суспільством, його життєдіяльність. Основна маса виникаючих і діючих у суспільстві правовідносин має у своєму підґрунті правомірну поведінку.

Важливими передумовами такої поведінки є рівність громадян у суспільстві та принцип поваги до особистості.

Виокремлюють кілька видів правомірної поведінки особистості.

Матеріальна. Спрямована на досягнення соціоекономічних, інтелектуальних та інших результатів, реалізацію політичних, економічних, побутових прав та обов'язків.

Інструментальна. Постає у вчинках, що мають певні юридичні наслідки (вступ до шлюбу, отримання паспорта, оформлення купівлі-продажу), коли виникнення, зміна і захист матеріальних правових відносин потребують правового закріплення.

Правова бездія. Виявляється у дотриманні законів, ухиленні від заборонених правовими нормами вчинків, невикористанні своїх прав.

Соціально-правова активність. Будучи протилежною правовій бездії, постає як добровільна ініціативна діяльність, що сприяє зміцненню правопорядку, повага, інтерес до права, визнання престижу правових норм, виконання громадських обов'язків у правовій сфері. Вона є позитивною діяльністю, спрямованою на реалізацію загальнозначущих цілей права, перебільшує звичайні вимоги закону, тому що вона ініціативніша, активніша та результативніша (затримання злочинця, захист потерпілого).

Генезис правомірної поведінки відбувається у такій послідовності:

— формування особистості з певною соціальною орієнтацією;

— формування в особистості конкретної мотивації;

— планування вчинку та прийняття рішення про його здійснення;

— реалізація прийнятого рішення.

На всіх цих етапах діє внутрішній контроль особистості, яка взаємодіє з конкретним зовнішнім середовищем. Загалом правомірна поведінка є найпоширенішою формою правової поведінки. [44]

Таким чином,враховуючи ознаки правомірної поведінки,можемо бачити,що вона відіграє досить велику роль у формуванні суспільстві.

4.2.Правове виховання,як засіб попередження правопорушення.

Виховання можна визначити як процес систематичного, організованого і цілеспрямованого впливу на свідомість людини, її духовний та фізичний розвиток, з метою формування повноцінної особистості як невідє'мної частини суспільства, зумовлений дією багатьох об'єктивних і субєктивних чинників. У широкому розумінні — це сукупність всіх впливів на свідомість, поведінку та психіку людини, спрямованих на її підготовку до активної участі у виробничому, культурному, громадському житті суспільства. У вузькому — виховання є планомірним впливом батьків, школи та вузу на вихованця.

Одним із видів виховання є правове. Рівень правового виховання, формування правової свідомості та правової культури — один із важливих критеріїв і передумов побудови демократичної, соціальної, правової держави та громадянського суспільства в Україні.[46]

Правове виховання — виховна діяльність сім'ї, школи, правоохоронних органів, спрямована на формування правової свідомості та правомірної поведінки дітей.

[46]

Правове виховання тісне пов’язане з усіма видами соціального виховання–моральним, політичним, естетичним та ін. їх можна назвати «субправовими», тобто такими, що «прилягають до правового», «пов’язані з правовим», оскільки всі вони втягуються в орбіту правового виховання.

Ознаки (риси) правового виховання:

1)  будується на засадах системи норм права;

2)  припускає впровадження в правосвідомість виховуваних складових елементів упорядкованих суспільних відносин — дозволянь, зобов’язувань, заборон.

Поєднуючись у процесі функціонування права із заходами державного забезпечення, дозволяння, зобов’язування, заборони перетворюються на первинні засоби правового регулювання, які створюють умови для здійснення правомірної поведінки;

3)  спирається на можливість застосування примусової сили держави через покладання юридичної відповідальності на правопорушників;

4) охоплює суб’єктів права, які не тільки додержуються правових норм, а й є схильними до правопорушень та порушили ці норми;

5) здійснюється за допомогою спеціальних правовиховних способів і засобів;

6) здійснюється вихователями, що, як правило, мають юридичну освіту або спеціальну юридичну підготовку.

Правове виховання тісно пов'язане з іншими видами виховання. Неможливо уявити правове виховання без морального. Це пояснюється тим, що і право, і мораль спрямовані на формування необхідної поведінки людей відповідно до визначених норм та принципів поведінки.

Моральне виховання — це цілеспрямований процес формування у людини знань, моральних потреб, ідейно-моральних переконань, моральних якостей і почуттів, стійких і звичних норм поведінки, які відповідають моральному ідеалу.

Правове виховання органічно пов'язане з ідейно-політичним вихованням. Право є одним із засобів здійснення державної політики. Воно надає політичним вимогам загальнообов'язкового характеру, забезпечує стійкість та визначеність суспільних відносин. Держава за допомогою права повинна впливати на людей з метою формування у їх свідомості переконання (ідей) побудови демократичної, соціальної, правової держави.[47]

Сутністю правового виховання є формування правової настанови на узгодження прагнень і сподівань особи з інтересами і сподіваннями суспільства, тобто процес вироблення непохитних правових ідей і принципів у правосвідомості виховуваних, формування правової культури.[ http://books.br.com.ua/9116]

Основним нормативним документом, який регулює процес здійснення правового виховання населення, є Закон України «Про освіту». Окремі аспекти даного напряму виховання, а саме основні напрями правової освіти та форми її реалізації, визначені у Програмі правової освіти населення, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України № 366 від 29 травня 1995 р. Вона визначає правову освіту як процес засвоєння знань про основи держави та права, виховання у громадян поваги до закону, до прав людини, небайдужого ставлення до порушень законності й правопорядку. Правова освіта — це необхідний елемент правової культури.

[48]

До функцій правового виховання відносяться:

1)  передача виховуваним (індивідам, громадським групам) певної суми правових знань, навичок, умінь;

2) формування правових ідей, почуттів, переконань у правосвідомості виховуваних, вироблення правової настанови на правомірну поведінку;

Таким чином, узагальнюючи викладене вище можна дати таке визначення:

правове виховання — це цілеспрямована, організована, послідовна, систематична та системна діяльність з боку держави, її органів, установ та організацій, інших учасників правовиховної діяльності з метою формування у особи належного рівня правової свідомості та правової культури, законослухняності, правомірної поведінки, а також прагнення до соціально-правової активності.[48]

4.3.Співвідношення правомірної поведінки і правопорушення.

Взаємодією протиправної та правомірної поведінки є те,що обидві вони є правовою поведінкою,яка є єдністю протилежностей,вивчати які необхідно в тісному взаємозв'язку між собою і з умовами життя суспільства.

Як вже зазначалося у першому розділі:будь-яка юридично значуща поведінка суб'єктів права (індивідуальних чи колективних) є правовою: вона передбачена нормами права і тягне за собою юридичну оцінку і юридичні на­слідки (позитивні або негативні).[49]

Позитивною чи звичною поведінкою можна назвати дії особи щодо постійного дотримання правил дорожнього руху незалежно від наявності працівника Державної автомобільної інспекції (ДАІ).

[50]

Одним із прикладів взаємодії правомірної поведінки і правопорушення є правоохоронна діяльність.

Під правоохоронним органом розуміють державну установу (або державну юридичну особу), яка діє в системі органів влади й виконує на основі закону державні функції (владні, організаційно-розпорядчі, контрольно-перевірочні тощо) в різних сферах внутрішньої та зовнішньої діяльності Української держави. В Законі України "Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів" подано перелік правоохоронних органів, до яких, зокрема, належать:органи прокуратури,органи внутрішніх справ,органи службової безпеки та інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції (ст. 2).

[51]

Обов'язковою умовою ефективного функціонування правоохоронних органів, виконання ними покладених на них законом функцій, дотримання посадовими і службовими особами цих органів законності, забезпечення реалізації прав та свобод людини і громадянина є чітка правова регламентація їх діяльності.

Оскільки до головних функцій правоохоронних органів відносяться охорона навколишнього суспільства,а саме:розгляд судових справ у всіх інстанціях,провадження і розслідування кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення,оперативно-розшукова діяльність,охорона громадського порядку і громадської безпеки та ін.,ми можемо бачити що всі дії правоохоронним органам покладені на забезпечення цілком безпечного та соціально-захищеного суспільства,а отже на боротьбу проти правопорушення.

[52]

Спеціальні державні органи здійснюють профілактику правопорушення,тим самим при реалізації своїх методів відбувається взаємозв’язок між правомірною поведінкою(правоохоронним органом),та протиправною(правопорушником).

Список літератури:

1. «Теорія держави і права» Зайчук О.В.;Оніщенко Н.М.

2. «Загальна теорія держави і права» Цвік М.В.,Петришин Л.В.

3. «Теорія держави і права» Зайчук О.В.;Оніщенко Н.М.

[http://ebk.net.ua/Book/law/zaychuk_tdp/part3/2301.htm]

4. «Словник юридичних термінів»

[ http://oksak.pp.net.ua/publ/4-1-0-60]

5. «Загальна теорія держави і права» Цвік М.В.

6. «Теорія держави і права» Зайчук О.В.;Оніщенко Н.М.

[http://ebk.net.ua/Book/law/zaychuk_tdp/part3/2301.htm]

7. «Правознавство» Олійник А.Ю.

[http://pidruchniki.com.ua/00000000/pravo/osnovi_pravovoyi_povedinki_yuridichnoyi_vidpovidalnosti]

8. «Загальна теорія держави і права» Кельман;Мурашин

9. «Теорія держави і права» Волинка К.Г.

10. «Загальна теорія держави і права» Цвік М.В.

11. «Правознавство» Олійник А.Ю.

[http://pidruchniki.com.ua/00000000/pravo/osnovi_pravovoyi_povedinki_yuridichnoyi_vidpovidalnosti]

12. «Правознавство» Олійник А.Ю.

[http://pidruchniki.com.ua/00000000/pravo/osnovi_pravovoyi_povedinki_yuridichnoyi_vidpovidalnosti]

13. «Загальна теорія держави і права» Кельман;Мурашин

14. «Теорія держави і права:Підручник/Пер.з рос.-Харків:Консум,2001-656с.» Скакун О.Ф.

15. «Загальна теорія держави і права» Кельман;Мурашин

16. «Загальна теорія держави і права» Кельман;Мурашин

17. «Теорія держави і права» Волинка К.Г.

18. «Теорія держави і права» Зайчук О.В.;Оніщенко Н.М.

19. «Теорія держави і права» Скакун О.Ф.

20. «Загальна теорія держави і права» Цвік М.В.

21. «Загальна теорія держави і права» Кельман;Мурашин

22. «Загальна теорія держави і права» Кельман;Мурашин

23. «Загальна теорія держави і права» Цвік М.В.

[http://www.radnuk.info/pidrychnuku/teoriua-prava/38-tsvik/84--xxiii-s-1-----.html]

24. «Правознавство» Олійник А.Ю.

[http://pidruchniki.com.ua/00000000/pravo/osnovi_pravovoyi_povedinki_yuridichnoyi_vidpovidalnosti]

25. «Теорія держави і права» Зайчук О.В.;Оніщенко Н.М.

[http://ukrlibrary.com.ua/books/20/6/3/2301.html]

26. «Теорія держави і права» Андрусяка Т.Г.

27. «Загальна теорія держави і права» Кельман;Мурашин

[http://www.uristinfo.net/2010-12-16-20-00-40/19-2011-01-17-12-39-56/342--xxi---.html]

28. «Теорія держави і права» Зайчук О.В.;Оніщенко Н.М.

[http://ukrlibrary.com.ua/books/20/6/3/2301.html]

29. «Теорія держави і права» Андрусяка Т.Г.

30. «Теорія держави і права» Зайчук О.В.;Оніщенко Н.М.

[http://ukrlibrary.com.ua/books/20/6/3/2301.html]

31. «Теорія держави і права» Зайчук О.В.;Оніщенко Н.М.

[http://ukrlibrary.com.ua/books/20/6/3/2301.html]

32. «Правознавство» Копєйчиков В.В.

[http://ebk.net.ua/Book/BookPravothnavstvo/Glava3/R1G3par11.htm]

33. «Теорія держави і права» Скакун О.Ф.

[http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/33/34/]

34. «Теорія держави і права» Зайчук О.В.;Оніщенко Н.М.

[http://ukrlibrary.com.ua/books/20/6/3/2303.html]

35. «Правознавство» Копєйчиков В.В.

[http://ebk.net.ua/Book/BookPravothnavstvo/Glava3/R1G3par11.htm]

36. «Теорія держави і права» Скакун О.Ф.

37. «Правознавство» Копєйчиков В.В.

[http://ebk.net.ua/Book/BookPravothnavstvo/Glava3/R1G3par11.htm]

38. «Теорія держави і права» Зайчук О.В.;Оніщенко Н.М.

[http://ukrlibrary.com.ua/books/20/6/3/2301.html]

39. «Загальна теорія держави і права» Кельман;Мурашин

[http://www.uristinfo.net/2010-12-16-20-00-40/19-2011-01-17-12-39-56/342--xxi---.html]

40. «Правознавство» Олійник А.Ю.

[http://pidruchniki.com.ua/17910211/pravo/sklad_pravoporushennya_yogo_oznaki]

41. «Теорія держави і права» Зайчук О.В.;Оніщенко Н.М.

[http://ukrlibrary.com.ua/books/20/6/3/2303.html]

42. «Теорія держави і права» Скакун О.Ф.

43. «Соціологія» Городяненко В.Г.

[http://ebk.net.ua/Book/sociology/gorodyanenko_sotsiologiya/part3/3304.htm]

44. «Соціологія» Городяненко В.Г.

[http://ebk.net.ua/Book/sociology/gorodyanenko_sotsiologiya/part3/3304.htm]

45. «Теорія держави і права» Зайчук О.В.;Оніщенко Н.М.

[http://ebk.net.ua/Book/law/zaychuk_tdp/part3/1901.htm]

46. «Педагогіка» Волкова Н.П.

[http://ebk.net.ua/Book/pedagogics/volkova_pedagogika/part2/2306.htm]

47. «Теорія держави і права» Зайчук О.В.;Оніщенко Н.М.

[http://ebk.net.ua/Book/law/zaychuk_tdp/part3/1901.htm]

48. «Теорія держави і права» Зайчук О.В.;Оніщенко Н.М.

[http://ebk.net.ua/Book/law/zaychuk_tdp/part3/1901.htm]

49.«Загальна теорія держави і права» Цвік М.В.

[http://www.radnuk.info/pidrychnuku/teoriua-prava/38-tsvik/84--xxiii-s-1-----.html]

50. «Правознавство» Олійник А.Ю.

[http://pidruchniki.com.ua/15100827/pravo/pravomirna_povedinka]

51.«Суд,правоохоронні та правозахисні органи України»Маляренко В.Т.

52.«Правоохоронні органи та правоохохоронна діяльність» Атіка Мель

ник;Хавронюк

[http://www.pravouch.com/page/pravoxr/ist/ist-22--idz-ax292--nf-4.html]

Список використаних джерел:

1. «Теорія держави і права» Зайчук О.В.;Оніщенко Н.М.:(основні поняття,категорії,прав,конструкції та наук. концепції) : навч.посіб. / За ред.О.В.Зайчук,Н.М.Оніщенко. –К.:Юрінком Інтер,2008.-400 с.-Бібліогр.: с.376-387.

2. «Загальна теорія держави і права» Цвік М.В.,Петришин Л.В. [Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів] / М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін.; За ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М. В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О. В. Петришина. — Харків: Право, 2009. — 584с.

3. «Словник юридичних термінів»

4. «Правознавство» Олійник А.Ю. К.:Всеукраїнська асоціація видавців "Правова єдність", 2008.– 792с.укр.

5. «Загальна теорія держави і права» : Підручник. – К.:Кондор,2008. – 477 с.

6. «Теорія держави і права» Волинка К.Г.Навч.посіб. -2008. -240 с.-Бібліограф. С.229-232

7. «Теорія держави і права» Скакун О.Ф. Підручник / Пер. з рос. — Харків: Консум, 2001. — 656 с.

8. «Правознавство» Копєйчиков В.В,Колодій А.М..:Підручник / за ред. «Юрінком Інтер»,2006 р.,752 с.

30