2.4 Отруєння кислотами й лугами
При отруєнні концентрованими кислотами і їдкими лугами дуже швидко розвивається важкий стан, що характеризується в першу чергу великими опіками порожнини рота, ковтки, стравоходу, шлунку, а нерідко й гортані, пізніше під впливом речовин, що всмокталися, у життєво важливі органи (печінка, бруньки, легені, серце). Концентровані кислоти й луги мають різко виражені властивості руйнувати тканини. Слизові оболонки - менш міцні тканини, чим шкіра, тому вони руйнуються швидше й глибше.
На слизовій оболонці рота та губах виникають опіки й струпи. При опіках сірчаною кислотою струпи чорного кольору, при опіках азотною - сіро-жовтого кольору, при опіках соляною кислотою - жовтувато-зеленого кольору, при опіках оцтовою - сіро-білого кольору.
Луги легше проникають через тканини, тому вони вражають тканини на більшу глибину. Опікова поверхня дуже пухка, білястого кольору. Негайно, після прийому всередину кислоти, або лугу у хворих виникають сильні болі в роті, за грудиною. Хворі метаються від болів. Майже завжди спостерігається болісна блювота, часто з домішкою крові. Швидко виникає больовий шок. Можливий набряк гортані з розвитком асфіксії. При прийомі більшої кількості кислоти, або лугу дуже швидко розвивається серцева слабкість, колапс. Важко протікають поразки нашатирним спиртом. Больовий синдром при цьому супроводжується ядухою, тому що страждають і дихальні шляхи.
При наданні першої допомоги потрібно одразу з'ясувати, якою речовиною відбулося отруєння, тому що від цього залежить спосіб надання допомоги.
При отруєнні концентрованим кислотами, якщо немає симптомів прориву стравоходу й шлунка, необхідно насамперед промити шлунок через товстий зонд, 6-10 л теплої води з додаванням паленої магнезії (20 м на 1 л рідині). Якщо неможливо здійснити промивання через зонд, то таким хворим можна давати пити молоко, рослинне або тварина масло, яєчні білки й інші обволікаючі засоби.
При отруєнні карболовою кислотою і її похідними - молоко, масло, жири протипоказані. У цьому випадку краще давати пити палену магнезію з водою, або вапняну воду. Ці речовини показані й при отруєннях всіма іншими кислотами.
При отруєнні концентрованими лугами також необхідно негайно промити шлунок 6—10 л теплої води, або розчином лимонної, або оцтової кислоти. Промивання показане в перші 4 години після отруєння. У випадку відсутності зонду і неможливості промивання (важкий стан, набряк гортані й ін.) дають пити обволікаючі засоби, 2—3% розчин лимонної, або оцтової кислоти (по 1 столовій ложці кожні 5 хв). Основним завданням першої допомоги є негайна доставка потерпілого в лікувальну установу, де йому буде надана невідкладна лікарська допомога. Варто пам'ятати, що при підозрі на перфорацію стравоходу або шлунка (різкі болі в животі, нестерпні болі за грудиною) напувати постраждалого,а тим більше промивати шлунок, не треба.
2.5 Отруєння лікарськими препаратами й алкоголем
Отруєння медикаментозними засобами найчастіше спостерігається у дітей, в родинах, де неправильно зберігають ліки - у місцях, доступних для дітей. Отруєння дорослих відбувається при випадковому передозуванні, суїцидальних спробах і в осіб, що страждають наркоманією. Прояв отруєнь надзвичайно різноманітний і залежить від виду лікарської речовини.
При передозуванні болезаспокійливих і жарознижуючих засобів відбувається порушення процесів гальмування й порушення в центральній нервовій системі, парез капіляри і посилена віддача тілом тепла. Це супроводжується посиленим потовиділенням, розвитком слабості, сонливості, що може перейти в глибокий сон і навіть у несвідомий стан, іноді з порушенням подиху.
Потерпілий повинен бути негайно доставлений у лікувальну установу. При порушенні подиху і серцевої діяльності необхідно проводити реанімаційні заходи.
Досить часто отруєння розвивається при передозуванні снодійними засобами (барбаміл, ноксирон, нембутал й ін.). При отруєнні спостерігається сильне гальмування центральної нервової системи, сон переходить у несвідомий стан з наступним паралічем дихального центру. Хворі бліді, подих поверхневий і рідкий, неритмічний, часто хрипить, клекоче.
При збереженій свідомості необхідно промити шлунок, викликати активну блювоту. У випадку порушення подиху показане штучне дихання.
При отруєннях наркотиками виникає запаморочення, нудота, блювота, слабкість, сонливість. При значних передозуваннях характерний глибокий сон, несвідомий стан, що закінчується паралічем дихального центру і центру кровообігу. Хворий блідий, спостерігається ціаноз губ, подих неправильний, зіниці сильно звужені.
Перша допомога полягає в якнайшвидшій доставці потерпілого в лікувальну установу. При зупинці подиху й кровообігу проводять реанімаційні заходи.
При прийомі значної кількості алкоголю можливе навіть смертельне отруєння. Алкоголь впливає на серце, судини, шлунково-кишковий тракт, печінку, нирки. Основний вплив він робить на головний мозок. При важкому ступені сп'яніння людина засинає, потім сон переходь у несвідомий стан. Часто спостерігається блювота, мимовільне сечовиділення. Різко гнітиться дихальний центр, що проявляється рідким неритмічним подихом. При паралічі центру подиху наступає смерть.
Насамперед необхідно забезпечити приплив свіжого повітря (відкрити вікно, винести потерпілого на вулицю, викликати блювоту шляхом «малих промивань», при збереженій свідомості варто дати випити гарячої міцної кави). При зупинці подиху необхідно проводити штучне дихання й інші реанімаційні заходи.
Висновок
Отруєння - хворобливий стан, викликаний отрутними речовинами, що потрапили в організм. Найбільш часті гострі отруєння. Вони вимагають надання термінової допомоги. Серед них переважають побутові отруєння різними хімічними препаратами (ліки, засоби побутової хімії, отрутохімікатами й ін.) При підозрі на отруєнні необхідно негайно викликати лікаря, або відправити хворого в найближчу медичну установу.
До приходу лікаря перша допомога при будь-якому отруєнні полягає в найбільш швидкому видаленні отрути з організму, або в знешкодженні його в організмі. Дуже часто ефективним засобом для виведення отрути є промивання шлунка.
Треба, однак, пам'ятати, що міри першої допомоги можна застосовувати лише при твердій упевненості в отруєнні тими чи іншими речовинами, тому що деякі гострі захворювання можуть супроводжуватися подібними проявами, і застосування таких мір, як промивання шлунка, прийом проносних засобів, може привести до небажаних, часом важким наслідкам.
Список використаної літератури
Більша медична енциклопедія / Гл. ред. Б.В. Петровский.- Т.18 - М.: Радянська енциклопедія, 1982. - 528 с.
Бешкетників В.М. Перша медична допомога. - М.: Медицина,
1978. - 192 с.
Рожинский М.М., Катковский Г.Б. Надання доврачебной допомоги. - М.: Медицина, 1980. - 48 с.
Хван Т.А., Хван П.А. Безпека життєдіяльності. - Ростов н/Д: Фенікс, 2001.