- •Г.В. Соколовська с.Ю. Соколовський вища математика
- •Розділ 1. Елементи лінійної алгебри
- •§1. Матриці. Визначники другого та третього порядків
- •§2. Властивості визначників другого та третього порядків
- •§3. Системи лінійних алгебраїчних рівнянь. Метод Крамера
- •§4. Метод Гаусса виключення невідомих
- •Розділ 2. Векторна алгебра
- •§ 1. Основні поняття векторної алгебри
- •§ 2. Лінійні операції над векторами
- •Властивості лінійних операцій над векторами
- •§ 3. Проекція вектора на вісь
- •§ 4. Лінійна незалежність
- •§ 5. Базис і координати вектора
- •§ 6. Скалярний добуток двох векторів
- •Властивості скалярного добутку
- •§ 8. Векторний добуток
- •Властивості векторного добутку
- •§ 9. Мішаний добуток
- •Властивості мішаного добутку
- •Розділ 3.Елементи аналітичної геометрії
- •§ 1. Пряма лінія на площині як алгебраїчна лінія першого порядку
- •§2 Кут між двома прямими. Ознаки паралельності і перпендикулярності прямих
- •§3 Відстань від точки до прямої
- •§4Лінії другого порядку
- •§5 Рівняння поверхні і лінії у просторі
- •§6 Різні види рівняння площини у просторі
- •§7 Різні форми рівняння прямої у просторі
- •§8 Кут між двома площинами
- •§9 Кут між двома прямими
- •§10 Кут між прямою та площиною. Умови паралельності і перпендикулярності
- •§11 Відстань від точки до площини
- •Розділ 4.Вступ до математичного аналізу. Диференціальне числення функції однієї змінної.
- •§1 Функція однієї змінної. Елементарна функція
- •§2 Границя функції
- •§3 Неперервність функції
- •§4 Нескінченно малі і нескінченно великі функції. Порівняння нескінченно малих
- •§5 Деякі важливі границі
- •§6 Розкриття деяких невизначеностей при обчисленні границь
- •§7 Односторонні границі
- •§8 Точки розриву функції
- •Правила обчислення похідних
- •§10 Диференціал функції
- •§11 Основні теореми про диференційовні функції
- •§11 Правило Лопіталя
- •§11 Ознака монотонності функції.
- •§12 Екстремум функції
- •§13 Опуклість і вгнутість графіка функції, точки перегину
- •§13 Асимптоти графіка функції
- •Розділ 5. Функції кількох змінних
- •§ 1. Поняття функції кількох змінних
- •§ 2. Границя і неперервність функції двох змінних.
- •§ 3. Частинні похідні
- •§ 4. Диференціал функції двох змінних
- •§ 5 Градієнт і похідна в даному напрямі
- •§ 6. Частинні похідні другого порядку.
- •§ 7. Екстремум функції двох змінних
- •§ 8. Умовний екстремум
- •§ 9. Найбільше і найменше значення функції двох змінних в замкненій обмеженій області
- •Література
§2 Кут між двома прямими. Ознаки паралельності і перпендикулярності прямих
Один з кутів, що утворюються між двома прямими та дорівнює куту між їх нормальними векторами і . Отже
Отже ;
Умова паралельності прямих: .
Умова перпендикулярності прямих:
.
Якщо прямі задано рівняннями з кутовим коефіцієнтами і , то кут між ними можна обчислити за формулою
,
- найменший кут, на який треба повернути проти годинникової стрілки пряму, щоб вона співпала з прямою (рис.3.5). Доведення цієї формули безпосередньо випливає з геометричного змісту кутових коефіцієнтів і а також того факту, що .
Умови паралельності і перпендикулярності прямих
а) ;
б) .
§3 Відстань від точки до прямої
Обчислимо відстань від точки до прямої (рис. 3.6). Візьмемо на прямій будь-яку точку .
Зауважимо, що . Оскільки , отримаємо
. (3.9)
§4Лінії другого порядку
1.Еліпсом називається геометричне місце точок площини, для яких сума відстаней до двох фіксованих точок та цієї площини (що називаються фокусами) є величина стала (вона позначається ). Ця величина більша, ніж відстань між фокусами . Отже .
Якщо осі прямокутної декартової системи координат вибрано так, що фокуси еліпса знаходяться на осі і симетричні відносно початку координат, то , . Тоді для будь-якої точки еліпса маємо . Це означає, що . Піднесемо обидві частини останньої рівності до квадрату і зведемо подібні. Маємо . Якщо знову піднести обидві частини до квадрату, то можна отримати рівняння
, (3.10)
де . Рівняння (3.10) називають канонічним рівнянням еліпса.
Розглянемо еліпс, зображений на рис.3.7. Точки називають вершинами, - центром еліпса. та відповідно великою і малою півосями. Нехай - довільна точка еліпса. Відрізки та називають фокальними радіусами. Число , називають ексцентриситетом. Якщо (або ), то фокуси співпадають один з одним та з центром. Такий еліпс є колом радіуса . Прямі та називають директрисами еліпса.
2. Гіперболою називається геометричне місце точок, для яких різниця відстаней до двох фіксованих точок та площини (що називаються фокусами) є величина стала (вона дорівнює ). Якщо , то . Якщо осі прямокутної декартової системи координат вибрано так, що фокуси гіперболи знаходяться на осі і симетричні відносно початку координат, то по аналогії з тим, як виведено канонічне рівняння еліпса, можна отримати канонічне рівняння гіперболи. Воно має вигляд
, (3.11)
де . Рівняння (3.11) називають канонічним рівнянням гіперболи.
Розглянемо гіперболу, зображену на рис.3.8. Точки називають вершинами, - центром гіперболи. та відповідно дійсною та уявною півосями. Якщо - довільна точка гіперболи, то відрізки та називають її фокальними радіусами. Число , де - відстань від центру гіперболи до її вершини, називають ексцентриситетом , а прямі та - директрисами. Прямі та називають асимптотами гіперболи.
Зауважимо, що гіпербола може також задаватись канонічним рівнянням
. (3.12)
Фокуси і вершини такої гіперболи знаходяться на осі і симетричні відносно початку координат. Різниця відстаней від будь-якої точки гіперболи до її фокусів дорівнює .
3.Параболою називається геометричне місце точок, кожна з яких рівновіддалена від фіксованої точки (що називається фокусом) і деякої фіксованої прямої (директриси).
Введемо прямокутну декартову систему координат так, щоб вісь абсцис проходила через фокус параболи перпендикулярно до директриси. Спрямуємо її від директриси до фокуса, а початок координат розмістимо посередині між фокусом та директрисою (рис 3.9).
Можна довести, що в такій системі координат рівняння параболи має вигляд
, (3.13)
де . Рівняння (3.13) називається канонічним рівнянням параболи. Фокусом такої параболи є точка , а директрисою - пряма . Парабола в цьому випадку лежить в правій півплощині відносно осі і має одну вісь симетрії . Її називають віссю параболи. З нею парабола перетинається в одній точці , яку називають вершиною параболи.
Якщо вершина параболи знаходиться у початку координат, віссю симетрії є вісь абсцис, але парабола розміщена в лівій півплощині відносно осі , то вона задається рівнянням . Якщо вісь параболи суміщена з віссю ординат, а вершина - з початком координат, то рівняння параболи має вигляд
. (3.14)
Далі пропонуємо студентам самостійно розглянути питання про полярну систему координат на площині та рівняння ліній у полярній системі координат. Для цього рекомендуємо скористатися такими підручниками та навчальними посібниками: , .