
- •Г.В. Соколовська с.Ю. Соколовський вища математика
- •Розділ 1. Елементи лінійної алгебри
- •§1. Матриці. Визначники другого та третього порядків
- •§2. Властивості визначників другого та третього порядків
- •§3. Системи лінійних алгебраїчних рівнянь. Метод Крамера
- •§4. Метод Гаусса виключення невідомих
- •Розділ 2. Векторна алгебра
- •§ 1. Основні поняття векторної алгебри
- •§ 2. Лінійні операції над векторами
- •Властивості лінійних операцій над векторами
- •§ 3. Проекція вектора на вісь
- •§ 4. Лінійна незалежність
- •§ 5. Базис і координати вектора
- •§ 6. Скалярний добуток двох векторів
- •Властивості скалярного добутку
- •§ 8. Векторний добуток
- •Властивості векторного добутку
- •§ 9. Мішаний добуток
- •Властивості мішаного добутку
- •Розділ 3.Елементи аналітичної геометрії
- •§ 1. Пряма лінія на площині як алгебраїчна лінія першого порядку
- •§2 Кут між двома прямими. Ознаки паралельності і перпендикулярності прямих
- •§3 Відстань від точки до прямої
- •§4Лінії другого порядку
- •§5 Рівняння поверхні і лінії у просторі
- •§6 Різні види рівняння площини у просторі
- •§7 Різні форми рівняння прямої у просторі
- •§8 Кут між двома площинами
- •§9 Кут між двома прямими
- •§10 Кут між прямою та площиною. Умови паралельності і перпендикулярності
- •§11 Відстань від точки до площини
- •Розділ 4.Вступ до математичного аналізу. Диференціальне числення функції однієї змінної.
- •§1 Функція однієї змінної. Елементарна функція
- •§2 Границя функції
- •§3 Неперервність функції
- •§4 Нескінченно малі і нескінченно великі функції. Порівняння нескінченно малих
- •§5 Деякі важливі границі
- •§6 Розкриття деяких невизначеностей при обчисленні границь
- •§7 Односторонні границі
- •§8 Точки розриву функції
- •Правила обчислення похідних
- •§10 Диференціал функції
- •§11 Основні теореми про диференційовні функції
- •§11 Правило Лопіталя
- •§11 Ознака монотонності функції.
- •§12 Екстремум функції
- •§13 Опуклість і вгнутість графіка функції, точки перегину
- •§13 Асимптоти графіка функції
- •Розділ 5. Функції кількох змінних
- •§ 1. Поняття функції кількох змінних
- •§ 2. Границя і неперервність функції двох змінних.
- •§ 3. Частинні похідні
- •§ 4. Диференціал функції двох змінних
- •§ 5 Градієнт і похідна в даному напрямі
- •§ 6. Частинні похідні другого порядку.
- •§ 7. Екстремум функції двох змінних
- •§ 8. Умовний екстремум
- •§ 9. Найбільше і найменше значення функції двох змінних в замкненій обмеженій області
- •Література
§2 Кут між двома прямими. Ознаки паралельності і перпендикулярності прямих
Один з
кутів, що утворюються між двома прямими
та
дорівнює куту між їх нормальними
векторами
і
.
Отже
Отже
;
Умова
паралельності прямих:
.
Умова перпендикулярності прямих:
.
Якщо
прямі задано рівняннями з кутовим
коефіцієнтами
і
,
то кут
між ними можна обчислити за формулою
,
- найменший
кут, на який треба повернути проти
годинникової стрілки пряму
,
щоб вона співпала з прямою
(рис.3.5). Доведення цієї формули
безпосередньо випливає з геометричного
змісту кутових коефіцієнтів
і
а
також того факту, що
.
Умови паралельності і перпендикулярності прямих
а)
;
б)
.
§3 Відстань від точки до прямої
Обчислимо
відстань
від точки
до прямої
(рис. 3.6). Візьмемо на прямій будь-яку
точку
.
Зауважимо,
що
.
Оскільки
,
отримаємо
.
(3.9)
§4Лінії другого порядку
1.Еліпсом
називається геометричне місце точок
площини, для яких сума відстаней до двох
фіксованих точок
та
цієї площини (що називаються фокусами)
є величина стала (вона позначається
).
Ця величина більша, ніж відстань між
фокусами
.
Отже
.
Якщо
осі прямокутної декартової системи
координат вибрано так, що фокуси еліпса
знаходяться на осі
і симетричні відносно початку координат,
то
,
.
Тоді для будь-якої точки
еліпса маємо
.
Це означає, що
.
Піднесемо обидві частини останньої
рівності до квадрату і зведемо подібні.
Маємо
.
Якщо знову піднести обидві частини до
квадрату, то можна отримати рівняння
,
(3.10)
де
.
Рівняння (3.10) називають канонічним
рівнянням еліпса.
Розглянемо
еліпс, зображений на рис.3.7. Точки
називають вершинами,
-
центром еліпса.
та
відповідно великою і малою півосями.
Нехай
-
довільна точка еліпса. Відрізки
та
називають фокальними радіусами. Число
,
називають ексцентриситетом. Якщо
(або
),
то фокуси співпадають один з одним та
з центром. Такий еліпс є колом радіуса
.
Прямі
та
називають директрисами еліпса.
2.
Гіперболою
називається геометричне місце точок,
для яких різниця відстаней до двох
фіксованих точок
та
площини (що називаються фокусами) є
величина стала (вона дорівнює
).
Якщо
,
то
.
Якщо осі прямокутної декартової системи
координат вибрано так, що фокуси гіперболи
знаходяться на осі
і симетричні відносно початку координат,
то по аналогії з тим, як виведено канонічне
рівняння еліпса, можна отримати канонічне
рівняння гіперболи. Воно має вигляд
,
(3.11)
де
.
Рівняння (3.11) називають канонічним
рівнянням гіперболи.
Розглянемо
гіперболу, зображену на рис.3.8. Точки
називають вершинами,
-
центром гіперболи.
та
відповідно дійсною та уявною півосями.
Якщо
-
довільна точка гіперболи, то відрізки
та
називають її фокальними радіусами.
Число
,
де
-
відстань від центру гіперболи до її
вершини, називають ексцентриситетом
,
а прямі
та
- директрисами. Прямі
та
називають асимптотами гіперболи.
Зауважимо, що гіпербола може також задаватись канонічним рівнянням
.
(3.12)
Фокуси
і вершини такої гіперболи знаходяться
на осі
і симетричні відносно початку координат.
Різниця відстаней від будь-якої точки
гіперболи до її фокусів дорівнює
.
3.Параболою
називається геометричне місце точок,
кожна з яких рівновіддалена від фіксованої
точки
(що називається фокусом) і деякої
фіксованої прямої (директриси).
Введемо прямокутну декартову систему координат так, щоб вісь абсцис проходила через фокус параболи перпендикулярно до директриси. Спрямуємо її від директриси до фокуса, а початок координат розмістимо посередині між фокусом та директрисою (рис 3.9).
Можна довести, що в такій системі координат рівняння параболи має вигляд
,
(3.13)
де
.
Рівняння (3.13) називається канонічним
рівнянням параболи. Фокусом такої
параболи є точка
,
а директрисою - пряма
.
Парабола в цьому випадку лежить в правій
півплощині відносно осі
і має одну вісь симетрії
.
Її називають віссю параболи. З нею
парабола перетинається в одній точці
,
яку називають вершиною параболи.
Якщо
вершина параболи знаходиться у початку
координат, віссю симетрії є вісь абсцис,
але парабола розміщена в лівій півплощині
відносно осі
,
то вона задається рівнянням
.
Якщо вісь параболи суміщена з віссю
ординат, а вершина - з початком координат,
то рівняння параболи має вигляд
.
(3.14)
Далі
пропонуємо студентам самостійно
розглянути питання про полярну систему
координат на площині та рівняння ліній
у полярній системі координат. Для цього
рекомендуємо скористатися такими
підручниками та навчальними посібниками:
,
.