
- •Г.В. Соколовська с.Ю. Соколовський вища математика
- •Розділ 1. Елементи лінійної алгебри
- •§1. Матриці. Визначники другого та третього порядків
- •§2. Властивості визначників другого та третього порядків
- •§3. Системи лінійних алгебраїчних рівнянь. Метод Крамера
- •§4. Метод Гаусса виключення невідомих
- •Розділ 2. Векторна алгебра
- •§ 1. Основні поняття векторної алгебри
- •§ 2. Лінійні операції над векторами
- •Властивості лінійних операцій над векторами
- •§ 3. Проекція вектора на вісь
- •§ 4. Лінійна незалежність
- •§ 5. Базис і координати вектора
- •§ 6. Скалярний добуток двох векторів
- •Властивості скалярного добутку
- •§ 8. Векторний добуток
- •Властивості векторного добутку
- •§ 9. Мішаний добуток
- •Властивості мішаного добутку
- •Розділ 3.Елементи аналітичної геометрії
- •§ 1. Пряма лінія на площині як алгебраїчна лінія першого порядку
- •§2 Кут між двома прямими. Ознаки паралельності і перпендикулярності прямих
- •§3 Відстань від точки до прямої
- •§4Лінії другого порядку
- •§5 Рівняння поверхні і лінії у просторі
- •§6 Різні види рівняння площини у просторі
- •§7 Різні форми рівняння прямої у просторі
- •§8 Кут між двома площинами
- •§9 Кут між двома прямими
- •§10 Кут між прямою та площиною. Умови паралельності і перпендикулярності
- •§11 Відстань від точки до площини
- •Розділ 4.Вступ до математичного аналізу. Диференціальне числення функції однієї змінної.
- •§1 Функція однієї змінної. Елементарна функція
- •§2 Границя функції
- •§3 Неперервність функції
- •§4 Нескінченно малі і нескінченно великі функції. Порівняння нескінченно малих
- •§5 Деякі важливі границі
- •§6 Розкриття деяких невизначеностей при обчисленні границь
- •§7 Односторонні границі
- •§8 Точки розриву функції
- •Правила обчислення похідних
- •§10 Диференціал функції
- •§11 Основні теореми про диференційовні функції
- •§11 Правило Лопіталя
- •§11 Ознака монотонності функції.
- •§12 Екстремум функції
- •§13 Опуклість і вгнутість графіка функції, точки перегину
- •§13 Асимптоти графіка функції
- •Розділ 5. Функції кількох змінних
- •§ 1. Поняття функції кількох змінних
- •§ 2. Границя і неперервність функції двох змінних.
- •§ 3. Частинні похідні
- •§ 4. Диференціал функції двох змінних
- •§ 5 Градієнт і похідна в даному напрямі
- •§ 6. Частинні похідні другого порядку.
- •§ 7. Екстремум функції двох змінних
- •§ 8. Умовний екстремум
- •§ 9. Найбільше і найменше значення функції двох змінних в замкненій обмеженій області
- •Література
§ 5. Базис і координати вектора
Якщо
система елементів
лінійного простору
лінійно незалежна і будь-який елемент
даного простору можна подати у вигляді
лінійної комбінації:
,
(2.1)
кажуть,
що елементи
утворюють базис
простору
.
Кількість векторів, що утворюють базис,
називають вимірністю
лінійного простору.
Коефіцієнти
розвинення (2.1) елемента
за базисними елементами називають
координатами
елемента
в даному базисі.
З теорем 2.7, 2.8, 2.9 та зауважень 1 і 2 випливають такі твердження:
1) якщо
-
множина векторів, що належать одній
прямій, то базис такого векторного
простору складається з будь-якого одного
вектора;
2) базис на площині утворює будь-яка пара не колінеарних векторів;
3) базис у просторі утворює будь-яка трійка не компланарних векторів.
Нехай
три вектори
і
приведено до спільного початку
.
Повернемо вектор
до вектора
найкоротшим шляхом. Якщо з кінця вектора
цей поворот спостерігається проти
годинникової стрілки, то трійку векторів
і
називають правою,
у противному разі – лівою.
Базис називається ортонормованим, якщо базисні вектори є орти і кути між ними прямі.
Розглянемо
прямокутну декартову систему координат
(рис.2.6). Задамо одиничні вектори
,
які співпадають за напрямами з додатними
напрямами осей
відповідно. Як бачимо, вектори
утворюють правий ортонормований базис.
Н
- координати вектора
в базисі
,
або прямокутні декартові координати
вектора
.
Можна записати
,
або
.
Геометричний зміст прямокутних декартових координат з’ясовує наступне твердження.
Теорема
2.10.
Прямокутні
декартові координати
вектора
співпадають з проекціями цього вектора
на осі
відповідно.
Позначимо
буквами
і
кути, які утворює вектор
з координатними осями
відповідно. Косинуси цих кутів називають
напрямними
косинусами
вектора
.
За теоремами 2.1 та 2.10, маємо
,
або
.
(2.2)
Таким
чином, напрямні косинуси вектора
дорівнюють координатам орта цього
вектора
.
Теорема
2.11.
Для
будь-яких двох векторів, заданих своїми
прямокутними декартовими координатами
,
,
і будь-якого числа
виконуються рівності
,
.
Доведення безпосередньо випливає з властивостей лінійних операцій з векторами.
Теорема
2.12.
Якщо
початок вектора
співпадає з точкою
а кінець – з точкою
,
то його координати
можуть бути знайдені за формулами
.
Теорема
2.13.
Необхідною
і достатньою умовою колінеарності двох
векторів
і
є пропорційність їх координат
.
§ 6. Скалярний добуток двох векторів
Кутом
між
двома векторами
(позначають
)
називають найменший з кутів між цими
векторами, приведеними до спільного
початку. З цього означення випливає, що
.
Скалярним
добутком
двох векторів
називається число, яке дорівнює добуткові
їх довжин та косинуса кута між ними
(2.3)
З цього означення та теореми 2.1, маємо також формулу
(2.4)
Скалярний
добуток
називають скалярним
квадратом
вектора
і позначають
.
За формулою (2.3), маємо
.
(2.5)