
- •Г.В. Соколовська с.Ю. Соколовський вища математика
- •Розділ 1. Елементи лінійної алгебри
- •§1. Матриці. Визначники другого та третього порядків
- •§2. Властивості визначників другого та третього порядків
- •§3. Системи лінійних алгебраїчних рівнянь. Метод Крамера
- •§4. Метод Гаусса виключення невідомих
- •Розділ 2. Векторна алгебра
- •§ 1. Основні поняття векторної алгебри
- •§ 2. Лінійні операції над векторами
- •Властивості лінійних операцій над векторами
- •§ 3. Проекція вектора на вісь
- •§ 4. Лінійна незалежність
- •§ 5. Базис і координати вектора
- •§ 6. Скалярний добуток двох векторів
- •Властивості скалярного добутку
- •§ 8. Векторний добуток
- •Властивості векторного добутку
- •§ 9. Мішаний добуток
- •Властивості мішаного добутку
- •Розділ 3.Елементи аналітичної геометрії
- •§ 1. Пряма лінія на площині як алгебраїчна лінія першого порядку
- •§2 Кут між двома прямими. Ознаки паралельності і перпендикулярності прямих
- •§3 Відстань від точки до прямої
- •§4Лінії другого порядку
- •§5 Рівняння поверхні і лінії у просторі
- •§6 Різні види рівняння площини у просторі
- •§7 Різні форми рівняння прямої у просторі
- •§8 Кут між двома площинами
- •§9 Кут між двома прямими
- •§10 Кут між прямою та площиною. Умови паралельності і перпендикулярності
- •§11 Відстань від точки до площини
- •Розділ 4.Вступ до математичного аналізу. Диференціальне числення функції однієї змінної.
- •§1 Функція однієї змінної. Елементарна функція
- •§2 Границя функції
- •§3 Неперервність функції
- •§4 Нескінченно малі і нескінченно великі функції. Порівняння нескінченно малих
- •§5 Деякі важливі границі
- •§6 Розкриття деяких невизначеностей при обчисленні границь
- •§7 Односторонні границі
- •§8 Точки розриву функції
- •Правила обчислення похідних
- •§10 Диференціал функції
- •§11 Основні теореми про диференційовні функції
- •§11 Правило Лопіталя
- •§11 Ознака монотонності функції.
- •§12 Екстремум функції
- •§13 Опуклість і вгнутість графіка функції, точки перегину
- •§13 Асимптоти графіка функції
- •Розділ 5. Функції кількох змінних
- •§ 1. Поняття функції кількох змінних
- •§ 2. Границя і неперервність функції двох змінних.
- •§ 3. Частинні похідні
- •§ 4. Диференціал функції двох змінних
- •§ 5 Градієнт і похідна в даному напрямі
- •§ 6. Частинні похідні другого порядку.
- •§ 7. Екстремум функції двох змінних
- •§ 8. Умовний екстремум
- •§ 9. Найбільше і найменше значення функції двох змінних в замкненій обмеженій області
- •Література
Розділ 2. Векторна алгебра
§ 1. Основні поняття векторної алгебри
Вектором
називається напрямлений відрізок.
Вектор повністю визначається парою
точок – початком
і кінцем.
Вектор, початком якого є точка
,
кінцем – точка
,
позначається так:
(рис. 2.1).
Вектор
також можна позначити однією малою
буквою латинського алфавіту, наприклад
(рис. 2.2).
Довжина
напрямленого відрізка називається
довжиною,
модулем вектора або
його абсолютною
величиною.
Модуль вектора позначається так
або так
.
Вектор нульової довжини називають
нульовим
вектором
і позначають
.
Вектор, довжина якого дорівнює одиниці,
називається одиничним
вектором або
ортом.
Якщо одиничний вектор має такий же
напрям, як вектор
,
то його називають ортом вектора
і позначають
.
Вектори
і
називають
колінеарними,
якщо прямі
і
паралельні або співпадають. Якщо
і
колінеарні, то пишуть
.
Нульовий вектор вважають колінеарним
будь-якому вектору.
Два
вектори
і
називають рівними,
якщо вони мають однакові напрями і рівні
модулі. З цього означення випливає, що
при паралельному переносі вектора
одержимо рівний йому вектор. При вивченні
багатьох питань механіки та геометрії
вважають, що вектор, який отримано
паралельним перенесенням даного вектора
,
є той самий вектор, тому позначається
він так само:
.Таким
чином, початок вектора при паралельному
перенесенні можна помістити у будь-яку
точку простору. Вектори, що розглядаються
з точністю до положення їх початку
називаються вільними.
Вектори називають компланарними, якщо вони паралельні одній площині або лежать в одній площині. Якщо хоча б один з трьох векторів нульовий, то ці три вектори вважають компланарними.
§ 2. Лінійні операції над векторами
Лінійними операціями над векторами називаються множення вектора на число та додавання векторів.
Добутком
вектора
і
числа
називається вектор, що позначається
або
і має такі властивості:
1) вектори
і
колінеарні
;
при цьому напрям вектора
співпадає з напрямом вектора
,
якщо
,
якщо ж
,
то вектори
та
мають протилежні напрями;
2)
.
Зауважимо,
що будь-який вектор
можна подати у вигляді
,
де
- орт вектора
.
Тоді:
.
Вектор
або
називається протилежним
вектору
.
Очевидно,
що
для будь-якого числа
і
для будь-якого вектора
.
Зазначимо:
якщо два ненульових вектори
і
колінеарні, то існує таке число
,
що
.
Розглянемо
операцію додавання векторів. Сумою
двох
векторів
і
називається такий вектор
,
що сполучає початок вектора
з кінцем вектора
,
за умови, що початок вектора
співпадає з кінцем вектора
(рис.2.3). Пишуть:
.
Таке означення суми векторів називають
«правилом трикутника».
Такий
самий вектор
можна
отримати за «правилом паралелограма»,
що є наслідком «правила трикутника».
Сумою
двох векторів
і
,
приведених до спільного початку
,
є вектор
,
що співпадає з діагоналлю паралелограма
,
побудованого на векторах
і
(рис. 2.4). Різницею
двох векторів
і
називається сума вектора
та вектора
.