31/ Сутність, призначення і стр-ра фін ринку.

Для нормального функціонування економіки постійно необхідні мобілізація, розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів між ЇЇ сферами і секторами. Мобілізація та розміщення цих ресурсів може бути здійснена за допомогою фінансового ринку. Він покликаний посилювати та поліпшувати розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів, що сконцентровані в державних грошових фондах, у розпорядженні підприємницьких структур і у населення. Фінансовий ринок є важливим каналом фінансування економіки. Це фундамент фінансової системи, що надає їй стабільності та стійкості. Як економічна категорія фінансовий ринок - це відносини між суб'єктами економіки з приводу реалізації вартості і споживчої вартості, вираженої у фінансових активах.. В організаційному плані фінансовий ринок- це сукупність ринкових фінансових інститутів, що супроводжують потік коштів від власників фінансових ресурсів до позичальників, і які, відповідно до чинного законодавства,можуть здійснювати операції на фінансовому ринку. До них належать комерційні банки, Національний банк, фондові біржі, інвестиційні фонди компаній, лізингові організації. Суб'єктами фінансового ринку виступають фізичні та юридичні особи і фінансові посередники. Фінансовий ринок, залежно від видів фінансових активів, поділяється на:Грошовий ринок являє собою ринок короткотермінових боргових зобов'язань. На ньому товаром виступають гроші, а їхньою ціною - відсотки за користування кредитом.Фінансові ринки діють як посередники між позичальниками та заощаджувачами. Грошовий ринок складається з багатьох потоків, за якими грошові кошти переміщуються від власників заощаджень до позичальників та інвесторів.Основними суб'єктами грошового ринку виступають комерційні банки, брокерські контори та інші фінансово-кредитні інститути, які мобілізують і перерозподіляють грошові кошти підприємств, банків, населення, установ.Ринок позичкового капіталу ( кредитний ринок ) охоплює відносини, що виникають з приводу акумуляції кредитними установами грошових коштів фізичних та юридичних осіб та їх надання у вигляді позик на умовах повороткості, строковості та платності. Отже, об'єктом оперування є не власне гроші, а лише право на тимчасове користування грошовими коштами,

Кредитний ринок, як частина фінансового ринку, синтезує в собі ринки різних платіжних засобів, він функціонує на основі укладання кредитних угод. Центром концентрації і руху грошових потоків виступає комерційний банк.За допомогою валютного ринку встановлюються правові та економічні взаємовідносини між споживачами І продавцями валют, економічні та організаційні відносини між учасниками міжнародних розрахунків з приводу валютних операцій, надання фінансових послуг, здійснення інвестицій. Ринок капіталів складається з ринку фінансових інструментів, що відображають права власності, та довгострокових боргових зобов'язань. Значну долю серед них займають вкладення коштів у цінні папери.

32/ Міжнародні фінанси, основи їх функціонування

Світові фінансові відносини реалізу­ються у двох взаємодоповнюючих формах: національно-державні та міжнародні фінанси. Первинною формою виступають національно-державні фінанси. Але міжнародні фінанси розглядаються як більш досконала форма фінансових відносин. Міжнародні фінанси відображають економічні відносини дер­жав щодо формування фондів фінансових ресурсів. Формування при­бутків і нагромаджень здійснюється на основі перерозподілу частини валового внутрішнього продукту окремих держав. В основі забезпечення фінансовими ресурсами функціонування міжнародних фінансових відносин виступають національно-державні фінанси. Вони служать базою для функціонування міжнародних фі­нансів. Політичні й економічні відносини зумовлюють підпорядкова­ність національно-державних фінансів міжнародним у виконанні дого­вірних зобов'язань. На відміну від національно-державних фінансів, функціонування міжнародних фінансів пов'язане з певним часовим розривом між потоками активів у формі матеріальних й нематеріаль­них благ та потоками фінансових ресурсів. Міжнародні фінанси відбивають економічні відносини, що ви­никають у результаті формування фінансових ресурсів та їх розміщен­ня й використання на заходи, які відбуваються на світовому чи міждер­жавному рівнях. Формування і використання фінансових ресурсів міжнародними суб'єктами зумовлюють особливості фінансових відносин таких сфер функціонування фінансів: а) формування і використання фінансових ресурсів нац- держ суб'єктами господарювання, зумовлена зовнішньоеконо мічною діяльністю. Фінансові ресурси цих суб'єктів у першочергово­ му порядку спрямовуються на забезпечення їх діяльності; б) забезпечення фінансовими ресурсами діяльності між народ­них інституцій на основі укладених угод (Міжнародний валютний фонд, Європейський банк реконструкції та розвитку, група Світового банку, Азіатський банк розвитку, Міжамериканський банк розвитку тощо); в)  формування і використання фінансових ресурсів з метою наднаціонального регулювання господарських процесів у світовому масштабі (ООН, Європейський союз ). Особливості формування і використання фінансових ресурсів міжнародними суб'єктами пов'язані з функціонуванням таких сфер фінансових відносин міжнародних фінансів: а)   фінанси національно-державних суб'єктів господарювання зовнішньоекономічної діяльності; б) фінанси міжнародних фінансових інституцій та організацій; в) фінанси наддержавної економічної діяльності. Функціонування міжнародних фінансів зумовлене глобалізаці­єю економічних зв'язків, посиленням інтеграційних процесів в еконо­міці, політиці і соціальній сферах. Вони визначають напрями й пріори­тети сучасного етапу інтернаціоналізації господарської діяльності, впливають на формування принципів податкової й бюджетної політи­ки та на стратегічні фінансові інтереси всіх країн і певних регіонів. Міжнародні фінанси становлять невід'ємну частину фінансів кожної держави.

Міжнародні фінанси - це економічна категорія, що відображає обмінно -перерозподільні відносини національних і наднаціональних суб'єктів світової економіки з приводу руху вартості між країнами та в процесі формування й використання централізованих грошових фондів.Відносини обміну характеризують валютні надходження та валютні платежі, пов'язані з міжнародною торгівлею й обміном валют. Вони відображаються в торговельному балансі, стан якого характеризує взаємозв'язок міжнародних грошових потоків.Відносини перерозподілу виникають у процесі формування і використання централізованих грошових фондів міжнародних організацій та інституцій, а також переміщення власності на валютні цінності з країн-донорів до країн-реципієнтів.Об'єктом міжнародних фінансів є потоки грошових коштів і пов'язані з ними фінансові відносини на світовому ринку. Грошові потоки, які виникають у процесі діяльності наднаціональних суб'єктів міжнародних фінансів (міжнародних фінансових організації та інститутів), спрямовані на концентрацію фінансових ресурсів у певних фондах та їх подальший перерозподіл. До того ж виникають централізовані витрати, направлені на фінансування централізованих заходів і програм, та витрати на утримання апарату даних організацій. Суб'єктами міжнародних фінансів є фізичні та юридичні особи, уряди, міжнародні організації й фінансові інституції, а також банки та інші кредитно-фінансові установи - посередники на міжнародному фінансовому ринку. Суб'єкти міжнародних фінансів з позиції конкретної держави поділяються на резидентів і нерезидентів.

Доходи державного бюджету та їх класифікація

Центральне місце у системі державних доходів посідають доходи бюджетів держави - державного бюджету та місцевих бюджетів.

Формою прояву категорії доходи бюджету служать різні види платежів підприємств , організацій і населення до бюджету, а їх матеріальним втіленням є грошові кошти, що мобілізуються до бюджету.

Доходи бюджету підрозділяються залежно від різних ознак.

За соціально-економічними ознаками доходи бюджету включають доходи, що надходять від підприємств і організацій, та доходи, що надходять від населення.

За джерелами створення розрізняють надходження від державних підприємств і організацій, надходження від підприємств і організацій інших форм власності, інші надходження.

За методами вилучення доходи бюджету містять в собі податкові або неподаткові надходження.

Залежно від частоти появи у бюджеті доходи можуть бути звичайними та надзвичайними.

Доходи бюджету також підрозділяються за ознаками бюджетної класифікації. Бюджетна класифікація являє собою єдине систематизоване групування доходів і видатків бюджетів за однорідними ознаками. Бюджетна класифікація забезпечує чіткість бюджетного планування і прогнозування , порівнянність показників усіх видів бюджетів, а також надає можливість об'єднувати як окремі індивідуальні кошториси, так і складати зведені кошториси видатків за відповідними ланками бюджетної системи.

Відповідно до бюджетної класифікації, доходи бюджету за джерелами формування підрозділяються на чотири групи:

1. Податкові надходження.

2. Неподаткові надходження.

3. Доходи від операцій з капіталом.

4. Трансферти.

1. Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні та місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі. До податкових надходжень відносяться;

1). податки, що справляються з доходу окремих осіб і з прибутку підприємств (податок на прибуток, податок з доходів фізичних осіб );

2). податки за користування майном, податки на власність (податок з власників транспортних засобів, податок на майно);

3). платежі за використання природних ресурсів (лісових, водних ресурсів, плата за землю);

4). податки І збори, якими обкладаються виробництво, продаж, передача товарів (податок на додану вартість, акцизний збір, ліцензії на підприємницьку та професійну діяльність);

5) податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції (ввізне та вивізне мито, консульські збори);

6). інші податки (місцеві податки та збори).

2. Неподаткові надходження включають:

- доходи від власності та підприємницької діяльності, (надходження спеціальних коштів бюджетних установ, надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України, надходження до бюджету сум відсотків банків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами, надходження дивідендів від суб'єктів підприємницької діяльності, утворених за участю державних підприємств та організацій, рентну плату за нафту);

- адміністративні збори та платежі (збори, що стягуються Державною автомобільною інспекцією України, плата за утримання дітей у школах-інтернатах, плата за оренду цілісних майнових комплексів державних підприємств, плата за надання певних державних послуг);

- надходження від штрафів та фінансових санкцій, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства (суми, стягнені з винних осіб за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, надходження штрафних санкцій за порушення правил пожежної безпеки, адміністративні штрафи та інші санкції, передбачені чинним законодавством).

3. Доходи від операцій з капіталом охоплюють реалізацію основного капіталу, державних запасів товарів, землі та нематеріальних активів.

5. Трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Найбільшим джерелом доходів державного бюджету с податок на додану вартість.