3. Методика проведення зборів, трудових справ, свят та інших форм роботи з дітьми різного віку. Методика дитячого збору:

• Перевірка явки всіх учасників зібрання (можливий варіант лінійки, переклички, анкетування, листівок, мандатів та інші);

• Доповіді про готовність до розв’язування проблеми, що буде вирішуватися на зборі (творчість дітей допоможе винайти форму звітності);

• Мотивація на активну роботу на зборі (колективна пісня, речівка, заклик, тощо);

• Презентація теми чи проблеми зібрання (демонстрація, зачісування, агітбригада, звернення, вручення пакетних завдань, тощо);

• Пошук шляхів та умов вирішення проблеми. Можливі різноманітні моделі проведення головної частини збору:

• рада збору пропонує учасникам одночасно декілька пропозицій, варіантів на вибір, серед яких можуть бути і дуже спірні. Нехай діти самі обирають раціональне;

• висунуті пропозиції на зборі необхідно захистити вголос, довести їх важливість, продемонструвати шляхи розв’язання;

• вибіркове інтерв’ю. Обговорюється якась справа, робляться припущення. Ведучі ставлять запитання представникам загонів та гостям;

• на зборі діє група контрпропозицій(“скептики”), яка “причіплюється”, піддає все сумніву, задає питання “на засипку”, заставляє шукати відповіді і докази;

• рішення збору роздається дітям заздалегідь, діти комплектуються в групи однодумців для обговорення з наступним виступом-переконанням інших;

• в кінці збору пропонується обрати президію, яка повинна дати відповіді на всі запитання аудиторії;

• на зборі присутня спеціально створена група “експертів”. Вони вислуховують виступи, пропозиції, і останніми висловлюють свої думки. Експертами можуть бути педагоги-організатори, керівники табору, батьки, старші діти, гості;

• на зборі працює “група аналізу”, яка збирає письмові запитання, класифікує їх, задає зустрічні питання виступаючим, обробляє анкети;

• на початку збору оголошується конкурс на кращий виступ, кращу підказку, нестандартний виступ і пропозицію. Підсумок підводить спеціальне журі або всі діти голосуванням;

• прямо під час збору комплектуються робочі групи, яки даються доручення придумати щось, винести власне рішення, розподілити обов’язки. В процесі збору робляться окремі перерви.

• Прийняття рішення шляхом голосування;

• Розподіл доручень по виконання прийнятих рішень;

• Мотивація на виконання рішення збору (підсумкова лінійка, накази, заповіт, заклик, обіцянка, тощо).

Педагогічні завдання, що стоять перед вожатим на першому зборі загону, надзвичайно складні. Тут обирається рада загону, затверджується план роботи, розподіляються доручення.

На зборі загону повинна скластися атмосфера дружби, доброзичливості, яка єднає всіх дітей, сприяє зміцненню бажання у них діяти цілеспрямовано й активно. Розмову з вихованцями треба провести так, щоб після зборів всі бачили і знали, наскільки красивим, діяльним буде життя, які привабливі перспективи відкриваються перед дітьми, бачили і хотіли їх наблизити. Отже, визначення перспектив – перше чим займається збір.

Другий важливий елемент першого збору – прийняття норм і правил, якими будуть регулюватися життя й стосунки в таборі. Добре, коли в таборі існують свої, спільно вироблені й всіма прийняті правила життя: “правило точності”, або “правило меж”, “закон гостинності”, “закон моря (річки)”, “право молодшого”, “обов’язок старшого”.

Наступні збори загону є могутнім методом колективного аналізу дітьми свого громадського досвіду. Вожаті багатьох оздоровчих таборів називають їх “вогниками”. “Вогник” – це збір загону ввечері, після прожитого дня, збір біля вогнища. На “вогник” відкладаються найважливіші розмови про загонові справи, труднощі, конфлікти. Тут здійснюється розбір прожитих днів або якогось одного заходу, оцінюються ставлення до роботи, особисті якості кожного. “Вогник” стає місцем, де діти можуть помріяти, посперечатися, місцем, де виконуються улюблені пісні, ведуться задушевні розмови.

Аналіз відбувається за такою формулою: “Що було добре? Що було погано? Що треба зробити, щоб було краще ?”

Колективний аналіз має величезну силу виховного впливу. Він привчає розглядати своє життя й роботу складовими частинами і в цілому, бачити не лише кінцевий результат (гарний чи поганий), але й причини, від яких залежав успіх або якими викликана невдача, розглядати роботу організаторів, взаємодію груп, ставлення до конкретного діла кожного.

Успіх в роботі дитячих органів самоврядування в значній мірі залежить від продуктивності надання їм педагогічної допомоги.

Успіхи дітей завжди помітні в суспільно корисній праці на загальну користь. Чим більшу користь вони приносять, тим більш вагомою буде для них праця. Трудові справи повинні проводитися не час від часу, а систематично, Праця у таборі тільки тоді ефективна, коли діти займаються суспільно корисними, підказаними самим життям справами, добре розуміють їх необхідність, бачать результати, працюють свідомо, з насолодою. Мало користі від праці механічної, беззмістовної, яку виконують тільки з примусу дорослих. Вожатий не повинен забувати про принципи посильності праці й вікового підходу до її організації. Щоб праця була веселою, радісною, потрібно вміло вносити до неї елементи гри і романтики, змагання.

Невід’ємною частиною табірного життя є свято. Свята приносять дітям естетичну насолоду і одночасно сприяють виробленню поглядів на життя, розширюють світогляд, збагачують і розвивають художні смаки, формують моральне обличчя, сприяють створенню дружнього колективу, розвивають творчу активність дітей. Такий вплив свята можливий лише тоді, коли його організація відповідає усім вимогам педагогіки. Свято повинне відповідати вікові дітей і буде по-справжньому цікаве, емоційне, яскраве, лише при умові, коли в його основі лежить творча гра. Але не треба змішувати гру і свято.

Без глибокого, виразного і доступного розкриття змісту свята неможливо добитися активної участі в ньому кожної дитини, його проведення в тій цікавій, оригінальній формі, яка б відповідала цьому змістові.

Вожатий, продумуючи організацію свята повинен використовувати такі засоби і прийоми, які б викликали у дитини почуття радості, хвилювання, переживання, причетності до ідей і задумів самого свята. Підготовка до свята розгортається в таборі, в загоні за допомогою органів дитячого самоврядування у вигляді завдань і доручень. Не повинно залишатися жодної байдужої дитини. Свято характеризується масштабністю, широкою активністю і творчою участю чималої кількості дітей і передбачає чималу територію.

Процес підготовки і проведення свята є тривалим і має поетапний характер. М.М. Барахтян виділяє такі етапи:

Перший етап охоплює час до свята. Його метою є розкриття соціальної значущості конкретного дійства, пробудження інтересу і уваги до нього, створення психологічної установки до його участі й сприйняття. У цей період створюються організаційні комітети, перспективні плани, творчі групи. Передбачається масштабність і кількість учасників.

Другий етап охоплює момент проведення самого дійства. У цей період втілюється сценарій, основні його композиційні частини. Треба передбачити місце проведення свята, всі сценічні площадки, на яких будуть відбуватися дійства. З цією метою слід продумати оформлення територій, наявних ознак, які символізуватимуть тематичну спрямованість свята. Особливо впливовими на початку свята бувають масові проходи учасників, марші-паради, ритуали, тощо.

Відповідальним у процесі дійства є кульмінаційний момент, в якому виявляється найбільш емоційний прояв учасників та глядачів, їх настрою. Це може проявлятися у різних формах: виконанні масових пісень, спільних оплесках, запалюванні свічок, ритуальних діях і таке інше.

Фінал має передбачати закріплення у свідомості всіх учасників театралізованого дійства тих думок і переживань, заради чого проводилося свято.

Третій етап: активізація учасників у післядії. Активність учасників, позитивні емоції, які проявлялися протягом усього дійства і закріпились у фіналі, залишаються ще довгий час. Вони проявляються в подальшому житті кожного загону, в міжособистісних стосунках його членів.

У процесі проведення колективних творчих справ слід враховувати вік дітей. Наприклад, форми роботи для молодших школярів повинні вводити їх у світ казки, фантазії, формувати трудові навички, перші уявлення про колективні справи і уміння проектувати їх. Це можуть бути трудові десанти, операції “Золота фантазія”, “Птахам нашу турботу”, “Святковий сюрприз”, “Естафета улюблених занять”, казка-естафета, “Весела спартакіада”, тощо.

Школярам середнього віку можна запропонувати КТС, пов’язані з пошуковою роботою. Це операції типу “Батьківщині – нашу турботу”, трудові десанти, конверт-блискавка, пошук корисних справ, тощо.

Для дітей старшого шкільного віку можна запропонувати прес-бій, прес-конференцію, збір-диспут, турнір знавців (науки, професій, природи, спорту, поезії, театру, музики), літературно-художній конкурс, тощо. Однак, більш ефективно діє КТС у старшокласників, якщо вони мають організаторський характер справ для молодших школярів.