Тема 1. Вступ до юридичної психології
План
Історія розвитку юридичної психології
Поняття юридичної психології. Її співвідношення з іншими галузями знань.
Завдання, об'єкт і предмет юридичної психології
4. Принципи і методи юридичної психології
Юридична психологія-наука про функціонування психіки людини, залученої у правові відносини. До сфери її уваги потрапляє все багатство психічних явищ: психічні процеси і стани, індивідуально-психологічні особливості особистості, мотиви і цінності, соціально-психологічні закономірності поведінки людей, але всі ці явища розглядаються тільки в ситуаціях правової взаємодії.
Юридична психологія виникла як відповідь на запити юристів-практиків, по суті, це прикладна наука, що покликана допомагати юристу шукати відповіді на його питання. Не будучи самостійної теоретичної дисципліною, вона не має власної методології - її принципи та методи є загальпсихологічніми.
Юридична психологія носить міждисциплінарний характер. Так як юридична психологія виникла й розвивалася на стику психологічних і правових знань, вона має відношення як до загальної психології, так і до юридичних наук. Ця наука порівняно молода, їй близько двохсот років. Але прикметний той факт, що цей напрямок виникло практично одночасно з психологією: психологія і юридична психологія весь шлях розвитку пройшли «рука в руку».
Сам термін «психологія» почав з'являтися у філософській літературі вже в XVII-XVIII ст. і означав науку про душу, вміння розуміти душу людини, його прагнення і вчинки. У XIX ст.психологія залишає лоно філософії і виділяється в самостійну галузь знання, набуваючи дещо інший - природничо-науковий - відтінок. Офіційною датою народження психології традиційно вважають 1879 р. - в цьому році німецький психолог і філософ
В. Вундт заснував першу лабораторію експериментальної психології в Лейпцигу. Саме запровадження строгого, контрольованого експерименту позначило становлення психології як науки.
Кінець XVIII - початок XIX ст. відзначені зростанням інтересу вчених і громадських діячів до проблеми людини. Принципи гуманізму (від лат. Humanita-людяність), провідного в той час філософської течії, підштовхнули революціонерів до створення першої в Європі «Декларації прав людини і громадянина». Перемога Великої французької революції (1789-1794) і прийняття в 1789 р. нового законодавства поклали початок активному впровадженню юридичної психології в судову практику.
У цей час зародилася антропологічна школа права, приділяла особливу увагу «людського чинника». З'явилися праці К. Екартсгаузена («Про необхідність психологічних знань при обговоренні злочинів», 1792), І. Шауманна («Думки про кримінальної психології», 1792), І. Гофбауера («Психологія в її основних застосуваннях до судової життя», 1808) , І. Фредрейха («Систематичне посібник з судової психології», 1835).
Більше півстоліття опісля подібний процес розпочався і в Росії. Судова реформа 1864 р. підготувала грунт для використання психологічного знання юристами-практиками.Введення принципів змагальності судового процесу та рівності сторін звинувачення і захисту, незалежності суддів і підпорядкування їх тільки законові, незалежної від держави вільної адвокатури, суду присяжних дозволили ширше використовувати практичні психологічні прийоми.
Виходять праці Б.Л. Спасович «Кримінальне право» (1863), насичене психологічними даними, А.А. Фреза «Нариси судової психології» (1874), Л.Є. Владимирова "Психічні особливості злочинців по новітніх дослідженнях». У дореволюційній Росії юридична, або як тоді говорили, судова, психологія розвивалася досить потужно. Можливістю користуватися психологічними прийомами на судових процесах зацікавилися А.Ф. Коні, Ф.Н. Плевако, Б.Л. Спасович, А.І. Урусов.
Російський юрист, громадський діяч і видатний судовий оратор А.Ф. Коні вніс значний внесок у розвиток юридичної психології. Його праці «Свідки на суді» (1909), «Пам'ять і увагу» (1922), а також курс лекцій «Про злочинні типах» торкалися проблеми взаємодії учасників слідчого і судового процесів, поведінки свідків у залі суду, впливу мови судді на суді на хід судового розгляду, феномен «громадського пристрасті» суду присяжних. Знання як теорії, так і практичної сторони справи надавало його роботам особливу цінність.
У 1912 р. в Німеччині проходить юридичний конгрес, на якому юридична психологія знаходить офіційний статус в якості необхідної складової початкового освіти юристів. Цікаво й те, що, поки Захід вирішував питання про затребуваність нової науки юристами, в Московському університеті вже в 1906-1912 рр.. читався курс «Кримінальна психологія».
На даний момент відкриваються нові напрямки спільної роботи юристів і психологів: усвідомлена необхідність забезпечення спеціальним психологічним знанням роботи оперативно-слідчих груп, слідчих, прокурорів і суддів, створення центрів психологічної допомоги потерпілим. До нових, експериментальним напрямами можна віднести введення інституту ювенальної юстиції, що вимагає введення в роботу правоохоронних органів нових психологічних структур: спеціалізованого телефону довіри для підлітків при відділеннях міліції, груп вихователів і психологів нового покоління в дитячих виправно-трудових установах.
2. Поняття юридичної психології. Її співвідношення з іншими галузями знань. В даний час юридична психологія є прикладною багатогалузевий дисципліною. Можна виділити наступні її підгалузі (розділи):
судова психологія - розділ, що вивчає психологічні аспекти судового розгляду (психологічний вплив промови прокурора, судді, адвоката, поведінку і показання свідків на суді, проблеми судово-психологічної експертизи);
кримінальна психологія - розділ, що вивчає психологічні особливості особистості злочинця, типові психологічні портрети злочинців, мотивацію злочинної поведінки як в цілому, так і окремих його видів (насильницьку злочинність, корисливу злочинність, злочинність неповнолітніх, групову), динаміку розвитку відносин в злочинних групах, проблеми лідерства та психологічного примусу;
слідчо-оперативна психологія - розділ, що вивчає психологічні аспекти розслідування і розкриття злочинів: тактику огляду місця події, допиту, слідчого експерименту і дачі показань на місці події й упізнання, а також формування і тренінгу оперативно-слідчих груп;
пенітенціарна (виправна) психологія - розділ, який займається проблемами психологічної ефективності різних видів кримінального покарання, психологією засуджених, які відбувають покарання, а також розробкою психологічних основ перевиховання, ресоціалізації та реадаптації осіб, що переступили закон;
правова психологія - розділ, який досліджує проблеми правового і протиправної соціалізації особистості, умови виховання і моделі соціальної адаптації законослухняних громадян і громадян, які переступили закон, психологічні основи правотворчості і правореалізації;
психологія професійної діяльності юриста - розділ, який займається проблемами побудови психологічних професіограм юридичних спеціальностей (психологічних вимог до претендентів на займану посаду), питаннями профорієнтації, профвідбору, формування колективу, профілактики професійної деформації особистості та рекреації;
психологічна віктимологія - розділ, присвячений особливостям особистості і поведінки жертви злочину, ознаками «розпізнання» жертви злочинцем, взаємодії потерпілих та правопорушників в момент вчинення злочину, психологічної допомоги жертвам злочинів.
Юридична психологія, як і будь-яка інша міждисциплінарна наука, володіє системними якостями, тобто набагато більшим теоретико-практичним потенціалом, ніж якась сума знань, отриманих з різних галузей і наук. Тому важливо знати, з якими іншими галузями знання вона пов'язана. Юридична психологія має ряд суміжних питань з наступними підгалузями психології:
Загальною психологією, що розглядає базові поняття психології, яка вивчає основні психічні процеси, стани і властивості особистості;
Віковою психологією, що досліджує питання розвитку психіки, змін, які відбуваються в процесі дорослішання, відмінності психіки людей, зумовленіх віком;
Генетичної психологією, що розглядає зв'язок індивідуальних психологічних рис з генетикою, проблеми спадкування психічних рис, не пов'язаних з ситуацією виховання;
Диференціальної психологією, що вивчає проблеми індивідуального розвитку психіки, психологічних відмінностей людей у зв'язку з умовами їх формування;
Соціальної психологією, що розглядає питання відмінності групового та індивідуальної поведінки, динаміки поведінки людей у групах та групової поведінки, проблеми взаємодії людей, спілкування;
Педагогічною психологією, що досліджує проблеми виховання і навчання, соціалізації як процесу засвоєння культури суспільства, а також питання корекції поведінки;
Патопсихологія, що розглядає відхилення психічного розвитку, порушення психічних процесів і патологічні стани психіки;
Медичною психологією, що вивчає питання впливу соматичних захворювань на функціонування психіки та психологічної напруги на здоров'я людини;
Психологією праці, що розглядає питання профорієнтації, професійної придатності, ефективності професійної діяльності, забезпечення оптимального режиму праці та відпочинку.
Юридична психологія продовжує безперервно розвиватися за рахунок встановлення нових зв'язків з іншими науками, в тому числі з галузями психології (так званий горизонтальний розвиток), і за рахунок виділення нових підгалузей, напрямів самої правової психології (вертикальне розвиток).