Вступ до дисципліни „Психологія спорту”

1. Спорт як один з основних видів людської активності. Психологічна характеристика спортивної діяльності.

2. Предмет, мета і завданя спортивної психології. Робота практичного психолога у спорті.

3. Історія розвитку психології спорту.

4. Основні напрямки досліджень у спортивній психології.

Спорт як один з основних видів людської активності. Психологічна характеристика спортивної діяльності.

Сучасне життя створило сильні стимули до занять спортом та викликало інтерес людей до видовищних споритвних заходів.

Монотонність роботи на сучасних підприємствах та висолка напруженість роботи у сфері бізнесу  потреба у знятті напруження засобами спортивної діяльності.

Прагнення до фізичної досконалості  заняття спортом у спортивних клубах.

Інтерес до спортивної діяльності (ще з 60-х років) :

• З’явилися книги і статті, в яких пояснювалось, як інформація та дані психологічних досліджень можуть допомогти зрозуміти спортивну діяльність

• Провідні психологи почали займатись дослідженнями в області психології спорту та розробили спеціальні програми для підвищення кваліфікації спеціалістів

• Пожвавились міжнародні зв’язки і контакти між провідними спортивними психологами різних країн

• У СРСР були створені лабораторії, в яких проводились дослідження з психології спорту

• Інтерес до психології спортсменів у представників різних наук (медицина, практична психологія, теоретична психологія, соціальна психологія, педагогіка, соціологія)

Класифікації видів спорту:

• Види споту, які вимагають естетичної виразності (гімнастика, фігурне катання)

• Види спорту, які вимагають фізичного контукту (єдиноборства, американський футбол)

• Зорово-моторна координація, статична стійкість та приціл (стрільба, біатлон)

• Артистизм та виразність (фігурне катання, гімнастика, синхронне плавання)

• Загальна мобілізація зусиль (витривалість – біг та плавання на довгі дистанції, сила – важка атлетика, штовхання ядра; міцність)

США

• Високий ризик отримання травми

• Невисокий ризик травматизму

На сьогодні існує:

• Олімпійский спорт

• Параолімпійський спорт (порушення опорно-рухового апарату, зору, слуху, інтелекту)

• Дефолімпійський спорт (глухі)

• Любительський спорт

• Професійний спорт

Предмет, мета і завданя спортивної психології. Робота практичного психолога у спорті.

Психологія спорту та фізичної культури займається вивченням людей та їх поведінки у спортивній діяльності.

Психологія спорту має дві мети:

1. Зрозуміти вплив психологічних факторів на фізичну підготовку.

2. Зрозуміти вплив фізичної активності на психічний розвиток.

Завдання практичного психолога спорту:

1. Вивчення впливу спортивної діяльності на психіку спортсменів.

• Психологічний аналіз змагань.

• Виявлення характеру впливу змагань на спортсменів.

• Визначення вимог до спортсменів, що беруть участь у змаганнях.

• Визначення психологічних якостей, що необхідні для успішної участі у змаганнях.

• Психологічний аналіз умов тренувальної діяльності та спортивного побуту.

2. Розробка психологічних умов підвищення ефективності спортивних тренувань.

• Психологічне обґрунтування існуючих та розробка нових методів і засобів спортивного тренування.

• Визначення шляхів оптимального використання можливостей організму спортсмена.

• Розробка методів психологічного опису окремих видів спорту, методів психодіагностики спортивних здібностей, психологічного клімату.

• Розробка науково обґрунтованих методів моделювання змагальної обстановки в умовах тренувань.

3. Розробка психологічних основ перед змагальної підготовки спортсменів.

• Вивчення закономірностей функціонування психіки в умовах змагань і розробка методів підвищення стійкості та надійності змагальної діяльності.

• Вивчення психічних станів, що розвиваються у перед змагальних та змагальних умовах.

• Розвиток психопрофілактики, формування прийомів, засобів та шляхів психологічного загартування спортсменів, підвищення їх стійкості до психотравмуючих ситуацій.

4. Вивчення соціально-психологічних явищ у спортивному колективі.

• Вивчення витоків та механізмів формування внутрішньо групових, колективних феноменів.

• Вивчення між особистісного спілкування в спортивних командах та розробка критеріїв психологічної сумісності спортсменів.

• Виявлення соціально-психологічних мотивів поведінки та діяльності спортсменів.

• Вивчення впливу особистості тренера та стилю його керівництва на успішність діяльності та психологію спортивної діяльності.

• Робота психолога в спорті включає такі види діяльності:

• Психодіагностика;

• Психологічні та психогігієнічні рекомендації;

• Психологічна підготовка;

• Ситуативне управління станом та поведінкою спортсмена.

Психолог, який працює у спортивній галузі, повинен володіти певними знаннями та уміннями, які умовно можна поділити на такі блоки:

• професійні знання (професійні дії діагностичного, розвиваючого, формуючого, терапевтичного, корекційного та консультаційного характеру);

• професійні вміння (дії і “техніки” психолога, прийоми мобілізації психічних станів, активізації психічних процесів);

• професійна позиція (конкретні установки, система особистісних переваг, внутрішнього та зовнішнього досвіду);

• творчий потенціал (передбачення, проникливість, домагання, мотивацію досягнення, саморозвиток та інші професійно значимі якості і особистісні особливості);

• професійна ідентифікація психолога, професійна самосвідомість.

Історія розвитку психології спорту.

Поняття психології спорту вперше з’явилось у роботах П’єра де Кубертена на початку ХХ століття. В 1913 році на конгресі МОК в Лозанні психологія спорту отримала своє “хрещення” (розуміння патології, спеціальні здібності, вплив спортивної діяльності, спортивний інстинкт, інтелектуальні та моральні якості спортсменів різних видів спорту, соціально-психологічні фактори спортивної діяльності, суперництво, спортивний дух, розвиток команди, психологічні функції спортивного тренування). З’явився стимул до вивчення проблем спортивної психології.