Вітчизняна психологія

Довоєнний період

Ставлення до фізичного виховання як до складного педагогічного процесу, який підпорядкований усім принципам і правилам виховання (комуністичного)

Психологічні феномени не досліджуються, вони описуються та інтерпретуються.

П.Ф.Лесгафт

Система фізичного виховання

“Керівництво з фізичної освіти для дітей шкільного віку”

кафедра психології в Державному Центральному інституті фізичної культури

1920-1925

Фізіологія та біохімія спорта, динамічна анатомія, біомеханіка фізичних вправ як галузі фізіології та анатомії.

Теорія лікарського контролю

У психології спортивна діяльність досліджувалася лише з точки зору навчання (педагогічна психологія) та аномального розвитку (патопсихологія). Психологія виступала методологічною основою досліджень в цих напрямках.

1925

П.А.Рудик

“Вплив мускульної роботи на процес реакції” - зародження вітчизняної психології спорту

1926

Т.Р. Нікітін

“Роль навіювання та наслідування у справі фізичного виховання”

1927,1930

А.П.Нечаєв

“Психологія фізичної культури”

1930

З.І.Чучмарьов

Вплив шкільних уроків фізкультури на інтелектуальні функції школярів та їх вміння управляти собою

19 30-ті р.р.

Курс психології спорта для студентів

Період ВВВ

Розробка практичних питань допомоги армії в боротьбі з німецькими загарбниками

Розробка шляхів відновлення функцій ЦНС та ПНС, опорно-рухового апарату, вищих психічних функцій

Післявоєнний період

Посилене відновлення і розширення усієї бази фізкультурного руху збільшується кількість та якість спеціалістів, більш дієвою стає пропаганда

Посилення теоретичних досліджень у зв’язку з усвідомленням ролі психологічної підготовки у спорті

Психологія особистості спортсмена і тренера, загальні і специфічні для видів спорту психологічні особливості спортивної діяльності, психологічні основи навчання і виховання у спорті, психологія спортивних змагань, психологічні аспекти підготовки і готовності до змагань, соціально-психологічні аспекти, вікові особливості

Зближення психології спорту з практикою

1947

С.Г. Геллерштейн

Кабінет психології спорта при ЦНІІФК

1952

Закриття кабінету психології спорту у зв’язку з кампанією проти психологів та представників інших антропологічних наук, які ігнорують вчення Павлова

19 50-ті роки

А.А.Лалаян

Увага до психологічної підготовки спортсменів

Під впливом запитів практики починаються теоретичні дослідження  основи теорії психологічної підготовки. Особлива увага до формування вольових якостей та почуття відповідальності перед суспільством.

1952

А.Ц.Пуні

Перша докторська дисертація “Психологія спорту”

1957-1959

А.Ц.Пуні

П.А.Рудик

Концепція морально-вольової підготовки спортсме6нів

1958

П.А.Рудик

Перший підручник з психології спорту для студентів інститутів фізичної культури

1958

В.А.Алаторцев (шахіст)

Перша спеціалізована лабораторія психології спорта

1960

Г.М.Гагаєва

Психологчна підготовка як максимальна готовність до максималь-них напружень волі для подолання труднощів змагальної бороть-би, для повного використання усіх своїх сил та можливостей.

60-ті роки

П.А.Рудик

Перехід спортивної психології з емпіричного на теоретичний рівень. Предмет психологічної підготовки стає цілеспрямоване вдосконалення психічних процесів, станів та якостей особистості.

70-ті роки

П.А.Рудик

А.А.Лалаян

Здійснення психологічної підготовки шляхом вдосконалення (Рудик) або шляхом впливу (Лалаян)

Психологічна підготовка була представлена здебільшого соціально-культурними заходами (кіно, бесіди, зустрічі)

Період розвитку прикладної психології спорту

Середина 70-х

Усвідомлення ролі психологічної підготовки (прагнення подолати проблеми, з якими стикаються спортсмени – стрес, фрустрація, хвилювання, конфлікти, емоційна нестійкість). 

Підключення до спортивних колективів другого тренера

Середина 70-х

Л.Д.Гіссен

Розробка та стандартизація методів психодіагностики особистості спортсмена (анкетні, проективні, психомоторні методи). Впровадженя комп’ютерної техніки.

Дослідження зв’язку між динамікою психічного стану та особистісними якостями спортсменів

А.В.Алєксєєв

Метод психорегуляційного тренування (“психомышечная тренировка” – навіть для юних спортсменів)

1975

Я.Линарт

Я.Перлакт

Програми для тренерів по освоєнню прийомів соціальної взаємодії

Дослідження в області психофізіології спорта

80-ті

Робота спортивних психологів для потреб команд

Вдосконалення методів діагностики та психорегуляції

Українська спортивна психологія

Г.В.Ложкін

Методологічні основи психології спорту

Н.Ю.Волянюк

Психологія тренерської діяльності

Біографічний аналіз відомих спортсменів