12.4. Житлові субсидії населенню

Одним із шляхів забезпечення адресної соціальної підтримки найменш захищених сімей і громадян в умовах поступового підвищення частки покриття населенням собівартості житлово-комунальних послуг і енергоносіїв є реалізація Програми житлових субсидій.

З жовтня 1994 року Кабінет Міністрів України почав поетапно підвищувати тарифи на житлово-комунальні послуги до рівня повного відшкодування їхньої фактичної вартості. Підвищення тарифів вимагало забезпечення адекватного соціального захисту малозабезпечених родин.

До початку підвищення тарифів платежі населення покривали лише чотири відсотка собівартості послуг і, як правило, не перевищували п'яти відсотків доходів споживачів. Решту – 96 відсотків — комунальним підприємствам відшкодовувала держава. У 1994 році державні дотації організаціям — надавачам житлово-комунальних послуг становили 75 відсотків від дефіциту державного бюджету, у 1997 році — 24 відсотка, а починаючи з 1998 року така дотація в бюджеті взагалі не передбачалася.

Плата населення за житлово-комунальні послуги змінювалася у такій послідовності: з лютого 1995 року — до 20% собівартості послуг; з липня 1995 року — до 40% собівартості послуг; з січня 1996 року — до 60% собівартості послуг; з липня 1996 року — до 80% собівартості послуг.

Рішення про підвищення тарифів і запровадження цільової допомоги малозабезпеченим родинам було прийняте з кількох причин: необхідності економії матеріальних ресурсів, насамперед нафти і газу, у всіх сферах, у тому числі і в житловому секторі, необхідності проведення ремонту й реконструкції житла, а також для поліпшення ситуації на ринку житла в Україні.

Програму житлових субсидій було започатковано на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1995 року № 89. Житлові субсидії є негрошовою формою допомоги родинам в оплаті утримання житла, холодного і гарячого водопостачання, газо-, теплопостачання, водовідведення й електроенергії, вивезення побутового сміття та рідких нечистот, а також у придбанні скрапленого газу, твердого та пічного (рідкого) побутового палива.

Право на допомогу за програмою житлових субсидій має будь-яка родина, якщо її витрати на житло, комунальні послуги та паливо в межах встановлених норм користування і споживання перевищують 20 відсотків сукупного доходу. Родина, якій призначено житлову субсидію, сплачує за житлово-комунальні послуги 20 відсотків середньомісячного сукупного доходу, а за придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива — 20 відсотків її річного сукупного доходу. Якщо у житловому приміщенні (будинку) прописані і проживають тільки пенсіонери, які не працюють, та інші непрацездатні громадяни, джерелом існування яких є лише доходи від особистого підсобного господарства, пенсія та інші соціальні виплати, або якщо у складі прописаних є неповнолітні діти, інваліди першої та другої груп і середньомісячний сукупний дохід на одного прописаного у житловому приміщенні (будинку) не перевищує вартісної величини межі малозабезпеченості, розмір плати за житлово-комунальні послуги становить 15 відсотків їхнього середньомісячного сукупного доходу, а за придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива — 15 відсотків їхнього річного сукупного доходу.

Обсяг витрат бюджету на надання субсидій з оплати житлово-комунальних послуг визначається, виходячи з середньомісячної кількості одержувачів цього виду субсидії по регіону і середньомісячного розміру субсидії на житлово-комунальні послуги. Одержана сума витрат множиться на 12, оскільки ця субсидія щомісячна.

Асигнування на додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг залежать від низки показників, як об'єктивних, так і суб'єктивних. До перших належать: кількість населення, життєвий рівень населення, склад домогосподарств; до других — тарифи на окремі види і житлово-комунальних послуг, норми придбання скрапленого газу та твердого палива, за якими надаються субсидії, вилучення з правил при призначенні субсидій. Такий показник, як забезпеченість житлом та житлово-комунальними послугами можна віднести до об'єктивно-суб'єктивних. Однак без детального аналізу не можна стверджувати, які саме райони або міста необгрунтовано завищують тарифи. Тому при розрахунку обсягу асигнувань, необхідних для надання населенню житлових субсидій, застосовується спрощена формула.

Прогнозна потреба в коштах на надання населенню житлових субсидій визначається як сума витрат, необхідних для надання кожного окремого виду субсидій.

Обсяг витрат на надання субсидій з оплати житлово-комунальних послуг визначається, виходячи з обсягів фактичних нарахувань субсидій на житлово-комунальні послуги за звітний період. Одержана сума витрат множиться на прогнозний коефіцієнт зростання тарифів на житлово-комунальні послуги, і таким чином визначається потреба в коштах на цей вид субсидій.

Потреба в коштах на надання субсидії на придбання твердого палива і субсидії на придбання скрапленого газу визначаються аналогічно: виходячи з фактичних нарахувань цих видів субсидій в регіоні і прогнозного індексу зростання тарифів на тверде паливо та скраплений газ. Отримані суми витрат за всіма видами субсидій коригуються на коефіцієнт підвищення тарифів до кінця року, в якому складається проект бюджету, та наступного бюджетного року.

Кошти на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг передбачаються у державному бюджеті у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.

У розрахунках до Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" були затверджені суми субвенцій на додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг на суму 2170,5 млн. грн.