Суть і характеристики аграрного ринку
Нижче буде розглянуто поняття аграрного ринку, який є одним із товарних ринків. Поняття аграрного ринку використовується як тотожне поняттю сільськогосподарський ринок, оскільки предметом обміну на ньому виступає продукція аграрного сектору (сільського господарства). У вітчизняній літературі також можна зустріти визначення аграрного ринку як продовольчого чи агропродовольчого ринку. Проте, оскільки сільськогосподарська продукція, що реалізується на даному ринку не обов’язково має продовольче призначення, то аграрний ринок не потрібно звужувати до лише продуктів харчування.
До визначення аграрного ринку використовується галузевий підхід, тобто галузева належність об’єктів обміну. Проте, на даний час в Україні немає єдиної точки зору на те, скільки сфер обміну має охоплювати поняття аграрного ринку. У зв’язку з цим виділяється два розуміння аграрного ринку:
А) Аграрний ринок – частина товарного ринку, на якому предметом обміну виступає сільськогосподарська продукція. В такому випадку використовується підхід: “аграрний ринок – це ринок продукції аграрної сфери економіки”.
Б) Аграрний ринок – ринок продукції сільського господарства, а також матеріально-технічних ресурсів і послуг, що споживаються сільським господарством для виробничих потреб. В такому випадку аграрний ринок окрім ринку продукції сільського господарства включає ринки пального, мінеральних добрив, засобів захисту рослин і тварин, ветеринарних препаратів і медикаментів, техніки та інших товарів, що використовуються у сільському господарстві. В такому випадку використовується підхід: “аграрний ринок – це ринок товарів, що мають відношення до аграрного сектору, тобто виробляються або споживаються в сільському господарстві”.
Більшість авторів схиляються до першого визначення аграрного ринку тому, що в першому випадку аграрний ринок є завершеним утворенням, який можна розглядати як цілісний відокремлений сектор товарного ринку. В той же час, друге визначення ринку включає також окремі сегменти інших ринків (частину ринку силових машин, фармацевтичного ринку, ринку хімічної продукції, паливно-мастильних матеріалів тощо). Зазначені сегменти не відображають відповідні ринки в цілому. Тому при такому визначенні аграрного ринку неможливо робити аналіз його тенденцій як цілісної системи. Використання такого підходу до визначення агарного ринку доцільне лише при розгляді умов діяльності аграрного сектору, перспектив розвитку галузі.
При вивченні дисципліни “Інфраструктура аграрного ринку” слід розглядати аграрний ринок у першому розумінні, тобто як ринок сільськогосподарської продукції.
Аграрний ринок, як і будь-який товарний ринок, за географічними межами можна розділити на національні ринки і на глобальний (також інколи виділяються місцевий і регіональний ринки як частини національного). Національний (внутрішній) ринок – ринок сільськогосподарської продукції і продовольства окремої країни. Глобальний ринок – світовий, інтернаціональний ринок, який не обмежений національними кордонами.
Як правило, кожен національний аграрний ринок залежить від глобального ринку, при умові що окремий національний ринок відносно невеликий. З іншого боку, окремі національні ринки (наприклад, ринок пшениці, кукурудзи або сої США, або ж ринок Китаю) є досить великими, щоб впливати на кон’юнктуру глобального ринку.
За характером відкритості ринку розрізняють відкритий і закритий ринок (автаркія). Відкритий ринок характеризується відсутністю обмежень для вільного пересування товарів (ввезення і вивезення). Закритий ринок, навпаки, передбачає існування обмежень на пересування товарів.
Важливими поняттями при вивченні дисципліни є такі як експортна і імпортна ситуації на ринку. Імпортна ситуація означає, що обсяги виробництва певного виду продукції недостатні для задоволення власних потреб країни, а тому виникає потреба у імпорті. Експортна ситуація, навпаки, характеризується тим, що країна є експортером певної продукції. Зазвичай, в умовах вільного ринку, країна одночасно імпортує і експортує одні і ті ж товари (наприклад, Україна одночасно імпортує і експортує зернові, яловичину, макаронні вироби). Проте для таких стандартних і однорідних товарів як сільськогосподарська продукція при експортній або імпортній ситуаціях обсяги відповідно ввезення або вивезення певного виду продукції значно перевищує обсяги руху товару у протилежному напрямку. У таких випадках говорять, що країна є нетто-експортером або нетто-імпортером певної продукції.
За співвідношенням попиту і пропозиції на товари виділяються ринки покупця, ринки продавця і врівноважені ринки. Ринок покупця характеризується перевищенням попиту над пропозицією або ж невеликою кількістю споживачів, тобто на такому ринку покупці мають більшу ринкову силу і можуть впливати на динаміку цін. Ситуація, коли в подібному стані знаходяться продавці, називається ринком продавця. Важливо відмітити, що ринок може характеризуватися як ринок продавця або покупця лише певний період, а потім врівноважитися або змінитися на протилежний.
Можна виділити наступні типи аграрних ринків:
Ринок заготівельний. Даний тип ринку характеризується тим, що покупці в результаті закупівлі сільськогосподарської продукції формують крупні партії стандартної однорідної продукції для подальшого продажу оптом або для переробки на власних виробничих потужностях. Ринок характеризується великою кількістю переважно невеликих продавців і жоден з них не має ринкової сили впливати на формування цін, а також відносно невеликою кількістю покупців. Як правило, через значну чисельність продавців і їх відносно невеликі обсяги продажу вони є отримувачами ціни на свою продукцію – мають сприймати ціну як мало контрольований або неконтрольований чинник. Існують ринки заготівель молока, фруктів і ягід у населення, ринок закупівлі зерна трейдерами для формування крупних експортних партій тощо. Продукція закупається на умовах самовивезення із господарства або на спеціально визначених заготівельних пунктах, які розміщуються із наближенням до продавців. Володіти заготівельними пунктами можуть самі виробники (наприклад, через сільськогосподарські збутові кооперативи), переробні підприємства або торгівельні організації.
Оптовий ринок. Ринок характеризується продажем оптових партій аграрної продукції для подальшого продажу в роздріб чи для переробки. Оптовий ринок пов’язаний із світовим ринком та його кон’юнктурою. Продавцями виступають як аграрні виробники, так і торгівельні посередники. Чисельність покупців і продавців є співвідносною, тому їх ринкова сила і положення на ринку приблизно однакові. Саме на даному ринку формуються внутрішні ціни на сільськогосподарську продукцію, проводяться основні переговори щодо експорту-імпорту, учасники ринку використовують інформацію про баланси виробництва і споживання основних видів продукції у країні та світі для прийняття рішень щодо динаміки цін і перспектив зовнішньоекономічної діяльності.
Роздрібний ринок. Ринок характеризується продажем продуктів харчування та іншої аграрної продукції населенню для споживання або використання у селянському господарстві. Продаж здійснюється через мережу роздрібних торгівельних точок, які розміщуються із наближенням до споживача.
Відомо, що сільське господарство характеризується таким видом конкурентного середовища як чиста (досконала) конкуренція. З подальшим рухом продукції від сільського господарства до переробних підприємств і торгівлі, ринок може мати характеристики монополістичної конкуренції, олігополії або ж чистої конкуренції в залежності від виду товару і стадії руху товару до споживача. Тому на аграрному ринку питання конкуренції, як правило, стосується саме проміжних ланок – тих, що знаходяться між сільським господарством і кінцевим споживачем.