Практичне заняття 3. Формування та перевірка консультативних гіпотез

Розв'язання життєвої задачі починається з висування психоло­гічних гіпотез.

С. Васьківська

Ціль: навчитися висувати, перевіряти та формулювати психологічні гіпотези щодо змісту психологічних проблем клієнта.

Практичні завдання.

1. Відпрацюйте навички висування, перевірки та формулювання психологічних гіпотез.

2. Виберіть собі партнера, з'ясуйте, хто з вас буде клієнтом, а хто психологом – консультантом.

3. Сформулюйте, перевірте на конкретній ситуації та запишіть висунуту гіпотезу.

4. Зробить висновок. Поміняйтеся ролями. Теоретичні основи

Гіпотеза - це тимчасове припущення про причини феноменів чи явищ або зв'язку між ними. Хороша гіпотеза узгоджується з явищем, яке спостерігається; не суперечить законам природи, які устали­лися в певній науці; сформульована в найбільш простих термінах; підлягає операціям дедукції, які можуть мати експериментальне підтвердження. Заз­вичай гіпотези логічно витікають з концептуальної рамки, яку має консуль­тант.

В консультуванні є необхідність використовувати кілька типів припущень.

Перший тип припущень реалізується тоді, коли консультант запов­нює прогалини в мозаїчному тлі розповіді клієнта. Вони стимулюються відчуттям недомовленості, невизначеності, «білих плям» та невідповідностей, якими насичена розповідь. Це, скоріше, відновлення очевидного.

Другий тип припущень охоплює психологічні гіпотези відносно змісту психологіч­них проблем клієнта, з якими потрібно працювати на цьому сеансі чи в консультативному процесі взагалі. Цей тип припущень провокується чіткістю аналітичної роботи та професійною інтуїцією.

Третій тип гіпотез з'являється тоді, коли виникає необхідність пояснити причини труднощів клієнта, меха­нізми їх виникнення та подальшого розвитку. їх якість визначається психо­логічною компетентністю консультанта та його розумінням предмета дослі­дження - закономірностей функціонування психіки у всіх її проявах.

Психологічна інтерпретація необхідна для роз'яснення і корекції неконст­руктивної позиції клієнта відносно його проблем і труднощів. Часто інтер­претація використовується для реалізації інших робочих цілей консультації, наприклад, змінити локус скарги, створити необхідний настрій, добути той чи інший ресурс тощо. Але навіть блискучої інтерпретації буває замало для стимулювання змін на краще, тому консультант разом з клієнтом формулю­ють терапевтичне завдання і негайно приступають до його розв'язання.

Практичні рекомендації.

1. Для перевірки своїх консультативних гіпотез психолог-консультант може обрати два алгоритми:

• Почати задавати клієнтові питання, спрямовані на уточнення ідей,що виникли у консультанта.

• Викласти клієнтові свою гіпотезу (інтерпретацію) і запитати його, що він із цього приводу думає. (Переструктурування оточуючої клієнта реальності за допомогою коментарів - інтерпретація ситуації клієнта на основі теоретичних знань.) Рідко буває так, щоб клієнт відразу ж прийняв гіпотезу й погодився з нею. Звичайно зав'язується діалог, у результаті якого гіпотеза коректується, обростає безліччю значимих і характерних для даної ситуації фактів і переживань, тобто вона максимально індивідуалізується.

Але й у тому чи в іншому випадку для того, щоб гіпотеза консультанта підтвердилася або була спростована, необхідно обговорити дві-три конкретні ситуації, які повинні бути:

1. тісно пов'язані зі змістом основних скарг клієнта;

2. типові для життя клієнта;

3. бажано розгорнуті, описувати негативні, позитивні й нейтральні характеристики стосунків.

2. Правила постановки питань клієнтам:

• питання "Хто?", "Що?" найчастіше орієнтовані на факти,

• питання "Як?" орієнтований на людину, його поведінку, внутрішній мир.

• питання "Чому?" провокують захисні реакції клієнтів (раціоналізацію, інтелектуалізацію), тому його варто уникати в консультуванні.

Питання при спонуканні клієнта продовжувати або доповнювати сказане:

"Що Ви відчули, коли це трапилося?"

"Що ще Ви хотіли б сказати про це?"

" Чи не можете додати що-небудь до того, що сказали?".

Питання при спонуканні клієнта проілюструвати свої проблеми прикладами:

" Чи не зможете Ви розповісти про яку-небудь конкретну ситуацію?"

Література:

Васьківська С.В. Технологія консультування.—К.: Главник, 2005.- 96с.

Елизаров А. Н. Основы индивидуального и семейного психологического кон­сультирования: Учебное пособие. - М.: «Ось-89», 2003. - 336 с.

Кочюнас Р. Основы психологического консультирования М.: "Академический проект", 1999 – 240с.

Немов Р.С. Основы психологического консультирования: Учеб. для студ. педвузов. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. - 394 с.

Практичне заняття 4. Надання впливу. Корекція установок клієнта.

Ціль: навчитися робити корекцію установок клієнта у процесі психологічного консультування.