Тема 3. Емпіричні методи наукового дослідження Питання для обговорення

1. Поняття та загальна характеристика емпіричних методів наукового дослідження.

2. Специфічні емпіричні методи дослідження: опитування, опитування-інтерв’ю, анкетні опитування, бесіда, рейтинг, експертна оцінка, метод колективних експертних оцінок, метод „мозкового штурму”, морфологічний метод аналізу, метод семикратного пошуку, метод асоціацій та аналогій, метод колективного блокнота і контрольних запитань, морфологічний ящик.

Навчальні завдання

1. Опрацювати лекційний матеріал.

2. Підготувати есе на тему: “Спостереження як емпіричний метод наукового дослідження”, “Емпіричні методи: вимірювання, порівняння, узагальнення“.

3. Підготувати есе на тему: “Роль маркетингу персоналу у взаємодії підприємства та ринку праці”.

4. Сформулювати гіпотезу власного наукового дослідження.

Методичні вказівки до виконання практичних завдань

Гіпотези виникають у процесі розвитку науки, перетворюються у достовірні положення наукової теорії лише тоді, коли практика підтверджує їх конкретними результатами, добутими на основі системи знань. Гіпотеза – це наукове припущення, що висувається для пояснення будь-якого явища і потребує перевірки на досліді та теоретичного обґрунтування, для того, щоб стати достовірною науковою теорією. Гіпотеза, як форма розвитку знання, є окре­мим припущенням або їх сукупністю, які висуваються для пояснення властивостей чи причин досліджуваних явищ. Процес розвитку гіпотези проходить чотири стадії:

1) висування гіпотез – вивчення об'єкта дослідження на­громадженням теоретичних і емпіричних знань і обґрунтуванням на їх основі припущення про можливість одер­жання нових знань про нього;

2) формулювання гіпотез – визначення методів досліджен­ня і системи доказів;

3) доведення гіпотез у процесі дослідження, експериментування, уточнення і коригування;

4) результати доведення гіпотез – доповнюється новими припущеннями або відкидається, замінюється новими гіпотезами або перетворюється у достовірне знання.

Тема 4. Теоретичні методи наукового дослідження Питання для обговорення

1. Особливість теоретичного дослідження.

2. Послідовність проведення теоретичних досліджень.

3. Порядок використання методів при здійсненні наукового дослідження.

4. Поняття моделі, вимоги, які до неї ставляться, види, особливості побудови.

Навчальні завдання

1. Опрацювати лекційний матеріал.

2. Підготувати есе на тему: “Характеристика основних теоретичних методів наукового дослідження”.

3. Визначити необхідні теоретичні методи для власного наукового дослідження, обґрунтувати доцільність їх використання в контексті завдань магістерської роботи.

4. Використати для обробки інформації методи економічної статистики.

Методичні вказівки до виконання практичних завдань

Економічна статистика як галузь єдиної статистичної науки, спираючись на положення загальної теорії статистики, вивчає кількісну сторону масових суспільних явищ і процесів у сфері матеріального виробництва з метою виявлення пропорцій тенденцій і закономірностей їх розвитку.

Статистика вивчає дію основних економічних законів у реальному житті, тому тісно пов’язана з теоретичними розробками економічної теорії, соціології, політекономії, які досліджують і формують закони суспільного розвитку, визначають сутність явищ і процесів економічного, культурного і політичного життя суспільства. Використовуючи знання цих законів, статистика характеризує їх дію на конкретних прикладах і збагачує економічну теорію знанням конкретних фактів, дає інформацію для узагальнення і підтвердження теоретичних висновків, дослідження закономірностей та законів суспільного розвитку.

Першим етапом статистичного дослідження є визначення і формулювання мети дослідження, постановка конкретних завдань для досягнення мети, виділення і відмежу­вання об'єкта спостереження, розробка системи показників, що дозволяють описати досліджуваний об'єкт. Другий етап – статистичне спостереження, яке складається із збору та реєстрації необхідних даних про досліджуваний об'єкт. Зведення та групування даних є третім етапом статистичного дослідження, від якого залежить якість роботи перших етапів, якість статистичного аналізу і соціально-економічних висновків. Зібрана й науково оброблена інформа­ція підлягає аналізу та аналітичному узагальненню.

Метод статистики ґрунтується на поєднанні аналізу і син­тезу. Так, статистика виділяє і окремо досліджує певні части­ни явища, які відрізняються одна від одної умовами і стадіями їх розвитку, а також використовує узагальнюючі характерис­тики окремих частин для відображення тенденцій розвитку явищ у цілому.

Для управління національною економікою необхідно мати інформацію про національне багатство країни, про наявність природних, трудових, матеріальних та фінансових ресурсів і результатів виробництва. Таку інформацію можна одержати на основі оперативно-технічного, бухгалтерського та статистич­ного обліку.

За допомогою оперативного обліку реєструються окремі факти діяльності фірм для потреб оперативного керівництва підприємством та його структурними підрозділами.

Бухгалтерський облік є суцільним документальним мето­дом реєстрації економічних показників діяльності підприєм­ства для управління та контролю за здійсненням господарсь­кого процесу.

Статистичний облік реєструє тільки масові дані для уза­гальнення та аналізу, виявляє взаємозв'язки і закономірності.

Статистичне зведення – це наукова обробка матеріалів статистичного спостереження для одержання узагальнюючих показників, характеристик. Основне завдання зведення: підвести підсумок та узагальнити результати спостереження так, щоб стало можливим виявити характерні істотні властивості тих чи інших типів явищ, виявити закономірності досліджуваних процесів.

Статистичне групування – це метод розчленування складного масового явища на істотно різні групи за ознаками, яким притаманні кількісні та якісні властивості даної сукупності, з метою дослідження його стану, розвитку і взаємозв’язку. Проводиться на основі підсумкових даних зведення і передбачає наукову обробку матеріалу з метою узагальнення і визначення різних закономірностей.

Відносні величини в статистиці – це узагальнюючий показник, який відображає числове співвідношення двох порівнювальних статистичних величин. В економічній статистиці виділяють такі види відносних величин: відносні величини завдання, виконання плану, структури, динаміки, інтенсивності координації, порівняння.

Середні величини – це показники, які відображають типові риси і дають узагальнюючу кількісну характеристику рівня варіюючої ознаки.

Кореляційний аналіз призначений для оцінювання форми, тісноти зв'язку між кількома ознаками або факторами, що досліджуються. При визначенні форми зв'язку розглядається її лінійність або нелінійність.

Регресійний аналіз дозволяє вивчати залежності однієї або декількох середніх величин від інших. Регресійний аналіз застосовується при розв'язанні завдань, пов'язаних з оцінюванням будь-якого впливу.

Ряд динаміки – це форма відображення розвитку явища в часі за допомогою послідовних значень показників. Для вивчення динамічних рядів здійснюється розрахунок показників: середній рівень ряду, абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту, здійснюється побудова тренду, вирівнювання рядів динаміки. В ході вивчення та аналізу рядів динаміки на основі виявлених особливостей зміни явищ у минулому можливе передбачення поведінки ряду в майбутньому, тобто будуються різноманітні прогнози шляхом екстраполяції рядів (продовження рядів).

Індексний метод дає можливість не тільки вивчати динаміку тих чи інших показників, але й вимірювати вплив окремих факторів на динаміку складного показника, дає можливість абстрагуватися від певних факторів у випадку необхідності або розглядати їх у взаємозв’язку.

Індекси – це особливий вид відносних величин динаміки і визначають відношення в просторі чи часі величини якого-небудь складного явища.

Опрацювавши інформацію з використанням цих методів зробити узагальнення та висновки.