1. Економічна сутність витрат на виробництво

Будь-яка діяльність, у тому числі й виробнича, потребує за­трат ресурсів. Затрати ресурсів підприємства у грошовому виразі для досягнення певної мети — це його витрати. Отже, узагальнена сутність поняття витрат підприємства зводиться до його затрат у грошовому виразі.

У виробни­чо-господарській діяльності підприємств особливо велику роль відіграють витрати виробництва. Їх величина характеризує всю роботу підприємства за певний період часу, впливає на величину прибутку, яку може отримати виробник.

Загальноекономічний підхід до визначення сутності витрат полягає в тому, що під витратами виробництва розуміється вартісне вираження споживання виробничих факторів (ресурсів), необхідних для здійснення підпри­ємством виробничої і реалізаційної функції.

Витрати підприємства на виробництво продукції, виражені в грошовій формі, утворюють собівартість продукції. Цей термін вперше зустрічається в роботах О.П. Рудановського, М.П. Тер-Давидова і М.Ф. фон Дітмара. До цього вживали термін "своя вартість", "загальна вартість" тощо.

Собівартість продукції (витрати на виробництво), як синтетичний показник, відображає всі сторони господарської діяльності підприємства, від рівня собівартості продукції при інших незмінних умовах залежить рівень прибутку.

Щоб більш детально з’ясувати зміст поняття “витрати”, слід розглянути окремі види витрат підприємства. Для цього необхідно звернути увагу на класифікацію витрат.

Класифікація витрат – одне з найскладніших питань в процесі аналізу, планування та управління витратами підприємства в цілому. Зауважимо, що кількість класифікаційних ознак, за якими можна розподіли витрати підприємства досить велика і чітко не визначена. В наукових працях досить часто зустрічаються різні погляди на поділ витрат за певними ознаками. Але найбільш загальні класифікаційні підходи на сучасному етапі вже розроблені, деякі з них навіть закріплені в нормативно-правових актах.

Отже, розглянемо основні класифікації витрат підприємства та з’ясуємо зміст окремих груп витрат. Загальну класифікацію витрат узагальнимо у вигляді таблиці 1.1.

Класифікація витрат підприємства

Таблиця 1.1

Ознаки	Види витрат
Місце виникнення на підприємстві	Зведені по: підприємству, структурних підрозділах цехах дільницях центрах витрат центрах відповідальності
Об'єкти господарської діяльності	За об'єктами господарської діяльності (продукція, послуги, роботи, деталі, замовлення)
Характер виробництва	Основне, допоміжне, обслуговуюче виробництво
Зв'язок з обсягами господарської діяльності	Постійні Змінні Умовно постійні Умовно змінні
Спосіб перенесення витрат на об'єкт	Прямі Непрямі
Час виникнення	Витрати минулого, звітного, майбутніх періодів
По відношенню до джерел покриття	Вхідні витрати Поточні витрати Вихідні витрати
За калькуляційними ознаками	За елементами витрат За статтями калькуляції
Місце здійснення контролю	За місцями формування За центрами відповідальності
Можливість регулювання	Регульовані; Нерегульовані
Вид діяльності	Звичайні, основні, операційні, інвестиційні, фінансові, надзвичайні, виробничі, адміністративні, збутові, постачання, невиробничі
За єдністю складу витрат	Одноелементні Комплексні
За періодами	Поточні, довгострокові, одноразові
За доцільністю витрачання	Продуктивні Непродуктивні

Перш за все, за місцем виникнення витрати на виробництво групуються: за виробництвами, це­хами, дільницями, технологічними переділами, службами та іншими адміністративно відокремленими структурними підрозділами виробництв. При цьому виділяють витрати основного та допоміжного (підсобного) виробництва.

Витрати поділяються також за об’єктами господарської діяльності. Усі витрати на виробництво входять до собівартості окремих видів продукції, робіт і послуг (у тому числі окремих виробів, виготовлених за індивідуальними замовленнями), груп однорідних виробів, типових представників виробів, напів­фабрикатів тощо.

За єдністю складу витрати поділяються на одноелементні та комплексні. Одноелементні складаються з одного елементу витрат, комплексні - з кількох економіч­них елементів.

За видами витрати класифікуються за економічними елементами та за статтями калькуляції. Під економічними елементами витрат розуміють сукупність економічно однорідних витрат у грошовому виразі за їх видами (це групування дозволяє відповісти на запитання, скільки витрачено на даний об'єкт).

Класифікація за економічними елементами операційних витрат відображається у фінансовій звітності (форма №2, розд.ІІ „Елементи операційних витрат”). Ця звітність наведена в Додатку Б.

Витрати за цією ознакою визначають по підприємству в цілому з метою аналізу структури витрат (вертикальний аналіз), порівняння її зі структурою економічних елементів витрат інших підприємств галузі, а також аналізу динаміки зміни економічних витрат у часі (горизонтальний аналіз).

Статті калькуляції "показують", як формуються витрати для визначення собівартості продукції - одні витрати показуються за їх видами (елементами), інші - за комплексними статтями (мають декілька елементів). При цьому один елемент ви­трат може бути присутнім у кількох статтях калькуляції.

За способами перенесення вартості на продукцію витрати поділяються на прямі та непрямі.

Прямі - це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом. До прямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом окремого виду про­дукції (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці), які можуть бути безпосередньо включені до її собівартості.

Непрямі витрати - витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом. До непрямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом кількох видів про­дукції (загальновиробничі), що включаються до виробничої собівартості за допомо­гою спеціальних методів. Непрямі витрати утворюють комплексні статті калькуляції (тобто складаються з витрат, що включають кілька елементів), які відрізняються за їх функціональною роллю у виробничому процесі.

За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат витрати поділяються на змінні та постійні. Такий поділ здійс­нюється стосовно виготовлюваної продукції. Прямі витрати без­посередньо обчислюються на одиницю продукції (калькуляційну одиницю), тобто об'єкт їх формування — певний вид продукції. Непрямі витрати не мають безпосереднього зв'язку з конкретним виробом або такий зв'язок установити досить важко (наприклад, витрати на виробничу електроенергію, амортизаційні відрахування на устаткування та ін.). Їх об'єктом формування є місце витрат або, точніше, певний підрозділ як центр відповідальності.

Отже, залежно від мети та предмета аналізу використовують різні класифікаційні ознаки витрат, розглянуті вище. При цьому кожна група витрат має свій економічний зміст і різне значення для функціонування підприємства. Але спільним для всіх витрат є те, що їх рівень безпосередньо впливає на фінансові результати діяльності підприємства, що зумовлює потребу їх постійного обліку, аналізу та розробки заходів зменшення рівня витрат.